Економічні науки /15. Державне регулювання економіки

Безгінова Л.А.

Донецький державний університет управління, Україна

Розвиток державного сектору економіки: концептуальний підхід та принципи управління

Актуальність проблеми управління державним сектором економіки обумовлена підвищенням рівня державного регулювання в кризовий та посткризовий періоди економічного розвитку. Формування державного сектора економіки здійснюється в процесі стратегічного цілепокладання – при визначенні стратегії соціально-економічного розвитку країни. При цьому методи і підходи до визначення частки і галузевої структури державного сектора можуть істотно відрізнятися. Частка державної власності в контексті довгострокового розвитку може бути розглянута з двох сторін: 1) політичної (чи, що те ж саме, ідеологічної); 2) управлінської (з погляду якісного визначення цілей, що досягаються,). У першому випадку характеристики державного сектора економіки є метою стратегічного цілепокладання, у другому – частиною механізмів реалізації стратегічних цілей.

Управлінський похід до визначення частки і галузевої структури державного сектора економіки в процесі стратегічного целеполагания може бути представлений у вигляді наступного алгоритму стратегічного цілепокладання національної економіки: 1) прогноз основних тенденцій розвитку зовнішнього середовища (глобальної економіки); 2) характеристика поточного стану національної економіки та її позиціонування в глобальному вимірі; 3) визначення характеристик ідеальної моделі (рівня розвитку економіки) як орієнтира при стратегічному плануванні; 4) визначення принципів і механізмів, що дозволяють трансформувати економіку країни з поточного стану – у плановий. Важливим аспектом останнього етапу алгоритму є визначення частки і галузевої структури державного сектора економіки як частини механізму трансформації. Здійснення переходу від стратегічного планування розвитку економіки в цілому – до ролі державного сектору в реалізації обраної стратегії базується на положеннях теорій економічної динаміки, еволюційної економіки, загальної теорії систем.

Узагальнення закордонного досвіду формування і розвитку державного сектора економіки дозволило виявити, що частка державного сектору в економіці – величина динамічна, обумовлена фазою економічного циклу і стратегією соціально-економічного розвитку країни. Для кожної країни вона має свої особливості, обумовлені підходом до формування системи державного управління в цілому, які коригуються у відповідь на зовнішні виклики. У кризові етапи розвитку економіки існує тенденція до збільшення частки державної власності в економіці, що обумовлено функцією держави по забезпеченню стійкості національної економічної системи.

Становлення державного сектору економіки України визначило ряд невирішених проблем, найбільш значимими з яких є: надмірна лібералізація державної власності, підхід до приватизації державних підприємств як до тактичного засобу покриття дефіциту бюджету, відсутність прозорості в процесі приватизації. У цілому, в Україні існує проблема системного управління державним сектором економіки, його інтеграції в національну економіку з урахуванням стратегії соціально-економічного розвитку країни.

З огляду на вищевикладене, пропонується концептуальний підхід до розвитку державного сектора економіки заснований на двох провідних ідеях:

1. Частка і галузева структура державного сектора національної економіки є не метою її розвитку, а інструментом в реалізації стратегії. Стратегічною метою розвитку національної економіки є рівень її конкурентоспроможності, якісно обумовлений з урахуванням перспективних напрямків розвитку глобальної економіки і наявного внутрішнього потенціалу.

2. Участь держави як власника в розвитку національної економіки обумовлена: а) необхідністю збереження її цілісності і б) характеристиками її циклічної динаміки як складної відкритої системи, якій властиві як послідовні, так і нелінійні етапи розвитку.

Виходячи з цих положень, запропонований концептуальний підхід до розвитку державного сектора економіки України передбачає: 1) використання принципів і закономірностей теорії менеджменту при визначенні ролі і функцій державного сектору в національній економіці, що практично відображено в алгоритмі стратегічного цілепокладання національної економіки; 2) застосування теоретичних положень загальної теорії систем, еволюційної економіки і теорій економічних циклів для формування принципів участі держави в заданих галузях національної економіки як учасника економічних відносин, що є одним з механізмів реалізації стратегії соціально-економічного розвитку.

Таким чином, принципи управління державним сектором економіки України в термінах теорії систем полягають в наступному.

Стійкість національної економіки як системи в перехідному стані може бути розглянута як забезпечення керованого переходу з одного стану - в інший. Необхідність керованого переходу актуалізується при зміні технологічного укладу [5; 6], при реалізації структурних і інституціональних реформ.

Процес переходу національної економіки з поточного стану у якісно відмінний з необхідністю передбачає порушення гомеостазу й актуалізацію позитивних зворотних зв'язків - як умову пошуку «більш раціональних способів використання зовнішньої енергії і речовини». При цьому, актуалізація позитивних зворотних зв'язків у системі, яка переводить її в стан нестійкості, являє загрозу для цілісності цієї системи – національної економіки. Тому керований перехід системи з одного стану в якісно інший має супроводжуватися негативними зворотними зв'язками в тому ступені й у рамках тієї функціональної спрямованості, що дозволить зберегти цілісність системи в процесі переходу.

У перехідний період роль держави як системи управління включає два основні завдання: 1) Збереження цілісності національної економіки як системи; 2) Формування «ядра» нового, цільового стану.

Збереження цілісності національної економіки як системи забезпечується за рахунок підтримки зв’язності її елементів. Формування «ядра» нового якісного стану - 5 технологічного укладу, заснованого на економіці знань, потребує не тільки участі держави в проведенні фундаментальних розробок, але й істотну підтримку системи освіти як головної функціональної сфери формування нової особистості.

Галузевий аспект розвитку державного сектору економіки України в перехідний період, заснований на вищевикладених принципах, передбачає державну власність на об'єкти виробничої і соціальної інфраструктури, що забезпечує зв’язність в національній економіці як системі, а також – реформування системи професійної і вищої освіти, яке дозволить створити основу для підвищення рівня технологічного розвитку.

Участь держави в підготовці професійних кадрів для пріоритетних галузей розвитку економіки є необхідною умовою керованого переходу національної економіки як системи в новий стан динамічної рівноваги. Функція освіти в більшості випадків виконувалася державою, що було особливо важливо в перехідні періоди розвитку суспільства. Використання ж механізмів ринкового саморегулювання в цьому процесі привело до значимого відриву між кількістю, якістю і спеціалізацією кадрів і потребами економіки – як її поточними потребами, обумовленими розвитком переважно галузей 3-го укладу, так і майбутніми потребами – які визначаються розвитком 5-го технологічного укладу в економіці України.

Література:

1. Райзберг Б.А. Государственное управление и администрирование в экономике и социальной сфере: учеб. пособ. / Б.А. Райзберг. – М.: Экономистъ, 2007. – 191 с.

2. Якобсон Л.И. Государственный сектор экономики: экономическая теория и политика: учебник для вузов / Л.И.Якобсон. – М.: ГУ ВШЭ, 2000. – 367 с.

3. Балацкий Е.В. Проблемы оценки масштабов и эффективности государственного участия в экономике / Е.В.Балацкий // Вестник Московского университета. – 1997. – №6. – С.24.

4. Рябухин С. Аудит эффективности государственного сектора экономики: Курс лекций / С.Рябухин, С.Климатов; 2-е изд., доп. – М.: Триада Лтд, 2006. – 304 с.

5. Цихан Т.В. О концепции технологических укладов и приоритетах инновационного развития Украины / Т.В.Цихан // Теория и практика управления. – 2005. – №1. – С.4.

6. Персональный сайт Владимира Семиноженко [Электронный ресурс] Семиноженко В. «Какой уклад – такая и экономика…». – Режим доступа: http://www.semynozhenko.net.

7. Ляшенко B.I. Регулювання розвитку економічних систем: теорія, режими, інститути / В.І.Ляшенко. — Донецьк: ДонНТУ, 2006. — 668 с.