ФИО

Обачність: принцип, правило або постулат бухгалтерського обліку?

Вступ. З початком реформування бухгалтерського обліку в Україні в лексику науковців, а потім і законодавчих документів, увійшли такі терміни як «принципи», «правила» та «постулати» ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності. Широке їх використання без чіткого розуміння значення призвело до певної плутанини на сторінках періодичних видань та негативно позначилося на формулюванні норм Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Четверта стаття вказаного Закону встановлює десять обов’язкових для дотримання підприємствами принципів ведення бухгалтерського обліку, серед яких обачність.

Принцип обачності найбільш часто і докладно аналізували як вітчизняні, так і зарубіжні вчені, такі як І.В. Буфатіна [1], В.Ф. Палий [4], Я.В. Соколов [5], А.В. Суворов [6]. Вони провели історичне дослідження принципу консерватизму (як по-іншому називають принцип обачності) та його впливу на показники звітності виходячи із сучасної практики складання фінансової звітності.

Метою статті є дослідження сутності обачності та визначення її приналежності до принципів, правил або постулатів бухгалтерського обліку.

Основний зміст. За Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» обачність – це застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов’язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства [2].

Обачність ґрунтується на застосуванні приблизних розрахунків, умовних суб’єктивних класифікацій, узагальнень і розподілів, які в контексті з іншими принципами фінансової звітності забезпечують надання корисної та прозорої інформації різним користувачам. Прогнозованість фінансової звітності, складеної із дотримання обачності, досягається за допомогою оцінки елементів у такий спосіб, щоб забезпечити зі ставність майбутніх сум погашення зобов’язань за рахунок реальної вартості утримуваних активів, а також відповідної оцінки доходів і витрат звітного періоду, що беруть участь у розрахунку звітних фінансових результатів. В ринкових умовах господарювання важливе місце відводиться достовірності інформації, що наводиться у фінансовій звітності. Обачність спрямовується на забезпечення точності та правдивості показника фінансових результатів діяльності, хоча його величина залежить від альтернативних оцінок окремих статей фінансової звітності. Від рівня їх обґрунтованості та адекватності реальним умовам функціонування підприємства залежить його фінансовий стан, результати діяльності та перспективи розвитку в конкретному ринковому середовищі.

На сьогодні обачність поки що не дуже властива українським бухгалтерам. Можна сказати, що підприємці діють навпаки, показуючи у звітності якомога більші суми витрат і, відповідно, занижуючи суми доходів з метою мінімізації податкових платежів, оскільки користувачами фінансової звітності в основному є податкові органи. Щодо інших користувачів (інвесторів, партнерів по бізнесу, клієнтів, постачальників) то, як правило, вони не виявляють серйозної зацікавленості в отриманні достовірної фінансової інформації про підприємство. Тому керівники підприємств і не прагнуть показати своє підприємство у вигідному світлі. Інакше кажучи, немає інтересу до інформації – немає і потреби у її розкритті. Потреба у мінімізації податків поки переважає над потребою надавати об’єктивну інформацію про стан справ.

Для того, щоб зрозуміти що ж таке обачність – принцип, правило або постулат, визначимо кожне з цих понять окремо.

Так, за словником С.І.Ожегова принцип – це основне вихідне положення будь-якої теорії, вчення, науки, світогляду, політичної організації [3].

Правило – це положення, в якому відображена закономірність, постійна відповідність будь-якому явищу [3].

Постулат – це положення, яке приймається в рамках теорії за вірне в силу очевидності і тому відіграє в теорії роль аксіоми [3].

Висновки. Таким чином, постулат є припущенням, тому такий «принцип» бухгалтерського обліку як принцип безперервності насправді є постулатом. Правило являє собою більш жорстку для дотримання норму, ніж принцип, а переорієнтація з правил на принципи без належного врахування соціально-економічних особливостей призводить до того, що облікова інформація втрачає одноманітність. Отже, вважаємо, що обачність є не принципом, а саме правилом, оскільки її повинні дотримуватись всі бухгалтери.

Використана література:

1. Буфатіна І.В. Інформаційні та методологічні засади формування і аналізу фінансових звітів підприємств. - К.: Юристь, 2002. – 213 с.

2. Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. №996-XIV із змінами від 09.02.06 р. [Електронний ресурс] – Режим доступу: <http://zakon1.rada.gov.ua /cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=996-14>.

3. Ожегов С. И. Толковый словарь русского языка - М.: Азбуковник, 1991. – 944стр.

4. Палий В.Ф. Международные стандарты финансовой отчетности. – М.: Брегатор – Пресс, 2003. – 456 с.

5. Соколов Я.В. Бухгалтерський учт: история и современность. – Уфа: Альтерпрес, 2000. – 213 с.

6. Суворов А.В. Международный бухгалтерский учет. – 2006. - №10. – С.: Норд – Пресс. – С. 26-37.