Савка О.І., Мєдєляєва О.С.

Буковинська державна фінансова академія

Пропозиції щодо подолання банкрутства підприємства

Вступ. Ніхто не заперечує проти того, що більшість економічних процесів взаємопов’язані однин з одним настільки, що інколи навіть не помічаєш, що вони абсолютно легально перетинають як географічні, так і економічні кордони. Власне те саме можна сказати і про проблему банкрутства, яка, звичайно, не є характерною тільки для України, Росії чи економіки інших країн.

Дану проблему досліджували багато вітчизняних та зарубіжних вчених: П. Баренбойм, Е.Альтман, Е. Контрумен, Т. Мітчелл, М. Білик, І. Бланк, О. Терещенко та інші. Але слід зауважити, що у вітчизняній літературі досліджувана проблема розглядалась лише в окремих аспектах.

Метою даної роботи є висвітити що таке банкрутство, вияснити чим займається антикризове управління і надати пропозиції щодо подолання банкрутства.

Виклад основного матеріалу. Під банкрутством розуміє зв'язану з браком активів у ліквідній формі неспроможність юридичної особи суб'єкта підприємницької діяльності задовольнити в установлений для цього строк пред'явлені до нього з боку кредиторів вимоги та виконати зобов'язання перед бюджетом. Саме банкрутство являється складним процесом, який може бути охарактеризований з різних сторін: юридичної, управлінської, організаційної, фінансової, обліково-аналітичної тощо.

Антикризове управління являє собою спеціальне, постійно організоване управління, націлене на більш оперативне виявлення ознак кризового стану та створення відповідних передумов для його своєчасного подолання з метою забезпечення відновлення життєздатності окремого підприємства, недопущення виникнення ситуації його банкрутства[3].

Як показали дослідження, концепція антикризового управління включає в себе чотири блоки проблем.

Перший блок - це проблеми, які стосуються управління на різних фазах циклічного проявлення кризового розвитку.

Другий блок проблем пов'язаний зі сферами управління або сферами діяльності, функціонування об’єкту управління.

Третій блок – проблеми процесуальності управління, прогнозування криз та оцінка кризових ситуацій, готовність до ризику та передбачення можливих його наслідків.

Четвертий блок – це проблеми соціально-економічного характеру: управління підприємств на ринку та управління персоналом[2].

Виходячи з даних проблем головними діями власника підприємства повинні бути:

прогноз кризи;

фінансово-економічне регулювання кризових процесів;

правове регулювання кризового розвитку;

менеджмент у кризових ситуаціях або в умовах загрози кризи.

До числа головних принципів, на яких повинен базуватись власник для того щоб банкрутство не досягло його підприємство відносять:

ранню діагностику кризових явищ у фінансовій діяльності підприємства;

терміновість реагування на кризові явища;

адекватність реагування підприємства на ступінь реальної загрози його фінансовій рівновазі;

повну реалізацію внутрішніх можливостей виходу підприємства з кризового стану.

Вище перераховані принципи дозволить своєчасно витягнути підприємство з кризового стану.

Антикризове управління підприємством має здійснюватися поетапно та передбачати послідовність дій.

1. Діагностика кризового стану і загрози банкрутства підприємства. Завданням цього етапу є визначення основних причин виникнення та поглиблення кризи, глибини кризи, оцінка внутрішніх можливостей підприємства щодо подолання кризи та сприятливості зовнішнього середовища дня подолання кризи.

2. Визначення цілей і завдань антикризового управління. На цьому етапі на основі висновків щодо глибини кризи, отриманих у результаті проведеної діагностики, необхідно визначити стратегічну мету антикризового управління та першочергові завдання, які необхідно здійснити для її досягнення.

3. Визначення суб'єктів антикризової діяльності. Розробка та управління впровадженням заходів антикризового управління здійснюється особою або певним колом осіб, які визначаються як суб'єкти антикризового управління. Ними можуть бути власник підприємства (характерно для малих і середніх підприємств).

4. Оцінка часових обмежень процесу антикризової діяльності. Планування антикризового управління передбачає обов'язкове визначення часових меж антикризової програми. За інших рівних умов найбільш жорстким обмеженням тривалості антикризових заходів є ймовірний термін виникнення ситуації банкрутства.

5. Оцінка ресурсного потенціалу антикризового управління. На цьому етапі необхідно визначити достатність ресурсів підприємства для вирішення поставлених завдань, а саме можливості підприємства з генерування потоків грошових коштів для розрахунку по зобов’язаннях та продовження самофінансування діяльності, можливість вивільнення ліквідних коштів внаслідок іммобілізації оборотних і поза оборотних активів, можливість одержання додаткових зовнішніх фінансових ресурсів.

6. Розробка антикризової програми підприємства. На цьому етапі з урахуванням результатів роботи попередніх етапів розробляється програма антикризового управління - детальний план заходів, що мають бути вжиті, в якому визначено послідовність, ресурси та відповідальність за їх виконання.

7. Впровадження антикризової програми. Найважливішою управлінською функцією на цьому етапі є організація контролю за перебігом виконання антикризової програми для своєчасного вжиття заходів щодо її модернізації або коригування у зв'язку з не прогнозованими змінами у внутрішньому і зовнішньому середовищі, поведінці окремих кредиторів[1].

Також для того щоб подолати банкрутство треба поміняти, чи змінити податковий тиск для підприємств, зменшення податку дасть можливість зменшити витрати підприємств, тобто зберегти власний капітал.

Ще однією причиною подолання банкрутства є полегшення процедур банкрутства.

Інвестиції – теж зможуть допомогти подолати банкрутство. Треба найти інвесторів, зацікавити їх зі своєю промисловістю для того щоб не дати можливість банкрутства підприємства.

Висновки. Світовий досвід показує, що розробка та реалізація стратегій діяльності підприємства в умовах кризових ситуацій дозволяє керівнику постійно стежити за ситуацією і мислити перспективно, що дає змогу безболісно пережити ситуацію що виникла.

Однак вивчення технологій антикризового управління напряму залежить від уміння керівництва організовувати, виявляти причини кризи, циклічність їх походження, а також добре розбиратися в їх видових особливостях, оскільки кризи і причини, що їх породжують, можуть бути самими різними.

Оскільки передумови виникнення кризи існують на всіх стадіях життєдіяльності підприємства, це означає, що система управління підприємством має обов’язково містити систему антикризового управління.

СПИСОК ВИКОРИСТАННОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Жукова Н.К. Сучасні методи антикризового управління підприємством / Н.К. Жукова // Формування ринкових відносин в Україні. - 2008. - №10. - С. 14-18.

2. Лігоненко Л.О. Антикризове управління підприємством: Підручник / Київський національний торговельно - економічний ун-т. - К.: КНТЕУ, 2005. - 824 с.