Крючко Л.С., Хобот О.Г.

ІННОВАЦІЙНИЙ РОЗВИТОК В КОНТЕКСТІ ВИКЛИКІВ ГЛОБАЛІЗАЦІІ

Поняття глобалізації виникло давно. Ще 70 років тому всесвітньо відомий учений В.І. Вернадський, обґрунтовуючи своє вчення щодо ноосфери як стану сфери життя, що інтегрується людством в єдине ціле, висував три умови для її створення: людство як єдине ціле в економічному та інформаційному забезпеченні повинно дійти повного рівноправ'я рас, народів незалежно від кольору шкіри, і ноосфера може бути створена лише в умовах загального миру на землі; Він писав: «Впервые реально поставлена и уже не может сойти с поля зрения борьба с бедностью и ее последствиями (недоеданием) как и биологически-научная и государственная задача» .

Відомий західний дослідник М. Кастельс щодо проблем глобалізації підкреслював, що глобальна економіка є історичною реальністю і відрізняється від світової економіки. Ця система існує з XVI ст., коли процес накопичення капіталу почав розповсюджуватися по всьому світу. Глобальна економіка, на його думку, це економіка, що здатна працювати як єдина система в режимі реального часу і масштабі всієї планети .

Тому доцільно розглядати системні зрушення у виробництві сільськогосподарської продукції як основу подолання глобальних проблем недоїдання, які узагальнено можна визначити зіставленням зростання темпів чисельності населення, як фактора, що зумовлює проблему, та збільшення обсягів виробництва основних продовольчих товарів.

За прогнозом ФАО, у 2050 р. на земній кулі житиме майже 9 млрд чол., основна частка яких (до 7,5 млрд) припадатиме на країни, що нині віднесено до бідних. Навіть при збереженні існуючого, недостатнього за офіційно встановленими показниками, рівня споживання продуктів харчування виробництво основних їх видів треба збільшити не менше, ніж у півтора раза, а для глобального викорінення голоду виробництво зерна в бідних країнах повинно бути подвоєно, а м'яса — навіть потроєно. Є кілька шляхів розв'язання такого глобального завдання:

- подальше зростання площ землі в обробітку. Але, за розрахунками академіка В.М. Трегобчука, резерви землі будуть вичерпані до середини поточного століття ;

- зменшення втрат під час збирання, перевезення та зберігання врожаю. За даними Б.М. Данилишина, втрати харчової сировини у світі сягають 500 млн т ;

- застосування інтенсивних технологій, розроблених у розвинутих країнах, при модифікації їх до кліматичних умов конкретної країни в напрямі мінімізації застосування пестицидів і гербіцидів і максимізації використання біологічних методів захисту рослин при збереженні рівня ефективності інтенсивних технологій. За нашими підрахунками, нині фактори інтенсифікації забезпечують у країнах Азії лише до 20% зростання виробництва рису та 22— 26% кукурудзи;

В сільському господарстві в ринкових умовах особливо важливо оцінити ефект від використання нових сортів, порід тварин, кормів, хімічних ті інших засобів, технології ведення галузей та інших нововведень. Тому посилюється роль керівництва сільським підприємством і застосуванням порівняльно аналітичних оцінок інновацій. Такі системи керівництва характерні для велико-масштабного виробництва, а мале і середнє товарне виробництво і власні підсобні господарства можуть використовувати інформацію господарства, де постійно ведуться дослідження і нагляд за станом систем ведення і ринком наукової продукції

Накопичені вміння організації інноваційної діяльності доцільно вивчити з позиції його використання в ринкових умовах, що дозволить створити нові по формі організації підприємств або об’єднання, в котрих виробнича та інноваційна діяльність складає один інтегрований процес, що дозволяє перейти до ведення сільськогосподарського виробництва на новій науковій та ринковій основі. Тільки таке підприємство або організація здатні конкурувати на внутрішніх та зовнішніх аграрних ринках і створювати нові продукти харчування, агрокомплекси і підприємства по виробництву і реалізації сільськогосподарських товарів.

Наукове ведення господарства тісно пов’язане з оцінкою фінансово-економічної ефективності підприємства. В цих цілях пропонується наступна система показників:

- прибуток чистого доходу в результаті наукового ведення господарства або освоєння інновацій;

- приріст чистого доходу;

- доля чистого доходу в загальній сумі приросту доходу;

- доля приросту чистого прибутку в загальній сумі прибутку;

- приріст рентабельності конкретних видів продукції із вирахуваної з прибутку, отриманої в сфері реалізації нововведень;

- доля приростів чистої доданої вартості чистого доходу і чистого прибутку, отриманих за рахунок зниження собівартості конкретних видів продукції, в сумах приростів вказаних показників, отриманих від нововведень;

- приріст чистої доданої вартості в сфері нововведень;

- приріст чистої доданої вартості, враховуючи амортизацію в результаті нововведень.

Інвестиційна ефективності інновацій визначається на основі системи показників, основні з яких є:

- приріст рентабельності капіталовкладень, направлених на реалізацію інноваційної діяльності, в порівнянні з рентабельності основних засобів, використаних в сфері освоєння інновацій;

- зміна строків окупності капіталовкладень, направлених на основі інновацій порівняно з строками окупності основних засобів, нематеріальних активів і виробничих запасів, використаних в сфері освоєння інновацій.

Таким чином, ефективність освоєння інновацій в сільськогосподарському виробництві необхідно визначати на основі комплексу показників при проведенні порівняльної оцінки виробничого, технологічного, економічного та фінансового стану галузей рослинництва та тваринництва, в цілому виробництва і реалізацій сільськогосподарської продукції до освоєння інновацій, в процесі інноваційної діяльності, а також в період повного включення нововведень у виробничий процес.

Що ж в кінцевому підсумку являє собою глобалізація? Що вона несе країнам світу - загрозу чи нові можливості? Напевно, прибічники глобалізації та їх опоненти ще довгий час будуть сперечатися. Але вже сьогодні всі погоджуються з тим, що це є об'єктивний процес й іншої альтернативи просто не існує. Надзвичайно важко прогнозувати майбутнє і шляхи вирішення основних проблем, що стоять перед суспільством в цілому або будь-якою конкретною державою. Сьогодні, коли світове співтовариство перебуває на етапі глобалізації та процесів регіоналізації, що її супроводжують, ще складніше передбачити хід подій у майбутньому. По мірі розвитку глобалізації практично в усіх країнах відбувалось помітне покращення умов життя. Проте, при цьому найбільш вражаючих успіхів досягли країни з розвинутою економікою і лише невелика кількість країн, що розвиваються. Саме тому, науковий прогрес , інновації так необхідні в сучасний час для всіх країн, для всіх сфер життя без обмежень.