Шевчук І.А.

Одеська національна академія харчових технологій

СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ  ТА МЕТОДИ ОЦІНКИ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ ОЛІНОЖИРОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ

 

У статті розглядається поняття і суть конкурентоспроможності підприємства, проблеми та існуючі методики оцінювання конкурентоспроможності підприємства олійножирової промисловості. Аналізуються переваги і недоліки різних методик, що застосо­вуються у вітчизняній та зарубіжній практиці.

 

Ключові слова: конкуренція, конкурентоспроможність підприємства, методи оцінки, рівень конкурентоспроможності.

 

I. Вступ

Одним з найважливіших напрямків вивчення особливостей господарської діяльності підприємства, особливо в умовах, коли ринок постійно розвивається і змінюється є аналіз конкурентоспроможності підприємства. Важливість дослідження цієї теми полягає в тому, що високий рівень конкурентоспроможності підприємства є гарантом одержання високого прибутку.

У сучасних умовах конкуренція є визначальним фактором впорядкування цін, стимулом інноваційних процесів (запровадження в виробництво нових винаходів та технологій). Вона сприяє витісненню з виробництва неефективних підприємств, раціональному використанню ресурсів, запобігає диктату виробників-монополістів по відношенню до споживача.

Питання оцінки конкурентоспроможності підприємства розглядалися різними вченими, зокрема: М.Е. Портером, І.Н. Герчиковою, А.П. Градовим, З.А. Калугіною,  І.У. Ліпсиц, П.Р. Діксоном, А. Селезневим, В.Д. Адріановим, І.В. Зулькарпаєвим, Л.Р. Ільсовою, М.Г. Долинською, І.А. Соловйовою, В.С. Мисаковим ті ін..

Актуальність дослідження конкурентноздатності підприємства зростає в процесі формування ринкових відносин і створення конкурентного середовища, без якого говорити про конкурентоздатність взагалі не має сенсу. У зв'язку з цим перед будь-якою організацією постає проблема стратегічного й тактичного управління розвитком здатності підприємства виживати в ринкових умовах.

II. Постановка задачі

Метою статті є дослідження сутності конкурентоспроможності підприємства, а також методів аналізу конкурентного стану підприємства олійножирової галузі та надання пропозицій щодо їх вдосконалення.

III. Результати

Проблема конкурентоспроможності тісно пов'язана з проблемою продуктивності, ефективності господарської діяльності. Це обумовлено тим, що саме зростання ефективності є запорукою конкурентоспроможності підприємств.

Конкурентоспроможність підприємства можна охарактеризувати [2]:

- як можливість тривалий час відстоювати власні домінуючи позиції в галузі завдяки наявності ефективної стратегії або здатність діяти в довгостроковому періоді на ринку та одержувати при цьому прибуток, достатній для науково-технічного вдосконалення виробництва, підтримки продукції на високому якісному рівні і стимулювання працівників;

- як властивість виробничо-економічних систем (підприємств) змінювати траєкторію руху або режим функціонування в процесі збереження і розвитку вже наявних або створення нових конкурентних переваг.

Аналіз економічної літератури свідчить про наявність різноманітних тлумачень конкурентоспроможності підприємства, але у вітчизняній практиці переважає думка про те, що конкурентоспроможність підприємства пов'язана винятково з його поточним положенням на ринку, а критерієм конкурентоспроможності виступають лише кількісні фактори, такі як відносна частка ринку, обсяги продажів, чистий прибуток, чиста поточна вартість тощо [2].

У закордонній практиці головними критеріями конкурентоспроможності підприємства вважаються якісно-цінові: високий технічний рівень, новизна, наукоємність, низькі витрати. Крім того, конкурентоспроможність розглядається як здатність підприємства до розвитку, до збереження існуючих і створення нових конкурентних переваг. У цьому випадку конкурентоспроможність розглядається не в статиці, не в певний момент часу, а в динаміці, у перспективі. Тому підвищення ефективності управління якістю продукції й витратами, а отже, і управління конкурентоспроможністю на сучасному етапі економічного розвитку об'єктивно необхідно.

Політика держави в області конкуренції спрямована на те, щоби конкуренція могла виконувати свої функції. Керівний принцип "оптимальної інтенсивності конкуренції" в якості цілей політики в області конкуренції передбачає, що:

·                    технічний прогрес швидко поширюється щодо виробництва (інновація під тиском конкуренції);

·                    підприємства гнучко адаптуються до зміни умов, наприклад, до потреб споживачів (адаптація під тиском конкуренції).

Рівень конкурентоспроможності підприємств в остаточному підсумку визначає рівень конкурентоспроможності економіки держави, оскільки безпосередньо бере участь у конкурентній боротьбі на внутрішніх і зовнішніх ринках. В умовах спаду виробництва проблема підвищення рівня конкурентоспроможності фірми стає особливо актуальною.

Рівень  конкурентоспроможності підприємства можна визначати багатьма методами, такими як: графічні, матричні, розрахункові та комбіновані (розрахунково-матричні, розрахунково-графічні) методи.

Кожний з них має свої переваги та недоліки.

На нашу думку, найбільш обґрунтованим є використання методу інтегральної оцінки конкурентоспроможності на основі розрахунку таких груп показників:

1.      Ефективності виробничої діяльності підприємства (витрати на виробництво одиниці продукції, фондовіддача, рентабельність товару, продуктивність праці);

2.      Фінансового стану підприємства (коефіцієнт автономії, коефіцієнт платоспроможності, коефіцієнт абсолютної ліквідності, коефіцієнт оборотності оборотних коштів);

3.      Ефективності організації збуту та просування товарів (рентабельність продажу, коефіцієнт затовареності готовою продукцією, коефіцієнт завантаження виробничих потужностей, коефіцієнт ефективності реклами і засобів стимулювання збуту);

4.      Конкурентоспроможності товару (якість товару, ціна товару).

У зв'язку з тим, що кожний з цих показників має різний ступінь важливості для розрахунку коефіцієнта конкурентоспроможності підприємства , експертним шляхом були визначені коефіцієнти значущості критеріїв.

Розрахунок критеріїв і коефіцієнта конкурентоспроможності підприємства проводиться за формулою середньозваженої арифметичної.

Коефіцієнт конкурентоспроможності підприємства розраховується за формулою:

                            (1)

де  - значення критерію ефективності виробничої діяльності підприємства;  - значення критерію фінансового стан підприємства;  - значення критерію ефективності організації збуту і просування товару на ринку;  - значення критерію конкурентоспроможності товару; 0,15; 0,29; 0,23; 0,33 - коефіцієнти вагомості критеріїв.

Критерій ефективності виробничої діяльності  розраховується за формулою:

,                                 (2)

де  - відносний показник витрат виробництва на одиницю продукції;  - відносний показник фондовіддачі;  - відносний показник рентабельності продукції;  - відносний показник продуктивності праці; 0,31; 0,19; 0,40; 0,10 - коефіцієнти вагомості показників.

Критерій фінансового стану діяльності підприємства  розраховуються за формулою:

,                       (3)

де  - відносний показник автономії підприємства;  - відносний показник платоспроможності підприємства;  - відносний показник ліквідності підприємства;  - відносний показник оборотності оборотних коштів; 0,29; 0,20; 0,36; 0,15 - коефіцієнти ваговитості показників.

                         (2.4)

де  - критерій ефективності організації збуту і просування товару; РП - відносний показник рентабельності продажів;  - відносний показник затовареності готовою продукцією;  - відносний показник завантаження виробничих потужностей;  - відносний показник ефективності реклами і засобів стимулювання збуту; 0,37; 0,29; 0,21; 0,14 - коефіцієнти вагомості показників [4].

Запропонований метод є досить простим у використанні, не потребує великого масиву вхідної інформації та допомагає виявити й показати сильні і слабкі сторони підприємства, а також охоплює всі найбільш важливі оцінки господарської діяльності підприємства; дозволяє швидко і об'єктивно отримати картину положення підприємства на галузевому ринку.

Результати оцінки конкурентоспроможності підприємств на основі розрахунку показників методом інтегральної оцінки показали, що конкурентоспроможність підприємств олійно-жирової галузі знаходиться на  середньому рівні за рахунок зменшення показників фінансового стану підприємства та маркетингової діяльності.

Такі результати демонструють, що підприємствам необхідно більше приділяти уваги таким напрямкам підвищення конкурентоспроможності, як:

- розширення асортименту продукції;

- активізація рекламної діяльності в засобах масової інформації;

- стимулювання продажів за рахунок проведення маркетингових заходів.

Своєчасне виявлення сильних та слабких сторін підприємства за допомогою використання наведеної методики є важливим фактором  підвищення конкурентоспроможності підприємств олійножирової галузі, як на національному так і закордонному ринках.

IV. Висновки

Підсумовуючи проблеми, підприємств, що конкурують між собою на ринку, надамо наступні рішення щодо їх подолання та збільшення конкурентоспроможності підприємств:

- ефективний контроль і постійне відновлення виробничої складової, застосування сучасних техніки й технологій на виробництві, використання енерго-  та  ресурсозберігаючих технологій; збільшення витрат на НДДКР;

- управління вхідними та вихідними інформаційними потоками (про стан ринку, діяльність конкурентів, потреби і бажання споживачів) для більш ефективного прийняття рішень;

- впровадження ефективної політики ресурсозабезпечення;

- контроль фінансового стану підприємства, управління інвестиціями;

- ефективне управління трудовим потенціалом підприємства, вивчення психологічних факторів і їхнього впливу на діяльність співробітників;

- розробка довгострокових і короткострокових стратегій, планування й прогнозування діяльності, поліпшення системи управління підприємством.

 

Література:

1. Азоев Г.Л., Челенков А.П. Конкурентные преимущества фирмы: Монографія. - М.: ОАО “Типография “НОВОСТИ””, 2000. – 256 с.

2. Азоев Г.Л. Конкуренция: анализ, стратегия и практика: Монографія. - М.: Центр экономики и маркетинга, 1996.-208 с.

3. Борисенко З.М. Основи конкурентної політики: Підручник. - К.: Таксон, 2004. – 704 с.

4. Лифиц И.М. Теория и практика оценки конкурентоспособности товаров и услуг: Навч. посібник. - М : Юрайт-М, 2001. – 224 с.

5. Портер. М. Международная конкуренція: Навч. Посібник. - М.:1994.- 316с.

6.http://pmsbu.com.ua/novyni/30/3179/eksporteri_suttevo_znizili_viviz_nasinnya_sonyashnika_cherez_nepovernennya_pdv--ukroliyaprom/

7.    http://www.apk-inform.com/oilseeds/pricedata.php#

 

IDW номер работы: 587761387