Экономічні науки/16. Макроекономіка 

Долгая М.В.

Донецький національний університет економіки та торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

БОРГОВА БЕЗПЕКА

      Головним національним інтересом є сталий розвиток економіки та добробут громадян України. Забезпечення національних інтересів та економічної безпеки - найважливіші функції держави, реалізація яких покликана посилювати позиції в міжнародному співтоваристві. Національна безпека України як стан захищеності життєво важливих інтересів особистості, суспільства та держави від внутрішніх і зовнішніх загроз - необхідна умова збереження та примноження духовних і матеріальних цінностей.

      Найгостріші проблеми сьогодення у сфері забезпечення національної безпеки взагалі і економічної зокрема були визначені як: суттєве посилення фінансової безпеки і максимальне поліпшення інвестиційного клімату; досягнення реального економічного зростання та утворення ефективної системи соціального захисту населення; посилення трудоресурсної безпеки; підвищення рівня продовольчої безпеки держави; створення надійних гарантій техногенної, екологічної та технологічної безпеки, розвитку науково-технічного потенціалу; посилення енергетичної безпеки; забезпечення інформаційної безпеки держави; поглиблення інтеграційних взаємовідносин; підвищення рівня конкурентоспроможності держави з урахуванням національних інтересів за всіма складовими зовнішньоекономічної політики [1].

      У світовій економіці у 2008 р. розгорнулася найглибша після Великої депресії фінансово-економічна криза. Основними причинами її виникнення стали: криза на  ринку іпотечних кредитів США (обсяг іпотечних цінних паперів тут зріс до 10-12 трлн. дол. США), зростання обсягу спекулятивних операцій з деривативами, нестабільність світового валютного ринку, підвищення світових цін на енергоносії і продовольство (за даними Світового банку з 2003 р. до середини 2008 р. світові ціни на нафту зросли на 320%, на продовольство – на 138%). Що стосується України, то зростання ВВП у 2008 р. проти 2007 р. становило 5,6% (у 2007 р. – 8,1%). Уповільнилися темпи зростання промислового виробництва до 2,1%, реальних інвестицій - до 9,1%. На економіку негативно впливало зростання інфляції (до 14,1%). Кількість безробітних збільшилася  на 4,3%, рівень безробіття – до 7,7%. Експорт товарів зріс на 33% (насамперед за рахунок зростання цін на нафту в І півр. 2008 р.), імпорт – на 33,6%. Позитивне торговельне сальдо збільшилося на 32,1% (до 201,2 млрд. дол. США) [2].

    Експерти зазначають, що негативні тенденції в зовнішній торгівлі можуть стати найголовнішими наслідками світової економічної кризи і знизити не тільки рівень економічної безпеки окремих держав, а і рівень міжнародної економічної безпеки. Зусилля, витрачені державами, для побудови правил торгівлі, спрямованих на її лібералізацію, знаходяться під загрозою поточної хвилі «кризового протекціонізму».

    Можна виділити наступні риси «кризового протекціонізму» у співвідношенні з протекціонізмом в умовах стабільного розвитку: по-перше, він є масовим, по-друге, його заходи здебільшого є відкрито дискримінаційними; по-третє, він наносить більшу шкоду менш розвиненим країнам, які об'єктивно мають менші фінансові можливості для підтримки власних економік; по-четверте, його дуже важко зупинити, оскільки країни-лідери світової економіки не зацікавлені у зниженні захисту національних виробників і, відповідно, байкотують лібералізаційні домовленості СОТ. Сучасна криза, таким чином, викликала нову хвилю протекціонізму, але вже іншого характеру в порівнянні з тарифним протекціонізмом часів «великої депресії»: активно зростають методи прихованого нетарифного протекціонізму задля стимулювання внутрішніх виробників, інвестицій та зайнятості і, разом з цим, стрімко зростає використання легальних в СОТ протекціоністських заходів. Світова економіка, скерована правилами та нормами СОТ сьогодні демонструє тарифний протекціонізм не збільшенням рівня митно-тарифного захисту, а призупиненням його зниження. Також, його можна простежити у призупиненні практично всіма країнами світу розширення преференційних режимів для нових країн [3].

     Таким чином, узагальнення думок учених і експертів щодо джерел виникнення загроз економічній безпеці дає змогу стверджувати, що головна загроза полягає у відсутності цілеспрямованої політики державного регулювання економічними процесами в контексті реалізації проголошених стратегій соціально-економічного розвитку країни. Визначальним у проведенні економічних реформ повинно стати поєднання прагматичної політики захисту національних інтересів з конструктивним курсом на зростання добробуту широких верств населення країни. Матеріальною основою цього процесу має бути відродження та прискорений розвиток перспективних секторів національної економіки за наявності конструктивних програм реструктуризації господарського комплексу країни.

    Основне завдання держави в контексті забезпечення економічної безпеки - створення такого економічного, політичного та правового середовища й інституційної інфраструктури, які б стимулювали найбільш життєздатні підприємства, інвестиційні процеси, виробництво перспективних конкурентоспроможних товарів.

 

Література:

1.      З.Варналій д.е.н.,професор, // «Проблеми та шляхи забезпечення економічної безпеки України»/ 2009р.

2.      Олейников Олексій Олександрович к.е.н., //  «Аналіз стану та загроз зовнішньоекономічній безпеці України в умовах глобальної кризи» / 2009р.

3.      Н.О. Краснікова, Дніпропетровський національний університет ім.. О.Гончара, // «Вплив «кризового протекціонізму» на рівень зовнішньоекономічної безпеки держави» / 2009р.