Вовна Наталія Ігорівна

к е н., доцент кафедри фінансів суб’єктів господарювання і страхування Тернопільського національного економічного університету

Удосконалення фінансового забезпечення місцевих органів влади

Дослідження проблем фінансового забезпечення органів місцевого самоврядування має велике значення як для розвитку вітчизняної фінансової науки, так і для вирішення практичних питань, пов’язаних із управлінням місцевими фінансовими ресурсами, фінансовою незалежністю місцевих органів влади. На початку 21 ст., а саме з ухваленням Бюджетного кодексу України у цій сфері відбулись позитивні зміни, проте, розширення функцій і повноважень органів місцевого самоврядування України все ж таки не супроводжується адекватним збільшенням фінансових ресурсів, які надходять у їх розпорядження. Практика свідчить, що частка доходів місцевих бюджетів України у ВВП зменшилася, відбулося також скорочення питомої ваги доходів місцевих бюджетів у Зведеному бюджеті держави.

Своєчасне та повне забезпечення органів місцевої влади у достатніх обсягах власними доходами є особливо важливим, оскільки недостатність фінансування та обмеженість основних фінансових джерел створює додаткові труднощі для функціонування цілісної системи фінансового забезпечення органів місцевого самоврядування. У цьому контексті важливим є переосмислення основних засад наповнення дохідної частини бюджетів органів влади на місцевому рівні, що у свою чергу позитивно відобразиться і на рівні бюджетного фінансування. Вважаємо, це дозволить оптимально збалансувати функції та повноваження громад та органів місцевого самоврядування з їх наявними фінансовими можливостями, сприятиме повноцінній реалізації завдань та функцій, надання соціальних послуг населенню на рівні передбаченому загальнодержавними стандартами. У зв’язку з цим великого значення набуває удосконалення фінансового забезпечення органів місцевого самоврядування.

Фінансове забезпечення органів місцевого самоврядування є одним із методів фінансового механізму території, що визначає принципи, джерела й форми фінансування діяльності органів місцевого самоврядування, котра спрямована на повноцінну реалізацію завдань та функцій, надання соціальних послуг населенню на рівні передбаченому загальнодержавними стандартами.

Найвагомішим джерелом фінансового забезпечення органів місцевого самоврядування є кошти державного та місцевих бюджетів, а основною його формою є бюджетне фінансування, тобто надання юридичним особам із бюджетів різних рівнів фінансових ресурсів у вигляді безповоротних коштів на розвиток економіки, соціальної сфери, державне управління, оборону, тощо.

Принципи фінансового забезпечення органів місцевого самоврядування є комплексом взаємоузгоджених та практичних заходів, що сприятимуть ефективному наповненню цільових грошових фондів органів влади на місцях у достатньому розмірі з метою досягнення відповідності законодавчо визначених повноважень джерелам їх фінансування, реалізації завдань та функцій, надання соціальних послуг населенню на відповідному рівні. До цих принципів ми віднесли такі основні – принцип демократичності, директивності, поділу доходів на податкові, неподаткові та міжбюджетні трансферти, принцип поділу доходів на власні та закріплені, принцип відповідності доходів місцевих бюджетів обсягам функцій органів місцевого самоврядування, принцип повноти, матеріальної зацікавленості у пошуках резервів до збільшення обсягів доходів місцевих бюджетів, принципи контролю, гласності, реальності, планомірності, системності, стабільності, відповідальності.

Правове регулювання фінансових відносин, що виникають при фінансуванні діяльності органів місцевого самоврядування є однією із форм управління з боку держави економічним і соціальним розвитком адміністративно-територіальної одиниці, що відображатиметься на ефективності, результативності фінансового забезпечення місцевих органів влади. Тому робимо висновок що, дії органів влади місцевого рівня у сфері їх фінансового забезпечення повинні ґрунтуватися на відповідним чином доопрацьованих положеннях правових актів, зокрема удосконалення потребують Бюджетний кодекс України і такі Закони “Про спрощену систему оподаткування”, “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”, Декрет Кабінету Міністрів “Про місцеві податки і збори” та розділ ІV Декрету Кабінету Міністрів “Про прибутковий податок з громадян” у частині оподаткування доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності щодо збільшення граничних розмірів зазначених податків і платежів.

До чинників, що в сучасних умовах зумовлюють високий рівень централізації системи фінансового забезпечення органів місцевого ми відносимо такі: низький рівень фінансової автономії бюджетів місцевого самоврядування; слабка власна дохідна база; залежність від трансфертів; недостатній розвиток фінансових відносин між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, суб’єктами господарювання та громадянами.

У результаті проведеного дослідження на основі даних фінансових управлінь обласних державних адміністрацій Тернопільської, Хмельницької та Вінницької областей, вважаємо, що удосконалення фінансового забезпечення органів місцевого самоврядування у контексті нарощування дохідної бази місцевих бюджетів можливе за рахунок [2]:

· зарахування плати за землю до переліку доходів, які не враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів;

· вилучення надходжень від адміністративних штрафів із переліку доходів, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, і внесення до переліку тих, що не враховуються;

· зарахування до місцевих бюджетів збору за спеціальне використання водних ресурсів загальнодержавного значення;

· запровадження податку на нерухоме майно забезпечить істотне збільшення фінансових ресурсів місцевих бюджетів. Водночас треба врахувати відсутність необхідної бази даних про об’єкти нерухомого майна та загального реєстру прав власності на нього;

· розширення прав місцевої влади в сфері податкового стимулювання шляхом диференціації ставок місцевих податків і зборів, плати за торговий патент, єдиного податку для фізичних осіб і фіксованого податку на здійснення підприємницької діяльності;

· упорядкування діючих пільг із сплати платежів до місцевих бюджетів та їх мінімізація;

· удосконалення механізму визначення об’єкту, бази та ставок оподаткування у частині таких податків і зборів: податку з реклами, ринкового збору, збору за паркування автотранспорту із врахуванням при цьому суттєвих змін, що мали місце у відносинах власності, соціальній сфері, реальних доходах населення, оскільки можливості, закладені у цих платежах - наявність потенційних платників та об’єктів оподаткування - використовується ще не повною мірою;

· розширення переліку місцевих податків і зборів за рахунок цільових податків - податку на благоустрій міст та екологічного податку;

· включення єдиного податку для суб’єктів малого підприємництва до складу доходів міського бюджету міста обласного значення, що не враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів. З огляду на те, що на практиці спостерігаються значні нерівномірності та невідповідності у визначенні ставок щодо даного податку, доцільним є встановлення порядку сплати єдиного податку на підприємницьку діяльність з фізичних осіб не у фіксованих ставках, а залежно від обсягів реалізації робіт, товарів та послуг;

· зменшення залежності місцевих бюджетів від офіційних трансфертів, виділених з державного бюджету, та зниження рівня дотаційності. У цьому контексті доцільним є надання органам місцевого самоврядування права на встановлення територіальної надбавки до загальнодержавного податку з доходів фізичних осіб у розмірі 2% та надходження його до бюджету того органу місцевої влади, який її встановив;

· використання прямих податків у якості основного елементу місцевого оподаткування. Основним недоліком непрямих податків є обмежені можливості їх використання для стимулювання виробництва. Нарощування власних доходів місцевих бюджетів має відбуватись при збільшенні темпів виробництва. З огляду на це, потребують запровадження такі види податків і зборів, які б за своєю економічною природою виконували не лише фіскальну функцію, а й стимулювали і заохочували підприємницькі структури до створення додаткової вартості та її легалізації;

· визначення місцевими податками таких загальнодержавних податків, котрі, за своєю економічною природою уже є місцевими.

Література:

1) Бюджетний кодекс України від 21 червня 2001 року.-Київ. - Атіка, 2001.

2) Вовна Н.І. Доходи місцевих бюджетів: оптимізація формування та резерви зростання: дис. … канд. екон. наук.: 08.04.01. / Н.І.Вовна; ТДЕУ. – Тернопіль, 2006.- 185с.