Тищенко А.Ю.

Східноукраїнський національний

університет ім. В. І. Даля

м. Луганськ

Методичні підходи до формування і обґрунтування інвестиційної політики підприємства.

Зміна форм і методів організації господарської діяльності вимагає від керівників підприємств удосконалення і підсилення ефективності виконання функції по підготовці і реалізації інвестиційних проектів. Для цього потрібний перехід до загальноприйнятої в світовій практиці методології здійснення інвестицій в умовах ринкової економіки, що може бути реалізовано шляхом розробки методичних підходів до формування інвестиційної політики.

Аналіз відповідних літературних джерел і практики обліку в цій сфері дозволив сформулювати такі вимоги до інвестиційної політики: вона повинна бути розроблена на науковій основі, з використанням сучасних теоретико-методичних підходів до суті і змісту інвестиційної політики; інвестиційна політика мусить достатньо повно враховувати стан зовнішнього соціально-економічного середовища і його прогноз, досягнення в області науково-технічного розвитку; її необхідно якомога тісніше пов'язувати із стратегічними цілями підприємства, його пріоритетами на термін не менший трьох років; вона має будуватися відповідно до регіональної інвестиційної політики, не суперечити їй в основних моментах і напрямах.

В основу запропонованих методичних підходів покладено декілька складових. По-перше, при розробці інвестиційної політики підприємства доцільно передбачити: відповідність заходів, які необхідно здійснити в рамках цієї політики законодавчим і іншим нормативним і правовим актам з питань регулювання інвестиційної діяльності в Україні; досягнення економічного, науково-технічного, екологічного і соціального ефекту даних інвестицій; отримання підприємством прибутку на капітал, що інвестувався; ефективне розпорядження коштами на здійснення неприбуткових інвестиційних проектів; використання підприємством державної підтримки в цілях підвищення ефективності інвестицій; залучення субсидій і пільгових кредитів міжнародних і іноземних організацій і банків. По-друге, тривалість періоду, на який обґрунтовується інвестиційна політика підприємства, доцільно визначити рівним терміну реалізації реформи підприємства. По-третє, при визначенні інвестиційної політики слід урахувати: стан ринку продукції, що виробляє підприємство, обсяг її реалізації, якість і ціну цієї продукції; фінансово-економічний стан підприємства; технічний рівень виробництва підприємства, наявність у нього незавершеного будівництва і невстановленого устаткування; поєднання власних і позикових ресурсів підприємства; можливість отримання підприємством устаткування по лізингу; фінансові умови інвестування на ринку капіталів; пільги, які отримує інвестор від держави; комерційну і бюджетну ефективність інвестиційних заходів, здійснюваних за участю підприємства; умови страхування і отримання гарантій від некомерційних ризиків.

Інвестиційна політика, яка розроблена працівниками підприємства (і/або інших спеціалізованих організацій), підлягає розгляду керівним персоналом підприємства. Положення розробленої інвестиційної політики доцільно враховувати при схваленні рішень по розробці техніко-економічних обґрунтувань інвестиційних проектів, використанню різних джерел фінансування, участі в реалізації інвестиційних проектів спільно з іншими підприємствами, організації робіт інших структурних підрозділів підприємства. Початковим пунктом обґрунтування інвестиційної політики підприємства є аналіз ринку продукції або вже вироблюваної підприємством, або нової, наміченої до випуску. Завданням вивчення ринку є підтвердження можливості збуту цієї продукції. При проведенні аналізу ринку продукції підприємства слід оцінити: географічні межі ринку реалізації продукції підприємства (регіональний, державний, зовнішній ринок); загальний обсяг реалізації продукції підприємства, зокрема аналогічної їй, вироблюваної підприємствами-конкурентами на відповідному ринку протягом попередніх трьох років; динаміку споживчого попиту, що прогнозується на період наміченої інвестиційної політики підприємства; технічний рівень продукції підприємства;можливості підвищення конкурентоспроможності продукції підприємства і розширення її ринку збуту в рамках конкретних інвестиційних проектів. У зв'язку з аналізом ринку продукції підприємства слід визначити необхідність реклами, її вигляд, напрями і масштаб здійснення. Аналіз ринку і розробка системи реалізації продукції підприємства завершується оцінкою обсягу і термінів майбутніх витрат.

Наступним пунктом обґрунтування інвестиційної політики є уточнення виробничих можливостей підприємства і потреби в інвестиційних ресурсах. Потреба в ресурсах для проведення інвестиційної політики підприємства визначається розвитком його виробництва, яке необхідне для забезпечення випуску продукції підприємства відповідно до кон'юнктури ринку, що складається. При обґрунтуванні інвестиційної політики підприємства враховують: вигляд, обсяг і якість продукції, яку повинно виробляти підприємство відповідно до прийнятої ним інвестиційної політики; склад і послідовність намічених до реалізації інвестиційних проектів; рівень галузевої спеціалізації підприємства, переваги його технології виробництва і устаткування, технічну і економічну безпеку підприємства; одноразові витрати при реалізації інвестиційних проектів, а також капітальні вкладення, витрати на будівельно-монтажні роботи, науково-дослідницькі та дослідно-конструкторські роботи і придбання нематеріальних активів; поточні експлуатаційні, операційні витрати підприємства; ефективність використання об'єктів незавершеного будівництва і сплаченого невстановленого устаткування, реалізацію демонтованого неамортизованого устаткування; амортизаційні відрахування; постійні і змінні витрати підприємства, зокрема на виробництво продукції підприємства; податки і інші обов'язкові платежі, що віднесені на собівартість продукції підприємства; ціну продукції підприємства і виручку від її реалізації. Потреба підприємства в інвестиційних ресурсах відповідає витратам, майбутнім з початку періоду реалізації інвестиційної політики. Вартість об'єктів незавершеного будівництва, сплаченого невстановленого устаткування, інші витрати минулих років не мають бути включені в об'єм інвестицій. Перелічені витрати враховують при визначенні вартості основних фондів, амортизаційних відрахувань, податку на майно.

При розробці інвестиційної політики підприємства доцільно визначати загальний обсяг інвестицій підприємства, способи раціонального використання накопичень, у тому числі можливі поєднання різних джерел фінансування і залучення позикових засобів. Рекомендовано дотримувати співвідношення наміченого підприємством загального обсягу інвестицій з обсягом активів, що не дозволяє втрачати права власності на підприємство у разі невдалої реалізації інвестиційних проектів. Інвестиційні проекти в рамках інвестиційної політики підприємства доцільно погоджувати між собою за обсягами ресурсів, що виділено, і термінами реалізації, виходячи з критерію досягнення максимального загального економічного ефекту, що буде отриманий в ході здійснення інвестиційної політики. Власні засоби, що спрямовані підприємством на фінансування інвестиційної діяльності, можуть складатися з: вільних грошових коштів, що є на рахунку підприємства до початку реалізації інвестиційних проектів; коштів, отриманих в результаті додаткової емісії акцій підприємства; грошових коштів від реалізації зайвого майна і неамортизованих основних фондів підприємства при перепрофілюванні його виробництва; частини доходу підприємства у формі чистого прибутку і амортизації, що реінвестується в процесі здійснення інвестиційних проектів. Вибір варіантів залучення комерційних кредитів і позик як джерел фінансування інвестиційної діяльності підприємства (обсяг засобів, що привертаються, процентна ставка за кредитами і позиками, початок і кінець виплати відсотків і погашення основного боргу по них) має спиратися на отримання максимального економічного ефекту від власних коштів підприємства, що направлені на інвестування.

Завершальним етапом обґрунтування інвестиційної політики є оцінка комерційної і бюджетної ефективності інвестиційних проектів. Для підприємства, що здійснює інвестиційну діяльність, економічний ефект реалізації інвестиційного проекту характеризується сумою річних величин загального сальдо за розрахунковий період. Зіставність різночасних платежів і надходжень в період проведення інвестиційної політики досягається за допомогою розрахункового приведення до першого року (дисконтування). Дисконтування грошових потоків платежів і надходжень і визначення їх сальдо необхідне для точної оцінки майбутнього ефекту реалізації інвестиційного проекту. Альтернативні інвестиційні проекти порівнюються за показниками комерційної і бюджетної ефективності. Основними показниками ефективності інвестиційних проектів є термін окупності (комерційна ефективність) і відношення об'єму надходжень до бюджету до об'єму платежів з бюджету (бюджетна ефективність). Доцільно при розробці інвестиційної політики підприємства оцінити можливі ризики, пов'язані зі здійсненням інвестиційних проектів. Вплив комерційних ризиків (різні види будівельних, виробничих, маркетингових, кредитних, валютних ризиків) оцінюється через вірогідну зміну очікуваної прибутковості інвестиційного проекту і відповідне зменшення ефективності інвестицій. Захист від некомерційних ризиків (стихійні лиха, цивільні безлади, зміни економічної політики держави), незалежних від інвесторів, може бути здійснений шляхом отримання державних гарантій або страхування інвестицій. Критерієм ефективності неприбуткових інвестиційних проектів є зниження витрат на досягнення відповідного соціального, науково-технічного або екологічного ефекту реалізації цих проектів.

Таким чином, пропоновані методичні підходи щодо інвестиційної політики підприємства дають змогу забезпечити її зв’язок із постачальницько-збутовою, ціновою та фінансовою політикою. Під інвестиційною політикою підприємства розуміється розподіл фінансових ресурсів (власних, і привернутих) по різних напрямах діяльності. Інвестиційна політика припускає виділення пріоритетів, обсягів і термінів фінансування тієї або іншої діяльності по фазах інвестиційного проекту. При використанні різних джерел фінансування інвестиційних проектів, що реалізовуються в рамках інвестиційної політики підприємства, разом із загальним скороченням термінів їх здійснення узгоджується прийнятний для учасників розподіл платежів впродовж періоду реалізації проектів. У разі залучення кредитних ресурсів забезпечуються по можливості мінімальні процентні платежі і максимальні терміни їх погашення. Інвестиційна політика передбачає орієнтацію підприємства на виявлення і зміцнення його положення на ринку, на послідовне виконання функцій управління процесом комерційної діяльності і всемірне використання сучасних методів господарювання і засобів управління. Головним в інвестиційному процесі має стати забезпечення оптимального використання наявних ресурсів при максимально можливих темпах зростання добробуту населення.