Ткачук М.В.,

Буковинська державна фінансова академія, м.Чернівці

Науковий керівник: Заєць К.Д.

Соціальні стандарти в Україні: сучасний стан та проблеми реформування

В сучасних умовах система соціально-економічних гарантій має вагоме значення для України як незалежної демократичної держави з ринковою економікою. Соціально економічні гарантії - це методи задоволення державою різноманітних потреб громадян на рівні соціально визначених норм. У світі їх рівень та обсяг є мірилом цивілізованості країни. Соціальна політика держави є основним інструментом усунення негативних наслідків ринкових процесів, забезпечення добробуту членів суспільства і, як наслідок, досягнення злагоди та стабільності в суспільстві.

Соціальне забезпечення було і є найчутливішою темою для українського народу. Дана тема завжди розглядалась з позиції збільшення соціальних стандартів в державі для забезпечення відповідного рівня життя населення, його платоспроможності та в контексті розвитку українського суспільства та економіки. Проте, сьогоденні реалії, окрім регулярного (відповідно до виборчого циклу) і активного обговорення в українському суспільстві даної проблематики, зумовили посилення необхідності її розгляду. Світова економічна криза (зміна загальносвітової кон’юктури, коливання курсу національної валюти, неефективна бюджетна політика і, в підсумку, інфляційні процеси в країні) внесла свої корективи у рівень споживання населення, рівень його добробуту.

Дане питання активно обговорюється вже роками як політиками у ході виборчих перегонів у своїх програмах,так і у практичних та в наукових колах. Зокрема, можна відмітити таких дослідників даного питання: М.Борода[3], Е.Лібанова[2], В.Верб’яний[1], О.Пищуліна[5], Ю.Главацька[8]. Активне обговорення даної теми здійснює Федерація профспілок України[7].

З метою забезпечення нормального рівня життя держава визначає розмір прожиткового мінімуму, який в Україні застосовується для загальної оцінки рівня життя в країні, визначення розмірів мінімальної заробітної плати, мінімальних пенсій за віком, розмірів соціальної допомоги, стандартів обслуговування та забезпечення в галузях охорони здоров’я, освіти, соціального обслуговування, неоподаткованого мінімуму доходів громадян[5].

В свою чергу, основою розрахунку прожиткового мінімуму для основних соціальних і демографічних груп населення є мінімальний споживчий кошик (для дітей віком до 6 років; для дітей віком від 6 до 18 років; для працездатних осіб; для осіб, які втратили працездатність). Споживчий кошик – асортимент товарів, що характеризує типовий рівень та структуру місячного (річного) споживання людини або сім’ї. Такий набір використовується для розрахунку мінімального споживчого бюджету, виходячи з вартості споживчого кошику у діючих цінах[6].

При цьому розрізняють обсяг коштів, достатніх для фізичного існування, та більший обсяг, який має задовольняти базові соціальні потреби людини та забезпечувати їй мінімально прийнятний рівень життя в соціумі (фізіологічний та соціальний мінімум відповідно). Споживчий кошик також виступає базою порівняння розрахункових і реальних рівнів споживання. Таким чином, можна зробити висновок, що від розміру споживчого кошику залежить стан всієї соціальної сфери держави[3].

Відповідно до Закону України «Про прожитковий мінімум» набір продуктів харчування і непродовольчих товарів визначається не рідше, ніж один раз на 5 років. Останнього разу уряд України змінював структуру споживчого кошика у 2000 році[1]. При тому, що Верховна Рада України тричі встановлює прожитковий мінімум для працюючих та пенсіонерів, теперішній споживчий кошик можна вважати нелегітимним[5].

Формуванням споживчого кошику займається Кабінет Міністрів України. Здійснюється встановлення його розміру за методологією Ленінградського інституту гігієни, розробленою ще в 1990 році. Склад споживчого кошика України був затверджений ще у 1992 році і відтоді суттєво не переглядався, очевидно, що і методика розрахунку застаріла.

Крім того, методика обчислення споживчого кошику та прожиткового мінімуму не враховує нерівномірність зростання індексів споживчих цін на продовольчі, непродовольчі товари та послуги. Наприклад, у 2006 р. найбільшими темпами відбувалося зростання цін на послуги ЖКГ, у 2007 р. “лідерство” в інфляційній сфері належало харчовим продуктам , що не могло не відбиватися на структурі споживчих витрат. Також варто відмітити, що при розрахунках загального показника по Україні не враховуються регіональні відмінності цін на продовольчі та непродовольчі товари[5].

Реальне фінансове наповнення вітчизняного кошика катастрофічно відстає від світових стандартів. Переглянувши перелік запропонованих потреб, можна зробити висновок, що наш споживчий кошик є показником межі бідності. Виживати за таких умов буде дуже важко, не говорячи вже про заощадження[8]. На думку фахівців, норми, закладені в прожитковому мінімумі для громадян України, нижчі за фізіологічні, також існує проблема відповідності набору та обсягу товарів мінімального споживчого кошика медичним стандартам[7].

Величина прожиткового мінімуму не враховує багатьох потреб сучасної людини: на будівництво чи купівлю житла або одержання його у найм, на освіту, оздоровлення, утримання дітей у дошкільних навчальних закладах, платні медичні послуги тощо; у структурі цього показника для працездатних осіб не закладено прибутковий податок для фізичних осіб[7].

Помітною є невідповідність розміру законодавчо затвердженого та реального розміру прожиткового мінімуму. Зокрема, у 2009 році вартість реального середнього споживчого кошика в Україні для однієї людини оцінювалась 1300-1500грн., цього ж року вона може сягнути меж 1500-1700грн. через інфляцію[2]. За оцінками експертів, якщо порахувати реальні витрати на асортимент кошику і прийняти їх на державному рівні, то видаткова частина бюджету збільшиться в 3-5 разів[4].

Отже, можна виокремити такі завдання щодо зміни методики встановлення розміру мінімального споживчого кошику та, відповідно, прожиткового мінімуму:

¾ досягнення відповідності його складу та розміру сучасним умовам життя населення;

¾ розширення складу та покращення якості благ, що входять до складу мінімального споживчого кошику;

¾ врахування регіональних відмінностей у вартості життя;

¾ забезпечення належного співвідношення витрат на продовольчі, непродовольчі товари та послуги;

¾ перегляд складу основних соціальних і демографічних груп населення, для яких здійснюються розрахунки прожиткового мінімуму (розглянути можливість введення прожиткового мінімуму за типами та складом сімей, роду діяльності особи (школяр, студент, працюючий, пенсіонер тощо).

При цьому необхідно врахувати позитивний та негативний як власний досвід, так і досвіди інших країн, з метою прийняття найкращого варіанту саме для України. При цьому важливо розуміти, що будь-яке різке підвищення соціальних стандартів, чи то прожиткового мінімуму, чи мінімальної зарплати, може призвести до розбалансування державного бюджету та збільшення його дефіциту, що у свою чергу тягне за собою ризик збільшення інфляції та падіння курсу гривні до іноземних валют. Тобто, збільшувати соціальні показники необхідно поступово, з огляду на реальну економічну ситуацію. За кризових умов, зокрема, варто було б надавати адресну підтримку найбільш незахищеним громадянам.

Вплив соціальної політики держави не обмежується лише економічною чи бюджетною сферами, він є ширшим і стосується кожного з нас. Тому, дуже важливим є правильний, науково обґрунтований, поміркований та, головне , ефективний підхід до вирішення питання встановлення мінімальних соціальних стандартів.

Література:

1. У споживчий кошик додадуть пилососи і телефони [Електронний ресурс] / В. Верб'яний - 15 липня 2009. - Режим доступу: http://news.finance.ua;

2. У 2010 році середній споживчий кошик українця сягне 1700 гривень на місяць [Електронний ресурс] / Е. Лібанова // Інформаційна агенція ГолосUA - 28 грудня 2009. - Режим доступу: сайт http://www.golosua.com;

3. М. Борода. Почому опіум для народу? Соціальні стандарти в Україні та ЄС // МЦПД. Європейські акценти. – 2010. – №5(449);

4. У новому році вартість споживчого кошика зросте [Електронний ресурс] / О. Олійник // Українське інформаційне агентство - 29 грудня 2009. - Режим доступу: http://www.ukrinform.ua;

5. Щодо зміни методології розрахунку мінімальної заробітної плати та забезпечення прожиткового мінімуму населення [Електронний ресурс] / О. Пищуліна // Національний інститут стратегічних досліджень - Режим доступу: http://www.niss.gov.ua;

6. Споживчий бюджет і споживчий кошик [Електронний ресурс] // Моя зарплата в Україні - 19 жовт. 2009. - Режим доступу: http://mojazarplata.com.ua.

7. ФПУ пропонує якісно змінити споживчий кошик жителів України [Електронний ресурс] // Інформаційне агентство УНІАН - 12 жовтня 2009. - Режим доступу: http://www.unian.net/ukr/news/news-330729.html;

8. Ю. Главацька. Розкіш споживчого кошика – сім пар шкарпеток на рік // Час і події. – № 45 - , 11 грудня 2009.