Економіка / Маркетинг та менеджмент

Кавун О.В.

Науковий керівник Римарева Л.М.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Впровадження японської моделі менеджменту в Україні

Японія у всьому світі вважається країною з особливою культурою і традиціями. Опинившись після Другої світової війни на грані повного розорення, Японія зуміла відродити свою економіку. І цьому сприяла в першу чергу специфіка японського менеджменту. Завдяки особливому підходу до управління виробництвом і робочим процесом став можливим вихід Японії на світовий ринок. Тепер Країна висхідного сонця відома як найголовніший виробник інноваційних технологій. [1]

На теперішньому етапі становлення української економіки на вітчизняних підприємствах все більш популярною стає проблема формування ефективної системи управління персоналом. А оскільки останні три десятиліття на світовому ринку продукції лідируюче положення займала Японія, тема даної статті є досить актуальною.

У своїй праці Матюхин П.В. розкриває зміст філософії японського менеджменту, що отримав назву «кайдзен». Кайдзен - японська концепція менеджменту, що стала відомою завдяки японському гуру менеджменту Масаакі Імаі, а також компанії Toyota, в якій кайдзен було запроваджено 60 років тому як філософію управління і досягнення лідерських позицій на світовому ринку. «Кайдзен» концентрує увагу на поступовому поліпшенні бізнес-процесу, а не на досягненні певних результатів, що на практиці забезпечується виконанням циклічної послідовності основних кроків: «плануй» - «роби» - «перевіряй» - «впливай». За стратегією «Кайдзен», у процес вдосконалення залучаються всі співробітники компанії від менеджерів до робітників, а також формується система подачі та реалізації пропозицій щодо поліпшення виконуваних операцій, що відкриває перспективи як для обміну інформацією з керівництвом і колегами, так і для саморозвитку співробітника. Співробітники японських компаній, що застосовують «Кайдзен», вносять в середньому до декількох десятків пропозицій на рік. [2]

Більшість фахівців виділяють декілька характерних рис японського менеджменту, які існують протягом багатьох десятиліть і сьогодні змінюються під впливом європейського менеджменту.

Як зазначає Є. Пантелєєва, у першу чергу, увагу привертає ставлення роботодавця до своїх співробітників. Влаштовуючись на роботу, кожен японець точно знає, які перспективи на нього чекають. Ця впевненість народжується завдяки такому підходу, як «довічний найм». У Японії заохочується вірність своїй фірмі, що виражається в системі заохочень і просування по службі. Чим довше ти працюєш - тим вище твій ранг, а отже, і заробітна плата.

Як стверджує Т. Коркина, набір співробітників компанії проводиться переважно на початку фінансового року (квітень), безпосередньо у школах, коледжах, університетах. [3]

На підприємствах Японії використовується система «канбан», тобто пряме спілкування начальників цехів без посередників і постачання «точно в строк», яка була розроблена в 1920-і роки Г. Фордом і застосована на його заводі Ford Motor Company. Подібна система почала впроваджуватися в Японії досить недавно, в середині ХХ століття, і до цих пір успішно застосовується фірмою «Тойота».

Як відзначає А. Швець, організація безперервних потоків збільшує залежність співробітників один від одного. Якщо відсутні міжопераційні запаси, то, як тільки погіршується робота однієї ланки в ланцюжку, зупиняється робота на інших ділянках. У результаті робітники не можуть собі дозволити працювати гірше. [4]

Однією з причин всесвітньої популярності японської техніки є висока якість продукції. І дійсно, такої системи контролю якості немає ні в одній іншій країні. Японські робітники всі як один відчувають особисту відповідальність за вироблену ними продукцію. З метою контролю якості створюються так звані гуртки якості, члени яких повинні постійно самовдосконалювати власні знання та вміння. Кожен співробітник має право вибору - вступати чи не вступати в подібний «гурток».[1]

Говорячи про японський менеджмент, неможливо обійти увагою той факт, що в кожній корпорації існує гласність інформації. Будь-який співробітник може ознайомитися з планами організації на майбутнє, з поставленими цілями і перспективами розвитку. Для цього створюються спеціальні стенди або буклети, де відображаються графіки та етапи розвитку корпорації. Такий підхід обумовлює гармонійність відносин в колективі і зміцнює корпоративні зв'язки.

Існує думка, що японський менеджмент - сформований у результаті багатовікових традицій та його неможливо застосовувати на підприємствах інших країн. Проте, як відзначає Джеффрі Лайкер у своїй книзі «Дао Toyota: 14 принципів менеджменту провідної компанії світу», це лише «міф».[5]

Зараз Toyota понад 45% продукції виробляє на своїх 46 заводах, розташованих поза Японії, - практично у всіх частинах світу, включаючи Африку. Причому частка іноземного виробництва в компанії за останні 10 років подвоїлася, демонструючи швидке зростання. На всіх заводах за кордоном використовується в основному місцевий персонал із залученням на перших етапах на ключові позиції в управлінні японських менеджерів. На всіх без винятку заводах діє розвинена система постійного навчання TPS (Toyota Production System, виробнича система Toyota), яку не минає жоден працівник. Так що і Кенія, і Венесуела, і Пакистан, ті ж США - теж не Японія, але Toyota вдається підтримувати свою культуру повсюдно. Чому ж в Україні це неможливо?

Україні зараз життєво необхідний прорив в економіці. Нам потрібно буквально створити «українське економічне диво». Щоб бути здатними конкурувати і впевнено перемагати на світовому ринку. Щоб стати не тільки сильною, але і багатою країною. Вивчення лише західного досвіду для цього недостатньо.

Генеральний директор компанії «Тойота Україна» Ацуя Кондо зазначає, що в Україні компанія «Тойота Україна» керується тими ж ключовими принципами, правилами і цінностями, що й у всьому світі. [6]

Генеральний директор компанії «Ніссан Мотор Україна» Андрій Нестеренко також говорить про збереження принципів японського менеджменту на українських фірмах. Основи бізнесу залишилися, адже стратегія кайдзен передбачає «покращення сильних сторін та нівелювання недоліків». Є й інші японські принципи, наприклад, хоренсо - цей термін буквально перекладається з японського як «шпинат». Але тут використовується гра слів, хоренсо означає, швидше, «здорове спілкування». Мається на увазі колективне обговорення питань, якомога більшою кількістю людей з тієї чи іншої проблеми і вислуховування ідей, які є у співробітників. Однак рішення одноосібно приймає керівник, на якому лежить відповідальність. [7]

Існує спеціальне керівництво для всіх дилерів, в якому розписано, як має поводитися менеджер, що він повинен і чого не повинен робити, наприклад, розмовляючи з клієнтом. На кожному регіональному ринку регулярно проводяться дослідження по якості обслуговування. Переможців запрошують на нагородження до Японії, в офіс Nissan.

Сьогодні частка всіх японських автомобілів, що продаються в Україні, складає 30 відсотків (у Франції - менше десяти). Причому за минулий рік вона трохи підросла, раніше було 27-28 відсотків.

Генеральний директор компанії «Літер» Олег Шкула відзначає, що після введення японських методів керування приріст річного обороту групи компаній становив 60%. Три роки тому компанія обслуговувала один готель, зараз їх вже понад 80.[8]

Західне прагнення до самостійності і незалежності стало все більше виявлятися і в Японії. Так, якщо раніше фінансування компанії йшло з центрального «головного» банку, то сьогодні багато компаній самостійно управляють власними фінансовими активами, що безпосередньо впливає на розвиток організації. Змінюється і портрет, і функції топ-менеджерів. Якщо раніше практикувався принцип спадкоємності і керівник сам призначав свого наступника, то сьогодні стати керівником може будь-хто.

Таким чином, діючи згідно зазначених принципів, японські підприємства стали світовими лідерами у сфері ефективності господарського процесу. Їх досвід варто взяти до уваги і у європейських країнах, зокрема в Україні, проте бездумне застосування характерних для Японії механізмів не стануть результативними, адже за ними стоять багатовікові традиції східного народу.

Література:

1. Пантелеева Е. Современный японский менеджмент // Управление персоналом. - 2009. - №14. - С.32–33;

2. Матюхин П.В. «Кайдзен» – ключевая стратегия японского менеджмента // Международный журнал прикладных и фундаментальных исследований. – 2009. - №5. – С.108;

3. Коркина Т. Японская система управления персоналом // Управление персоналом. – 2008. - №6. – С.43;

4. Швец А. Новый взгляд на принципы японского менеджмента // Управление персоналом. – 2009. - №18. - С. 19-23.

5. Джеффри К. Лайкер Дао Toyota: 14 принципов менеджмента ведущей компании мира. – 2008. - 408с.

6. http://www.strategy.com.ua/article.aspx?column=7&article=501 «Моторист компании»

7. Данковский О. Кайдзен и хорэнсо // Эксперт. – 2010.- №7(247)

8. Резніченко Н. Японська ЛІТЕРатура // Український дiловий тижневик "Контракти". – 2007. - № 9