Виконавець: Чорний А. В.

Науковий керівник: Раца О.Б.

Буковинська державна фінансова академія

ОСОБЛИВОСТІ ФІНАНСУВАННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ В УКРАЇНІ

На сьогодні інноваційний цілях розвитку є невід'ємною або навіть визначальною складовою економічного зростання будь-якої країни світу. Вкрай необхідним і доцільним є процес інноваційного заміщення на багатьох промислових підприємствах країни та навіть в цілих галузях, оскільки майбутній образ національної інноваційної системи багато в чому буде залежати від можливостей держави вчасно мобілізувати свій внутрішній інноваційний потенціал [4, с. 107].

Наголошуючи на необхідності активізації інноваційного сектора економіки, слід зазначити, що в останні роки урядом прийнято низку постанов і рішень, державних програм, спрямованих на підвищення інноваційної результативності підприємств, однак більшість з них не вдалося реалізувати в повному обсязі в реальній економіці.

Проблемам забезпечення інноваційного розвитку держави та окремих суб'єктів господарювання присвячені праці провідних вітчизняних вчених, серед яких В. Денисюк [3, с. 47], Л. Федулова [5, с. 38], М. Шарко та інші.

Метою статті є визначення особливостей побудови національної інноваційної системи та джерел фінансування інноваційної діяльності, виокремлення основних проблем фінансування інноваційної діяльності підприємств в Україні та обґрунтування можливих шляхів їх вирішення.

Слід зазначити, що розвиток інноваційної діяльності як на рівні підприємства, так і на рівні всієї держави, передбачає створення добре збалансованої системи фінансування.

Вихідними принципами, на основі яких має будуватися система фінансування інновацій, є:

1)ув'язка системи із задачею швидкого та ефективного науково-технічного досягнення;

2)обґрунтованість та юридична захищеність прийомів та механізмів;

3)множинність джерел фінансування;

4)адаптивність та гнучкість реакцій системи фінансування на змінні умови зовнішнього середовища з метою максимальної підтримки ефективності.

Цілі фінансування інноваційної діяльності:

1)необхідність збереження наукової бази і кадрового потенціалу;

2)збереження відповідного рівня проведення наукових досліджень;

3)розробка і освоєння наукоємної конкурентної продукції, випуск якої може підвищити експорт чи понизити імпорт аналогічної продукції.

Фінансування інноваційної діяльності підприємств виступає основою науково-технічного прогресу й технологічної модернізації виробничих потужностей і зміцнення їх конкурентних позицій на вітчизняному та світовому ринку.

Виділяють такі види фінансування інноваційної діяльності підприємств:

1) самофінансування (накопичений прибуток, амортизаційний фонд і поточні амортизаційні відрахування, резервний фонд, власний капітал);

2) позикові кошти (банківські кредити, комерційні кредити, лізинг, кошти, що отримуються підприємством від розміщення на фондових ринках власних облігацій);

3)залучені кошти (кошти отримані від реалізації акцій серед акціонерів, кошти від додаткового другого випуску акцій);

4)кошти урядових регіональних фондів і програм (кошти державного інноваційного фонду, кошти, що виділяються на державні та галузеві науково-технічні програми, кошти міжнародних фондів).

В Україні спостерігається дефіцит фінансових ресурсів для забезпечення наукових досліджень і впровадження інноваційних розробок. Суттєвим недоліком системи національного регулювання розвитку інноваційної сфери є те, що вона, на відміну від законодавства більшості країн світу, не лише не сприяє розширенню джерел фінансування інноваційного розвитку, але й протидіє залученню не бюджетних коштів та виключає можливість формування спеціальних, в тому числі відомчих фондів фінансування інноваційних проектів і програм [2, с. 132-134].

Серед основних проблем фінансування інноваційної діяльності підприємств в Україні можна виділити:

1)недостатню державну фінансову підтримку інноваційних проектів різного масштабу, які реалізуються у промисловості;

2)недостатні обсяги фінансування з боку приватного сектора (через надвеликі ризики, проблеми з комерціалізацією інноваційної продукції тощо);

3) "не інноваційна" спрямованість чи незначна активність створених інноваційних (державних) і венчурних (приватних, переважно іноземного походження) фондів, а також їх незначні фінансово-інвестиційні можливості;

4) відсутність механізмів перерозподілу інвестиційних ресурсів населення на користь інноваційного сектора; недостатня зацікавленість іноземних інвесторів у фінансуванні вітчизняного інноваційного сектора;

5)комерціалізація інноваційної продукції (доведення інноваційних розробок до практичного використання потребує додаткових коштів на великий проміжок часу);

6)надвисокі ризики інноваційної діяльності;

7)нецільове використання та неефективне використання фінансових ресурсів, спрямованих на підтримку інноваційної діяльності (насамперед, державними установами);

8)спекулятивне використання державних пільг (наприклад, венчурними структурами) тощо [4, с. 103-105].

Саме на вирішення цих проблем повинні бути спрямована державна політика у сфері фінансування інноваційної діяльності підприємств.

Узагальнюючи вищенаведене, можна зробити висновок про те, що інноваційна діяльність підприємств представляє собою на сучасному етапі її впровадження потребує збільшення державної участі як фінансового, так і організаційного характеру. Напрями розширення фінансового забезпечення інноваційної діяльності підприємств мають бути максимально диверсифікованими як з погляду механізмів реалізації, так і з позицій пошуку відповідних джерел ресурсів. З огляду на це важливим є визначення умов та обмежень, які впливають на вибір джерел фінансування інноваційної діяльності, що може бути предметом подальших досліджень.

Використана література:

1. Белякова Г.Я., Петрова O.A. Инновационное замещение в промышленности Украины: факторы влияния // Инновационный менеджмент. - 2007. - № 2. - С. 13-18.

2. Давідов M.B. Шляхи організаційно-фінансового забезпечення інноваційного процесу на підприємствах України // Актуальні проблеми економіки. - 2008. - № 4(82). - С. 130-134.

3. Денисюк В.М. Інноваційна активність національної економіки: вдосконалення методології, показники промислових підприємств, державна підтримка // Економіст. - 2005. - № 8. - С. 45-49.

4. Семенов І.П. Розвиток інноваційної діяльності на підприємствах України // Актуальні проблеми економіки - 2008. - № 3(81) - С. 102-108.

5. Федулова Л.В. Развитие национальной инновационной системи Украины // Экономика Украины. - 2005. - №4.-С. 35-47.

6. Шарко М.М. Модель формирования национальной инновационной системы Украины: основные приоритеты развития // Экономика Украины. - 2005. - № 8. - С. 25-30.

7. http://www.ukrstat.gov.ua - Офіційний сайт Державного комітету статистики України.

8. www.google.com.ua – Всесвітня пошукова мережа.