Экономические науки/3. Финансовые отношения

Котляр Ю. В.

Національний гірничий університет, Україна

ДЖЕРЕЛА ФІНАНСУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ АПК

У процесі ринкових трансформаційних перебудов більшість суб’єктів аграрного ринку постали перед проблемою недостатнього самофінансування, що й обумовило активну участь держави у розвитку галузі через надання фінансової підтримки підприємствам АПК у вигляді бюджетного фінансування, пільгового оподаткування та кредитного забезпечення. Залучення інвестицій в діяльність підприємства АПК дає йому додаткові конкурентні переваги.

Одним із нових джерел фінансування інвестиційних заходів для українських підприємств АПК є грантова підтримка. Пройшовши відповідний конкурс і відбір, допомогу можуть отримати будь-які підприємства ЄС і країн Східної Європи. Однак, на сьогоднішній день із країн Східної Європи цією можливістю користуються в основному підприємства країн Балтії і рідше РФ. Існують власні інвестиційні фонди й в Україні, однак їх обмеженість у коштах, недостатня поінформованість менеджерів підприємств позбавляє підприємства цієї допомоги.

Іншим джерелом фінансування є кредитування. Його плюсом є те, що при ньому не відбувається ніяким чином перерозподіл власності, менше вимогливість до ефективності проекту з боку інвестора, збільшується використання фінансового важеля і підвищується прибутковість на акціонерний капітал. Але банки дають кредити тільки за умови хорошого забезпечення кредиту. Умови кредиторів дуже жорсткі і на суму не більш місячного обороту підприємства АПК. Якщо ж потрібне залучення значних засобів, що перевершують показники діяльності підприємства, то навіть під дуже хороший проект з високою прибутковістю і відмінною опрацьованістю кредитні засоби одержати практично неможливо.

Також для фінансування підприємств використовується венчурний капітал. Частка АПК у інвестуванні венчурного капіталу є невеликою. Це пояснюється нестабільним положенням підприємств у даній галузі. Венчурний капітал можна одержати тільки за наявності високоефективного проекту; тут найбільшу роль грає опрацьованість проекту. Надзвичайно важлива наявність ефективної управлінської команди, яка здійснюватиме проект, можливість представлення фінансової інформації по його здійсненню для інвестора в зрозумілій йому формі і відвертості в плані розкриття публічної інформації про компанію, її інформаційну прозорість.

Актуальність розвитку лізингових відносин в Україні обумовлена незадовільним станом матеріально-технічного забезпечення підприємств, а найбільше це проявляється в аграрному секторі. Та така форма залучення підприємствами АПК додаткових фінансових ресурсів має обмежений характер і не відіграє поки що вагомої ролі у підвищенні рівня їх механічної оснащеності. Це спричиняється зокрема недосконалістю законодавства про лізинг, монопольним становищем лізингодавців на ринку лізингових послуг, слабким фінансово-економічним становищем багатьох аграрних підприємств. Також велику роль у розвитку фінансового лізингу в Україні відіграє нестабільна ситуація в економіці та політиці. Більшість підприємств-лізингодавців є іноземними інвесторами, і така хитка ситуація не приваблює їх для вкладання власних коштів у підприємства агропромислового комплексу.

Все більш позитивної динаміки набуває розвиток факторингу. Розвиток факторингу стримується в Україні внаслідок існування певних перешкод у національному законодавстві, зокрема внаслідок неузгодженості нормативно-правових актів, що регулюють факторингові відносини в Україні. Негативною рисою розвитку факторингових послуг в Україні є великий відсоток переуступлення боргу, котрий сьогодні застосовують фінансові установи у тарифах на обслуговування. У розвинених країнах вартість факторингу складає в середньому 1,5-2% від суми постачання, а в Україні - 70-80% від зазначених сум. Тому суб’єкти господарювання надають перевагу класичному кредитуванню, де вартість послуг є нижчою. Але враховуючи положення комерційних банків та практично відсутнє державне кредитування в умовах кризи, послуги факторингу для підприємств сільського господарства стають все привабливішими.

Ще одним джерелом фінансування підприємств є форфейтування. Переваги його, особливо для підприємств-експортерів, пов’язані, у першу чергу, із повним перенесенням валютних, комерційних, політичних, переказних та інших видів ризику на форфейтера, що робить форфейтування найкращим видом кредиту для продавця. Але в дійсності в Україні досить низький відсоток підприємств, які експортують свою продукцію, отже, низька кількість здійснюваних операцій форфейтингу. Це джерело є перспективним лише для великих підприємств, які мають міжнародні контракти.

Кожне підприємство в умовах ринкової економіки самостійно приймає рішення щодо залучення тих чи інших джерел фінансування, бо кожний з них має «підводні камені». Фінансистам сільськогосподарської галузі слід уважно вивчати кожну можливість використання тих чи інших джерел, обирати для свого підприємства оптимальний варіант. Адже фінансова стабільність є запорукою не тільки безперервного відтворення матеріальних ресурсів, але й виступає гарантією якості готової продукції.

Література:

1. Нетрадиційні джерела фінансування підприємств сільського господарства (Електрон. ресурс) / Спосіб доступу: URL: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Ekhp/2009_4/st6.pdf. - Загол. з екрана

2. Фінансові джерела інвестиційної діяльності підприємства АПК (Електрон. ресурс) / Спосіб доступу: URL: http://www.rusnauka.com/28_PRNT_2009/Economics/53247.doc.htm. - Загол. з екрана