Гончарук Н.С., Корнецька М.І.

Буковинська державна фінансова академія, Україна

Офшорна фінансова діяльність: плюси та мінуси для України

 

Вступ. Розвиток співробітництва з офшорним зонами для України посідає значне місце, з кожним роком зростають обсяги офшорних операцій. Особливе значення для України є співпраця з Кіпром, як найближчою офшорною зоною.

Мета. Визначення напрямків роботи з офшорними зонами і потреби в них, як на рівні країни, так і окремих підприємств.

Завдання. Нам слід визначити позитиви і мінуси офшорів, які тісно переплітаються, і не дозволяють визначити напрямок руху економічного співробітництво. Визначити значення, яке у цьому випадку відіграє проблема тінізації нашої економіки, пошуки каналів відмивання тіньових коштів, одним з яких стало саме співробітництво з офшорами.

Постановка проблеми. Тема офшорних зон мало досліджена у працях вітчизняних учених. На сьогодні є досить обмежена кількість досліджень цього явища, виконаних переважно міжнародними фінансовими організаціями у рамках вивчення тенденцій розвитку світових фінансових ринків [1]. В Україні дослідженням окремих питань сутності офшорних центрів присвячені праці О. Бозуленко, Ю.О. Волкова, О. Бондарева, В Кравченка. Н.П. Кучерявенка. СА Квасова. Н. Сулік, В. Бабаніна, С. Гриценка та інших [1-5].

Виклад основного матеріалу. Офшорна фінансова діяльність являє собою надання фінансових послуг банками або іншими фінансовими установами нерезидентам. Це різні операції з боргового фінансування, залучення депозитів, довірчого управління коштами клієнтів. Сьогодні термін офшорний центр застосовується, до таких юрисдикцій, які виконують хоча б частину операцій зазначених, як операції офшорних зон.

Що стосується офшорної зони, то в  загальному цей термін означує країну з низькою або нульовою подат­ковою ставкою на прибуток, визна­чений рівень банківської або комерційної таємниці і міні­мальною або повною відсутністю резервних вимог цен­трального банку чи обмежень по конвертованості валюти.

Усю сукупність країн в аналітичних цілях вчені поділили на чотири групи — офшорні фінансові центри, регіональні та глобальні фінансові центри та решта країн, до яких увійшли ті, що не є фінансовими центрами взагалі або не мають ознак офшорності. Якщо підсумувати зовнішні банківські активи усіх фінансових ринків, що мають значні ознаки офшорності, то вони становлять 60-70% усіх зовнішніх банківських активів світу.[1, с.52]

Існує багато точок зору, щодо переваг та негативних сторін офшорних зон та центрів. Офшорна зона створює для підприємців сприятливий валютно-фінансовий, фіскальний режим, високого рівня банківської і комерційної таємниці, лояльності державного регулювання. Все це сприяє процвітанню тіньового бізнесу в цих зонах. Адже, порядок реєстрації юридичних осіб тут гранично спрощений. Згідно із законодавством переважної частини офшорних зон розкривати анонімність інвестицій можна лише в разі кримінального переслідування інвестора, але здебільшого акції випускаються «на пред'явника», тому власник компанії запишається в тіні. Дохідні інвестовані за кордоном капітали репатріюється, як правило, у вигляді переведення дивідендів, банківського процента або платежів роялті.

Перевагами офшорних фінансових центрів (ОФЦ) над країнами без таких можливостей вважають відносну спрощеність створення фінансових установ, ліберальний режим державного нагляду за їх діяльністю. Низький рівень оподаткування – це основна причина привабливості ОФЦ. Не слід забувати, що, наприклад, банки все ж сплачують стандартний щорічний збір, на Багамських островах він складає 5000 доларів США, але це набагато менше за стандартні норми оподаткування(8-15%) [2, с.44].

Повна інформація про капітал, що здійснює свій коло обіг в ОФЦ, відсутня. Головним її джерелом є Банк міжнародних розрахунків. Але не слід забувати, що ця інформація не охоплює усі фінансові центри, не охоплює приватний капітал, і навіть деякі види банківських операцій також не потрапляють до звітності. Навіть у такому вигляді статистичні дані свідчать про дуже значні обсяги цього сегменту світової фінансової системи [3, 13].

Наші підприємці та олігархічна верхівка прекрасно розуміє усі наведені вище позитиви, які надають ОФЦ своїм учасникам. Саме тому кількість операцій з капіталом, пов’язаних з Кіпром – найближчою для наших багатіїв офшорною зоною – займають таку велику нішу експортно-імпортних операцій України.

Жорстке оподаткування в Україні спонукає підприємців до активного пошуку засобів планування та мінімізації податків. Для цього широко практикують досвід Заходу, щодо створення, так званих офшорних компаній.

Через діяльність офшорних компаній бюджет не отримує повністю податкових надходження. Однак Господарський суд чи органи прокуратури не можуть кваліфікувати переказ грошей в офшорну зону, як приховування або заниження прибутку. Адже, створення компаній в офшорних зонах законом не заборонено, а прибуток формально з’являється у суб’єктів господарювання інших країн. Всі махінації пов’язані з укриванням прибутку в офшорній зоні називаються «офшорними схемами».

Найпростіша офшорна схема заснована на універсальному принципі податкового кодексу, згідно з яким обов'язковим оподаткуванням підлягають доходи, отримані на території даної держави. Якщо ж джерело доходу розташоване поза цією країною або «ніде» ясно, він може не оподатковуватися в своїй юрисдикції. Ця схема застосовується при посередницьких послугах, в зовнішній торгівлі, в консультаційній комерції. Отримані доходи поступають на рахунки офшорних компаній. Наприклад, компанія заснована за кордоном нашим бізнесменом вкладає кошти в Україну, і отримує неоподаткований прибуток, який перераховується йому за кордон. Для кожної держави з її законодавством існують окремі схеми мінімізації податків.

Для України та Росії класичним прикладом використання іноземних офшорних структур є так зване самофінансування. Фінансові ресурси, виведені за кордон і оформлені на офшорні структури, повертаються в країну у вигляді кредитів та інвестицій. У подальшому власники офшорних компаній можуть безперешкодно переводити за кордон прибутки, отримані від використання фінансових ресурсів, а також сам кредит у разі несприятливих обставин. Близько 80% інвестицій в Україну зроблено українцями через офшорні компанії. Саме тому значна частка інвестиції надходить до нас з Кіпру. Для цього використовуються договори, кредитні лінії, дочірні та спільні підприємства. Іноземні інвестиції також можуть вноситися у вигляді обладнання і технологій як зворотна фінансова допомога. До російського капіталу експерти зараховують інвестиції з Ліхтенштейну, Кіпру Віргінських островів, і називають її  нашим інвестором номер один, хоча згідно з офіційними даними вона знаходиться лише на п’ятому місці [5]. Відтік коштів з України в офшорні зони в 2009 році склав 115 мільярдів гривень, повідомила екс-прем'єр Юлія Тимошенко. Також голова уряду зазначила, що бюджет щомісячно недотримує 500-700 мільйонів гривень через мінімізацію сплати ПДВ. За її словами, це відбувається за рахунок використання фіктивних підприємств, т. з. податкових ям.

Існує багато вигід для підприємців, які співпрацюють з офшорними зонами. Останнім часом мета використання офшорних компаній трохи змінилася. Якщо раніше офшорна компанія була необхідна в основному для вивозу капіталу, то тепер вона виступає ефективним інструментом стабілізації платежів, регулювання ціни експортно-імпортних контрактів, самофінансування, продажу авторських прав, оплати валютних контрактів на території України, передачі устаткування до лізингу, наймання персоналу, постачань давальницької сировини, купівлі нерухомості за кордоном. Офшор також є найбільш ефективним механізмом внесення інвестицій в Україну. Але, не дивлячись на такий перелік, з офшорними зонами боряться.

Не лише Україна, а й міжнародні фінансові організації намагаються вести боротьбу з відмиванням коштів через офшорні зони. Ці заходи мають бути підкріплені політичною волею деяких європейських держав. Так, Великобританія, Люксембург, Нідерланди та Швейцарія неодноразово ставали в опозицію до спроб європейських політиків контролювати рух капіталів та обкласти їх мінімальним податком. Причиною цього, на думку деяких експертів, в те, що окремі великі фінансові центри перелічених країн працюють з офшорними капіталами. Загальновідомо, що у минулому 95% «податкових гаваней» були колоніями або залежними територіями Великобританії, Франції, Іспанії, Нідерландів, США, а значна їх частина і досі перебуває під їхньою протекцією [4].

Висновок. Розглянувши основні особливості функціонування офшорних центрів, ми визначили напрямки розвитку співробітництва України з Кіпром, та дійсні напрямки руху капіталу в Україну.

Циклічна схема самофінансування, дозволяє українським бізнесмена залишати в тіні більшість своїх доходів, і при цьому зберігати кришталево чисту репутацію перед податковими органами, судами, і т.д. В час проблем з ОФЦ, більшість розвинених країн підтримують діяльність офшорних зон, що ще більше ускладнює боротьбу з відмиванням коштів в Україні.

Офшорні центри – це прекрасна можливість для українських компаній розвиватись в тіньовому прошарку ринку і їх вихід звідти залежить не від посиленої боротьби з ОФЦ, а від зміни політики держави до самих підприємств. Боротись з свавіллям офшорів звичайно потрібно, але ця боротьба має бути не конфронтацією, а поміркованою системою законодавчих актів і організаційних моментів розвитку економіки самої країни. Проблема офшорних зон має вирішуватись на глобальному рівні, за рахунок співпраці країн між собою та з міжнародними організаціями (ООН, ФАТФ). В перспективі потрібно створити спільну законодавчу базу та гармонізувати податкову систему та систему штрафів для зменшення відпливу капіталу з країни. Має відбуватись відстеження нових схем відмивання грошей, жорстка постановка питання про звітність банків, аналіз впливу незаконного капіталу на економічну і політичну сферу життя суспільства, удосконалення роботи державних службовців, складання переліку офшорних зон і юридичних осіб, які з ними співпрацюють. Усі зазначені вище шляхи вирішення проблеми офшорних зон потребують активних дій держави й тісного міжнародного співробітництва.

Список літератури

1. Роль офшорної фінансової діяльності у світовій фінансовій системі / Бозуленко О. // Економіст – 2008 - №1 – с. 51-53;

2. Розвиток офшорних центрів у системі міжнародного бізнесу / Волкова Ю.О. // Формування ринкових відносин в Україні – 2008 - №1 – с. 43-46;

3. Швейцарія узаконила банківську таємницю // Галицькі контракти – 2003 - №49 – с. 12-14;

4. Усиление борьбы международного сообщества с отмыванием денег //Інформаційний бюлетень Міжвідомчого науково-дослідного центру з проблем боротьби з міжнародною злочинністю. – Київ: Національна академія МВСУ – 2003 - №1 – с. 112-123;

5. Bahamas forms offshore operations – www.lowtax.net - 1p.