Обушак Д. М.

наук. кер. Зибарева О.В.

Буковинська державна фінансова академія, Україна

Деякі аспекти пенсійної реформи в Україні

Реформування пенсійної системи України – на сьогодні є надзвичайно актуальним питанням. Про необхідність підвищення пенсійного порогу в Україні не раз заявляли у Міжнародному валютному фонді та Світовому банку, який рекомендує Україні поетапно підвищити пенсійний вік жінок до 60 років, не включаючи підвищення пенсійного віку чоловіків так, як в них менша тривалість життя. Пенсійний поріг в Україні є одним із найнижчих у Європі 55 років для жінок і 60р. – для чоловіків. Нині такий рубіж для виходу на пенсію підтримують лише в Росії та Білорусі. В більшості європейських країн збільшення пенсійного віку почали практикувати ще у 90-х роках [1].

Проблемі збільшення пенсійного віку присвячено багато робіт, особливо в поточному році тому, що вона на даний час постала досить гостро перед країною. Питання щодо здійснення пенсійної реформи розглядали наступні дослідники: директор Інституту демографії та соціальних досліджень НАНУ, Е.Лібанова [1]; міністр праці та соціальної політики України, В.Надрага [2]; член Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку, С.Бідюк [3] і інші.

На основі аналізу вищезазначених літературних джерел з питань пенсійної реформи, можна виділити наступні проблеми:

- старіння нації в Україні.

- започаткована ще в 2003р пенсійна реформа не завершена: нинішня пенсія не убезпечує від бідності, система залишається соціально-несправедливою, загалом не відбулось детінізації заробітків і доходів, Пенсійний фонд України не може обійтися без дотацій з бюджету, досі не запроваджена загальнообов’язкова накопичувальна пенсійна система – другий рівень, та пенсійне страхування перебуває у зародковому стані – третій рівень.

- все більше зростає потреба в дотаціях з бюджету. У роки найбільш різкого підвищення пенсій – 2005, 2008, і кризовому 2009-му р. бюджетні асигнування сягали третини доходів Пенсійного фонду [1, c.13].

- частка пенсійних видатків у ВВП стрімко збільшується: за попередніми даними, у 2009р. вона сягнула 17% - найвищого у світі показника. Цього року очікується певне зменшення, але це тільки прогнозні дані, які спираються на те, що пенсії не підвищать, хоча ця ймовірність є близькою до нуля [5, с. 5].

- у січні 2010р. 55% пенсіонерів отримували пенсії не вище 800грн., а їхня частка в загальній сумі видатків на виплату пенсій становила лише 38%. Натомість 12% пенсіонерів з найвищими пенсіями (понад 1500грн.) отримували 28% загального обсягу місячних видатків на виплату пенсій. До цієї групи належать особи, яким пенсії призначені за окремими законами (державні службовці, судді, науковці, журналісти і т.д.) та пенсіонери, які працювали на підземних роботах [4, c.5].

Навантаження на пенсійну систему неминуче зростатиме. Якщо влада не застосовуватиме заходів зокрема, встановлення більш високого пенсійного віку, то співвідношення осіб пенсійного віку до працездатного населення зростатиме. І так само збільшуватиметься кількість пенсіонерів до платників внесків. Причому друге співвідношення є більшим за перше, бо не всі особи працездатного віку: працюють та сплачують внески до Пенсійного фонду, але кожен пенсіонер отримує пенсію.

До питання пенсійної реформи, а зокрема підвищення пенсійного віку слід підійти комплексно. Просто змінити термін не раціонально. Необхідно працювати над заходами з підвищення тривалості життя, охорони праці, запровадження медичного страхування, розширення зайнятості, перепідготовки кадрів з урахуванням вікових особливостей [3].

На нашу думку задля покращення нинішньої ситуації, уряду необхідно врахувати наступні пропозиції:

- поступово залишити позаду перший рівень пенсійного забезпечення - солідарну систему ;

- перевести пенсійне забезпечення на другий рівень;

- зекономити на нинішніх пенсіях реально можна тільки за рахунок сукупності пенсіонерів, які отримують від 500 до 900 грн. або за рахунок тих, що отримує понад 1500 грн. Взяти, щось з нічого не вдасться;

- збільшувати пенсійний вік потрібно поступово, а саме – кожного року на 6 місяців і лише в комплексі з іншими заходами;

- попри поради іноземних партнерів, збільшення пенсійного віку – це, перш за все, національний інтерес і тому країна повинна вирішувати самостійно;

- позбавити пенсіонера пенсії за віком, якщо він бажає продовжувати свою трудову діяльність і навпаки. Загалом в Україні станом на 1.01.10р. було 2,6 млн. працюючих пенсіонерів, або 20,2% від їхньої загальної кількості, тобто працює кожний п’ятий пенсіонер [2];

- підвищення пенсій за понаднормовий стаж – один із способів заохочення до збільшення тривалості періоду трудової діяльності.

Отже, аналізуючи все вище зазначене слід сказати, що збільшення пенсійного віку в Україні, якщо дійсно проводитиметься буде важким та неприйнятним, як для працюючих так і для пенсіонерів тому, що працездатним особам працездатного віку потрібно буде більше працювати, а пенсіонери не зможуть отримувати пенсію і зарплату, як до сьогодні.

Література:

1. Лібанова Е. Чим або ким жертвувати? Як обмежити зростання видатків Пенсійного фонду?/ Е. Лібанова // Україна Бізнес Ревю – 2010 - №13- с. 4-5

2. Ремовська О. Збільшення пенсійного віку в Україні є неминучим [Електронний ресурс] /О. Ремовська // Радіо свобода – 2010 – Режим доступу до сторінки: http://www.radiosvoboda.org/content/article/1994814.html

3. Кабмін може збільшити пенсійний вік для силовиків і жінок: [Електронний ресурс],news.finance.ua/ua/toplist/~/1/2/191314/

4. Надрага В. Чим або ким жертвувати? Як обмежити зростання видатків Пенсійного фонду? / В.Надрага / Україна Бізнес Ревю – 2010р. - № –с.5.

5. C.Бідюк Чим або ким жертвувати?Як обмежити зростання видатків Пенсійного фонду? / C.Бідюк /Україна Бізнес Ревю – 2010р. - №13 – с.