Луцик У.М.
Буковинська державна фінансова академія, Україна
Науковий керівник – Удовенко В.В.
ВПЛИВ НА АПК ВСТУП УКРАЇНИ В СОТ
Сьогодні в
світі відбуваються бурхливі процеси глобалізації, які проявляються у
поглибленій взаємодії національних економік різних країн. Співробітництво у
глобальному розумінні відкриває великі можливості для реалізації потенціалу
аграрного сектора національної економіки та становить перед Україною нові
виклики. Прогнозований і прозорий доступ до ринку товарів і послуг та режим, дружній
для прямих іноземних інвестицій, є одними з основних принципів системи
економічних відносин усіх розвинутих країн.
Участь
України у міжнародній торгівлі нині на пряму пов’язаний з тим, що 16 травня 2008 року вона одержала статус повноправного члена Світової
організації торгівлі. Зважаючи на те, що 153 країни світу визнали встановлені
нею правила, не можна не звертати уваги на вплив СОТ, досліджуючи участь країни
у міжнародній торгівлі. Разом із цим, представлення України як аграрної держави
вимагає значної уваги до сільськогосподарського сектору економіки. Тому
дослідження наслідків вступу України в СОТ залишається актуальним і на
сьогоднішній день.
Питання впливу вступу до СОТ
України на розвиток АПК вивчався рядом вчених, такими, як Клочко В.М., Мерчанський
В.В, Амбросов В.Я., Онегіна В.М., Волченко Н.В. Разом з тим деякі питання щодо значення вступу України до
СОТ для агропромислового комплексу потребують подальшого наукового дослідження.
Метою роботи є узагальнення матеріалу та виявлення позитивних
та негативних наслідків від вступу до
СОТ для розвитку агропромислового комплексуУкраїни.
Сільське господарство завжди було важливою складовою переговорного
процесу в рамках вступу України до СОТ. Основною метою успішного завершення цих
переговорів було забезпечення належного рівня підтримки агропромислового
комплексу країни та створення умов для
конкурентоспроможності вітчизняного сільськогосподарського виробника
після вступу до СОТ.
Вступивши в СОТ, Україна отримала
певні обмеження і зобов’язання, однак членство в
СОТ не означає відмову від підпримки сільськогосподарського сектору в цілому.
Маючи певні обмеження за програмами, які спричиняють викривлений вплив на виробництво та торгівлю (заходи «жовтої
скриньки»), СОТ пропонує цілий спектр видатків, які не спричинятимуть такого
впливу, а допомагатимуть сільськогосподарським товаровиробникам (заходи
«зеленої скриньки»). Для більш розвинутих країн, де актуальною є проблема
перевиробництва продукції, застосовуються заходи «синьої скриньки», які
направлені на його обмеження [2].
До складу заходів «зеленої
скриньки» включаються: державні дослідницькі програми; програми боротьби зі
шкідниками та захворюваннями; послуги з навчання, розповсюдження інформації й
консультаційні послуг; виплати за програми охорони навколишнього природного
середовища; надання допомоги виробникам неблагополучних регіонів тощо. Серед заходів
підтримки, що запроваджені в сучасних умовах в Україні, до складу «жовтої
скриньки» підпадають: бюджетна тваринницька дотація; державна підтримка виробництва
продукції рослинництва; підтримка селекції в рослинництві, тваринництві,
птахівництві; фінансова підтримка через механізм здешевлення кредитів тощо [1].
Незважаючи на те, що з вступом до СОТ держава мусила здійснити певну
лібералізацію доступу до ринку, Україні вдалось відстояти свою позицію та
досягти компромісу стосовно принципових питань:
1)
державна підтримка. Україна не має зобов’язань перед СОТ по скороченню внутрішньої
підтримки, що надається через «жовті» програми. Є лише зобов’язання не перевищувати
домовлений річний сукупний вимір підтримки (СВП). Щорічний СВП, який акумулює в
собі окремі «жовті» програми підтримки, не повинен перевищувати для України 3
млрд. 43 млн. грн. Додатково Україна
може кожен рік витрачати на жовті програми до 5% від річної вартості
виробництва валової продукції сільського господарства та до 5% від річної
вартості по кожному окремому продукту;
2)
встановлення тарифної квоти на
цукор-сирець з тростини. Питання полягало у необхідності забезпечення
мінімального доступу на вітчизняний ринок відповідно до правил СОТ (не менше 5%
від внутрішнього споживання. В ході складного
переговорного процесу була погоджена пропозиція української сторони про
запровадження щорічної тарифної квоти в обсязі 260 тис. тонн (впливові країни –
члени СОТ наполягали на 480 тис. тонн) зі ставкою ввізного мита 2% в межах
квоти на ввезення цукру-сирцю з тростини, що є оптимальним обсягом для захисту
ринку, забезпечення конкуренції і створення страхового фонду на випадок
неврожаю цукрового буряку. Водночас поза межами квоти українська сторона
відстояла захисний митний тариф зі ставкою 50%;
3)
застосування спеціальних режимів оподаткування ПДВ сільськогосподарських товаровиробників.
Україна зберегла право застосування спеціального режиму оподаткування ПДВ для
сільськогосподарських товаровиробників шляхом акумуляції, який передбачає
застосування ПДВ за ставкою 20 % щодо
всієї реалізованої сільськогосподарської продукції, незалежно від того, чи вона
імпортована, чи вироблена на території України;
4)
участь у переговорах раунду
Доха-Розвиток у сфері сільського господарства. Проект домовленості країн-членів
СОТ у сфері сільського господарства містить в собі зобов’язання стосовно
суттєвої лібералізації торгівлі сільськогосподарською продукцією, зокрема
значного скорочення рівнів субсидування та тарифів. Однак, завдяки
консультацій, проведених у рамках СОТ, Україна приєдналась до групи країн, що
нещодавно вступили до Організації, що дає змогу зберегти рівень підтримки сільського господарства та тарифів
незалежно від результатів раунду Доха-Розвиток і додаткові конкурентні переваги
на світовому ринку [4].
Незважаючи на
те, що Україна вже є повноправним членом СОТ, донині точаться запальні дискусії
стосовно наслідків цієї події. Вважається, що позитивними наслідками вступу до
СОТ для держави та АПК в цілому є:
1)
більша відкритість ринків
країн-членів СОТ, і в результаті покращення
іміджу України;
2)
поліпшення загальної макроекономічної ситуації впровадженням структурних та
інституційних реформ і сприяння зростання реального ВВП;
3)
розвиток засад ринкової конкуренції за міжнародними стандартами;
4)
можливість сформувати привабливий інвестиційний клімат, а відтак –
збільшити обсяги іноземних інвестицій;
5)
пожвавлення виробництва в експорторієнтованих галузях, а отже підвищення
економічного зростання і збільшення надходжень до Державного бюджету;
6)
прискорення структурних реформ в
аграрному секторі, збільшення всіх видів інвестицій в аграрний сектор економіки
тощо.
Щодо негативних наслідків від вступу до СОТ для держави та АПК в
цілому є такі:
1)
прискорення темпів зростання безробіття у сільській місцевості;
2)
український ринок сільськогосподарської продукції стане більш відкритим перед
імпортом;
3)
знизяться надходження в бюджет від імпортних мит;
4)
посилення неконтрольованої трудової міграції та поширення транзитної міграції;
5)
необхідні значні фінансові витрати
для перегляду внутрішнього законодавства;
6)
значні витрати на приведення національних стандартів якості та безпечності продовольчої продукції до міжнародних;
7)
фіксування розміру
імпортних тарифів на дуже низькому рівні [3].
Отже, вступивши в СОТ, Україна прийняла зобов’язання з обсягу
заходів підтримки «жовтої скриньки», який є меншим ніж у більшості розвинутих
країн. Та Україна має резерви із збільшення державної підтримки сільського
господарства (за рахунок заходів «зеленої скриньки», модифікації надання
податкових пільг тощо). Також, з входженням у СОТ підвищилась ймовірність
ризиків і відповідно економічних ризиків внаслідок лібералізації зовнішньої
торгівлі. Для зменшення негативів необхідно поглибити вивчення та врахувати
досвід інтеграції окремих членів СОТ, особливо ЄС. Необхідно розробити засади
для розвитку конкурентних умов у сфері обробки, зберігання, торгівлі сільськогосподарською
продукцією. Потрібно удосконалити систему сертифікації й стандартизації.
Розвинуті країни реалізують свою продукцію на 15-20% вище світових цін. Такі
можливості має і Україна при організації чіткого контролю за якістю своєї
продукції. Тому, вступивши в СОТ, Україна повинна направляти свої сили для
покращення конкурентоспроможності сільськогосподарської сфери.
Література:
1.
Амбросов В.Я. Забезпечення державної підтримки сільськогосподарського
виробництва в умовах членства України у СОТ // Амбросов В.Я., Онегіна В.М. /
Економіка АПК. – 2009. - №2. – С.15-24
2.
Волченко Н.В. Передбачувальні наслідки членства у СОТ для
сільськогосподарських товаровиробників України // Волченко Н.В. / Економіка
АПК. – 2009. - №6. – С122-128
3.
Клочко В.М. Значення вступу України до СОТ для агропромислового комплексу
// Клочко В.М., Мерчанський В.В./ Економічний простір. –2009. - №22. – С.13-21