Сторощук М. І., Наук. кер. – Гайдукова О. О.

Буковинська державна фінансова академія, Україна, м. Чернівці

Співробітництво в рамках єврорегіонів на заході України: особливості та перспективи

 

На сучасному етапі розвитку інтеграційних процесів у Європі все більшого значення набуває транскордонне співробітництво, покликане сприяти не лише подоланню регіональних нерівномірностей соціально-економічного розвитку, забезпеченню стабільності прикордонних територій та зближенню країн, що межують між собою, а й переходу до нового рівня зовнішньоекономічних відносин.

Окремі аспекти транскордонного співробітництва та функціонування єврорегіонів знайшли своє відображення у працях таких вітчизняних дослідників, як З. Бройде [2], В.Будкін [3], М. Долішнього [4], Н. Мікули [5], І. Студеннікова [6] та інші.

У Законі України «Про транскордонне співробітництво» зазначено, що єврорегіон - організаційна форма співробітництва адміністративно-територіальних одиниць європейських держав, що здійснюється відповідно до дво- або багатосторонніх угод про транскордонне співробітництво. Створення єврорегіонів є однією з форм транскордонного співробітництва для розв'язання спільних проблем з використанням узгоджених механізмів [1].

 Україна включилася в процес створення єврорегіонів на початку 1993 року. На цей момент на державному кордоні України створено вісім єврорегіонів: «Карпатський» (Україна, Польща, Словаччина, Угорщина, Румунія, 1993р.), «Буг» (Україна, Польща, Білорусь, 1995р.), «Нижній Дунай» (Україна, Молдова, Румунія, 1998р.), «Верхній Прут» (Україна, Молдова, Румунія, 2000р.), «Дніпро» (Україна, Росія, Білорусь, 2003р.), «Слобожанщина» (Україна, Росія, 2003р.), «Ярославна» (Україна, Росія, 2007р.), «Донбас» (Україна, Росія, 2010р.).

Співробітництво в рамках єврорегіонів надає додаткові інструменти для впровадження інфраструктурних проектів на державному кордоні, у сфері транспорту, туризму і охорони довкілля, сприяє запровадженню інноваційної моделі розвитку регіонів, посиленню економічних зв’язків і бізнес-активності, наукового, освітнього, культурного обміну та міжлюдських контактів, а також виконання економічних і соціальних проектів [7].

Зовнішній кордон України є найдовшим серед європейських країн, 19 з 25 областей є прикордонними. Держава має значні потенційні можливості розвитку транскордонного співробітництва. Участь регіонів на заході України в транскордонному співробітництві має ґрунтуватися на правових та інституційних засадах, спроможних забезпечити прикордонним регіональним і місцевим органам влади відповідний перелік повноважень щодо налагодження безпосередніх відносин. Це зумовлює потребу в чітко визначеній регіональній політиці держави, яка повинна визначати базові принципи взаємовідносин між державою та її регіонами, магістральні напрямки регіонального розвитку, встановлювати загальні правові рамки, які дозволяли б регіональним органам влади ефективно шукати шляхи для забезпечення сталого соціально-економічного розвитку.

Існують наступні проблеми, що гальмують розвиток транскордонного співробітництва на західному кордоні України:

1)  немає цілісної концепції політики щодо регіонального розвитку держав, що межують на заході з Україною;

2)  не розроблено інституційних засад регіонального розвитку на національному рівні;

3)  низький рівень залучення до розвитку транскордонного співробітництва представників бізнесу і суспільного сектора;

4) місцеві органи влади не готові сприяти розвиткові транскордонного співробітництва як сфери, що вимагає від них координуючої функції.

Також велике значення на розвиток транскордонного співробітництва на західному кордоні України відіграв історичний фактор. Особливістю західних транскордонних структур є те, що території більшості з них повністю чи частково входили до колишньої Австро-Угорської імперії, за часів якої було закладено підвалини їх сучасної економіки (тобто саме ті базові галузі, які “генетично” пристосовані до виживання в умовах сьогоднішньої економічної скрути). У період між І і ІІ Світовими війнами значна частина цих земель по обидва боки кордону також знаходилась під спільним управлінням, а в останні десятиріччя перебування у складі СРСР ці регіони чи не найбільше відчували вплив інтеграційних процесів у системі Ради економічної взаємодопомоги.

Це стимулює до пошуку спільних шляхів подальшого розвит­ку міжрегіональних транскордонних структур за тими напрямками, які відповідають інтересам України та, водночас, є пріоритетними для європейської і світової спільноти. Незважаючи на історичний і економічний зв’язок із центральноєвропейськими країнами, західноукраїнські землі, все ж, не позбавилися, сказати б “совкової” ментальності; обтяжені економічними і соціальними негараздами; тут розбалансовані енергоресурсні та екологічні системи, застарілі та зношені основні фонди у промисловій та комунальній сферах, неефективні агротехнічні технології і лісокористування. Нові транскордонні структури цікавлять потенційних захід­них партнерів, які мають на меті експериментальне відпрацювання ринкових механізмів для залучення сюди необхідних технологій і обладнання. Україні ж вони можуть прислужитися як модель вироблення принципово нових форм і механізмів взаємодії із Заходом і, водночас, зародком інфраструктури, корисної при інтегруванні до сучасної Європи [8].

Для ліквідації бар’єрів, що виникають у рамках транскордонного співробітництва, на нашу думку, необхідно:

1)       створити при Міністерстві економіки спеціальну комісію з питань транскордонного співробітництва, основною функцією якої був би аналіз ситуації в регіонах та підготовка пропозицій щодо створення умов для транскордонного співробітництва і підвищення його ефективності;

2)       привести законодавство України до європейських стандартів;

3)       створити мережу агентств регіонального розвитку, які б надавали консультації представникам малого і середнього бізнесу щодо ведення транскордонного співробітництва;

4)       розвивати туристичну інфраструктуру, що дозволить залучити іноземних інвесторів не тільки у сферу туризму, але й в інші галузі економіки;

5)       активізувати співробітництво громадських організацій.

Слід мати на увазі, що транскордонне співробітництво обов’язково має розвиватися в рамках європейського законодавства. Транскордонне співробітництво може стати для України перепусткою до європейської спільноти, а єврорегіони – «воротами» до ЄС.

Отже, у дослідженнях транскордонного співробітництва треба виходити з того, що це багатогранна наукова та прикладна проблема. По-перше, транскордонне співробітництв є чинником інтеграційного процесу, що сприяє досягненню вільного переміщення товарів, людей та капіталів через кордон. По-друге, транскордонне співробітництв сприяє мобілізації місцевих ресурсів та їх ефективному використанню з метою підвищення життєвого рівня населення прикордонних територій. По-третє, транскордонне співробітництво робить можливим об'єднання зусиль для вирішення спільних проблем у транскордонному регіоні. По-четверте, транскордонне співробітництво відіграє важливу роль як „полігон" для випробовування та адаптації європейського законодавства, інструментарію підвищення ролі регіонів, механізмів фінансової підтримки.

Список використаних джерел:

1. Закон України Про транскордонне співробітництво: Закон України від 6.06.2004 р. №1861  // «Голос України». -  2004. -  22 липня.

2. Бройде З. Єврорегіон "Верхній Прут" - конституювання, конкретні завдання, перспективи // Регіони Східної Європи: інтеграційні очікування та конфронтаційні небезпеки. Матеріали Міжнародної конференції. - Чернівці: Букрек, 2000. - С.126-136.

3. Будкін В. Сутнісні характеристики та форми транскордонного економічного співробітництва / В. Будкін // Держава та регіони. - 2008. - №6. - С. 226-229.

4. Долішній М.І. Регіональні проблеми соціально-економічного розвитку України/Марян Іванович Долішній//Аналітична записка [Електронний ресурс]. Режим доступу – http://www.niurr.gov.ua/ukr/econom/krugly_stil'99/dolishny.htm

5. Мікула Н.А. Транскордонні кластери / Н. Мікула, О.Пастернак // Регіональна економіка. - 2009. - №2. - С.228-229

6. Студенніков І., Ткаченко В. Єврорегіон «Нижній Дунай» як чинник стабільності, добросусідства і розвитку // На шляху до Європи: Український досвід єврорегіонів / За ред. Максименка С., Студеннікова І. К., 2000. С. 112–114.

7. www.mfa.gov.ua – Міністерство закордонних справ України.

8. www.newsru.ua - Новини України та світу.