Экономические науки/10.Экономика предприятия

К.е.н. Удалих О.О., Глотов Ю.О.

Макіївський економіко-гуманітарний університет, Україна

Передумови впровадження стратегії сталого розвитку для підприємств України

Робота сучасного підприємництва досить часто ставить під загрозу спроможність майбутніх поколінь задовольняти свої погреби. Формування стратегії розвитку усього суспільства визначається забезпеченням провідної суспільної мети, що гармонійно поєднує цілі всіх суб’єктів економіки. У ринкових умовах сталий розвиток може оцінюватися як керований. Саме у цьому полягає вирішальна роль підприємств як самостійних, але невід’ємних елементів економіки.

Умовою застосування фінансової стратегії підприємства є стійкий розвиток. Сьогодні стратегічною метою розвитку української економіки є орієнтація підприємств на стійкий розвиток. Звичайно, це процес, який займе не одне десятиліття і буде досить важким, але він є важливим для гармонійного розвитку всієї України.

Проблемами сталого розвитку підприємств займалися такі зарубіжні вчені, як К. Азар, К. Гамільтон, Х. Дейлі, У. Оутс – вивчення питання формування розвитку підприємницьких структур у період економічних реформ у різних країнах світах з урахуванням національних особливостей; щодо дослідження факторів стійкого розвитку та методичних підходів до оцінки стійкості. А також формування системи та механізму управління стійким розвитком вивчалося такими вітчизняними вченими, як Л.І. Абалкін, Н.В. Родіонова, В.А. та іншими.

Метою цієї роботи є аналіз передумов впровадження стратегії сталого розвитку для підприємств України.

Ідея концепції сталого розвитку виникла вперше виникла у Декларації першої Конференції ООН з навколишнього середовища у 1972 р., у Стокгольмі. Далі проблеми взаємодії суспільства та природи розвивала така організація, як Римський клуб.

У 1992 р. у Ріо-де-Жанейро було проведено «Загальнопланетарний саміт» (Конференцію ООН) з природного середовища і розвитку. На цьому саміті задекларовано принципи стійкого екологічно безпечного розвитку та прийнято два документи: «Декларацію у справі природного середовища і розвитку» і «Глобальну програму дій»

У 2002 році відбувся Всесвітній саміт зі сталого розвитку в Йоханесбурзі «Ріо+10», який підтвердив необхідність застосування стратегії сталого розвитку.

Сьогодні поняття «сталий розвиток» розглядається в наступних вимірах.

У соціальному вимірі сталий розвиток передбачає використання ресурсів спрямоване на забезпечення рівноправності людей і соціальної справедливості. Соціальний вимір передбачає забезпечення в кожній країні людських прав та свобод, плюралізму, демократії, побудови громадянського суспільства, створення можливостей та доступу до основних медичних, культурних, освітніх послуг . Соціальне партнерство є необхідною умовою функціонування сталого розвитку.

У економічному вимірі сталий розвиток направлений на підтримку створеного людиною капіталу і природного капіталу. Також він включає в себе ріст якості життя та боротьбу з бідністю.

У екологічному вимірі сталий розвиток забезпечує збереження джерел сировини і захист навколишнього середовища від стоку забруднень. Навколишнє середовище повинне бути захищене від антропогенного впливу.

Отже, концепція стійкого розвитку базується на трьох основних принципах:

- забезпечення збалансованості економіки та екології, тобто досягнення такого ступеню розвитку, коли люди у виробничій чи іншій економічній діяльності припиняють знищувати навколишнє середовище;

- забезпечення збалансованості економічної та соціальної сфер у людському вимірі, що означає максимальне використання в інтересах населення тих ресурсів, які дає економічний розвиток;

- розв’язання задач, пов’язаних з розвитком не лише в інтересах сучасного покоління, але і всіх наступних поколінь, що мають рівні права на ресурси.

Загальна стійкість підприємства може бути забезпечена лише за умови стабільної реалізації продукції й одержання виручки, достатньої за обсягом, щоб виконати свої зобов'язання перед бюджетом, розрахуватися з постачальниками, кредиторами, працівниками тощо.

Вищою формою стійкості підприємства є його спроможність розвиватися в умовах внутрішнього і зовнішнього середовища. Для цього підприємство повинно мати гнучку структуру фінансових ресурсів і при необхідності мати можливість залучати позикові кошти, тобто бути кредитоспроможним.

Але не тільки стійкість економічна є основою успішної діяльності підприємства. Стійкість соціальна та економічна є не менш важливими. У сучасному економічному середовищі з’являються нові тенденції, наслідком яких є необхідність формування позитивного іміджу підприємства, що втілюється через несення ним соціальної відповідальності, благодійність, проведення заходів, направлених на захист довкілля. Але реалізація таких програм можлива лише за умови стабільного економічного розвитку підприємства.

Теорія і практика підходів щодо управління стратегією сталого розвитку на основі визначення фінансової стратегії відповідає практиці господарської діяльності більшості підприємств і поєднує у собі наступні риси:

¾ визначення економічного стану підприємства шляхом проведення фінансового аналізу;

¾ формування сценаріїв оперативних та стратегічних управлінських рішень з метою поліпшення економічної ситуації;

¾ визначення змін в економічному стані впродовж звітного періоду;

¾ виявлення й аналіз факторів, які впливають на формування незадовільного економічного стану підприємства;

¾ прогноз й оцінка загальних тенденцій зміни економічного стану;

¾ аналіз соціальної діяльності підприємства;

¾ аналіз екологічної діяльності підприємства;

Результатом такої діяльності є надання оцінки підприємству, як уособленню концепції сталого розвитку.

Таким чином, стратегічною метою сталого розвитку України є досягнення збалансованості співіснування природного середовища, держави, суспільства і підприємництва у соціальному, економічному та екологічному вимірах.

Список використаної літератури

1. Букринський Б.В., Степанов В.Н., Харичков С.К. Природопользование: основы экономико-экологической теории. – Одеса: ИПРЭЭИ ИЭП НАН Украины, 1999. -350 с.

2. Ильин А.И. Планирование на предприятии: Учеб. пособие. В 2 ч. 4.1. Стратегическое планирование. – Мн.: ООО «Новое знание», 2000. – 312 с.

3. Марова С.Ф. Экологическое мировоззрение - основа устойчивого развития // Економiка та держава. - 2008. - №3. - С.62-64.

4. Медведев В.А. Глобализация экономики: тенденции и противоречия // Мировая экономика и международные отношения. – 2004 - №2. – с. 3-10 с.

5. Чухно А. Актуальні проблеми стратегії економічного і соціального розвитку на сучасному етапі // Економіка України. 2004. - №4. – С.15-22