Экономические науки/14. Экономическая теория

Руденко Д.О., науковий керівник к.е.н. Панчук А.Г.

КЕІ КНЕУ ім. Вадима Гетьмана, Україна

Основні риси світової економіки на межі ХХ-ХХІ століть

Історики часто пишуть, що грань століть – це завжди період болісних роздумів про те, чи правильно живемо, чи по тому шляху розвивається країна, що потрібно зробити для того, щоб життя змінилося на краще і т. д.. Чи варто говорити про те, що коли йдеться вже не про грань століть, а тисячоліть, то всі ці питання стають актуальними вдвічі, втричі, підносяться до ступеня. В даний час, по суті, відбувається переоцінка цінностей, перегляд багатьох, тих що здавалися до цих пір непорушними концепцій розвитку. Якщо ще зовсім недавно здавалося, що людство рухається до якоїсь загальної гармонії, оптимістичної картини сучасного світу, то на межі двох тисячоліть ми знову бачимо загострення протиріч в системі міжнародних економічних і політичних відносин, міжетнічні, міжконфесійні конфлікти і т.д.. В даній статті ми розглянемо основні світові проблеми, оскільки питання, що виникають на стику століть, подесятеряють своє значення на стику тисячоліть, адже це зараз актуально як ніколи. Потрібно з'ясувати причини виникнення глобальних проблем, окреслити їх основне коло, вивести, до чого вони привели і спробувати запропонувати варіанти вирішення цих проблем.

Оскільки глобальні проблеми – результат якісних змін в розвитку продуктивних сил у сфері економіки, політики, культури і т. д., їх не можна пояснити з позиції лише якої-небудь однієї науки. Розглянемо деякі форми їх прояву, обумовлені економічною діяльність людини.

Найважливішою причиною, яка привела людство до глобальних протиріч, є в першу чергу накопичення величезної виробничої потужності. З початку століття населення Землі зросло в 3 рази, а об'єм господарської діяльності – в 20. Перехід до постіндустріалізму змінив цільові установки суспільного виробництва. Гонитва за максимальною вигодою, перехід до інтенсивного розвитку виробництва супроводилися структурними кризами, нерівномірністю розвитку.

Особливе місце в загостренні глобальних проблем займає НТП. Масштаби його дії на довкілля не мають подібності в історії розвитку людства. Природне середовище насичується не лише відходами виробництва, але і абсолютно новими речовинами виробничої діяльності, які не розкладаються під впливом природних процесів. Проблема забруднення довкілля і утилізації відходів (особливо радіоактивних) набула планетарного характеру.

Науково-технічний прогрес сприяв виникненню і ряду інших проблем, що зачіпають інтереси всієї цивілізації: приборкання гонки озброєння, освоєння космосу і Світового океану і ін..

Глобальні проблеми складають особливий ряд соціальних процесів і явищ в сучасному світі, які відрізняються загальнопланетарним по своїх масштабах і значенні характером, пов'язані з життєвими інтересами народів всіх країн незалежно від їх соціального устрою, рівня економічного розвитку і географічного положення.

Однією з важливих сучасного світу є бідність і відсталість, які характерні, перш за все, для країн, що розвиваються, де проживає майже 2/3 населення Землі. Тому дану глобальну проблему часто називають проблемою подолання відсталості країн, що розвиваються. На Землі тих, що тепер голодують більше, ніж будь-коли в історії людства. Причин убогості і голоду в державах, що розвиваються, безліч. Серед них слід назвати нерівноправне положення цих країн в системі міжнародного розподілу праці; панування системи неоколоніалізму, що ставить своєю основною метою закріплення і по можливості розширення позиції сильних держав в країнах, що звільнилися. Основним напрямом боротьби проти убогості і голоду є реалізація прийнятої ООН Програми нового міжнародного економічного порядку (НМЕП), яка передбачає, по-перше, затвердження в міжнародних відносинах, демократичних принципів рівності і справедливості, по-друге, безумовний перерозподіл накопичених багатств і новостворюваних світових доходів на користь держав, що розвиваються; по-третє, міжнародне регулювання процесів розвитку відсталих країн.

Найбільш гострою проблемою сучасності є проблема війни і світу, мілітаризації і демілітаризації економіки. Тривале військово-політичне протистояння, в основі якого лежать економічні, ідеологічні і політичні причини, було пов'язане із структурою міжнародних відносин. Воно привело до накопичення величезної кількості боєприпасів, поглинуло і продовжує поглинати величезні матеріальні, фінансові, технологічні і інтелектуальні ресурси. Гонка озброєнь обійшлася людству дорого. Лише військові конфлікти, що мали місце з 1945 р. до кінця 80-х рр. нашого століття, обернулися втратами 10 млн. чоловік, величезним збитком. Військовим виробництвом зайнято 60 млн. чоловік. Вираженням сверхмілітарізованності світу є наявність в шести країн ядерної зброї в кількості, достатній для знищення життя на Землі декілька десятків разів. Відхід від конфронтації і скорочення озброєнь почалося в 70-і рр. як наслідок певного військового паритету між СРСР і США. НАТО зберігся як військовий і політичний блок, переглянувши деякі зі своїх стратегічних установок. Є низка країн, які довели витрати до мінімуму, процвітають завдяки такій політиці (Австрія, Швеція, Швейцарія). На жаль, війна далеко не зникла з арсеналу способів вирішення конфліктів. Глобальне протистояння змінилося посиленням і збільшенням числа різного роду конфліктів локального характеру з приводу територіальних, етнічних, релігійних розбіжностей, що загрожують перетворитися на регіональні або глобальні конфлікти з відповідним залученням нових учасників.

Світову продовольчу проблему називають однією з головних невирішених проблем XX ст.. За останні 50 років у виробництві продовольства був досягнутий істотний прогрес – чисельність тих, що недоїдають і голодують скоротилася майже вдвічі. В той же час чимала частина населення планети до цих пір відчуває дефіцит продуктів харчування. Чисельність тих, що потребують їх перевищує 800 млн. чоловік, тобто абсолютний брак продовольства (по калоріях) випробовує кожен сьомий. Найгостріше проблема дефіциту продуктів харчування стоїть в багатьох країнах, що розвиваються. Голод є в першу чергу супутником бідності, тобто залежить від рівня економічного і соціального розвитку. Багато країн тримаються лише завдяки донорській допомозі міжнародних організацій і добродійності населення розвинених держав. У слаборозвинених країнах голодують в першу чергу селяни. У Латинській Америці і Азії основною причиною голоду є брак земель. Земельні наділи дуже малі, щоб прогодувати сім'ю. Величезним лихом для цих країн є те, що більшість тих, що голодують - це жінки і діти. За даними міжнародної статистики, не дивлячись на поліпшення за останніх 20 років деяких відносних показників, число тих, що недоїдають в абсолютному вираженні продовжує зростати і через 10 років їх буде 1 млрд. Багато міжнародних експертів сходяться в тому, що виробництво продовольства в світі в найближчы 20 років буде здатне в цілому задовольнити попит населення на продукти харчування, навіть якщо населення планети щорік зростатиме на 80 млн. чоловік. При цьому попит на продовольство в розвинених країнах, де він і так досить високий, залишиться приблизно на сучасному рівні (зміни торкнуться головним чином структури вжитку і якості продуктів).

В останній третині XX ст. серед проблем світового розвитку позначилася проблема вичерпаності і браку природних ресурсів, особливо енергетичних і мінеральної сировини. По суті, глобальна енергосировинна проблема є дві дуже близькі за характером походження проблеми – енергетичну і сировинну. В даний час енергосировинна проблема представляється таким чином. По-перше, розширення масштабів видобутку і вжитку корисних копалини спричинило різкі зміни в довкіллі. Металургійні, хімічні, нафтопереробні і інші підприємства, що працюють в більшості своїй з використанням традиційних технологій, згубно впливає на стан повітря, ґрунту, водних, лісових, біологічних ресурсів, приводять до кліматичних змін, різко міняють умови існування людини. Зростання числа аварійних ситуацій в умовах розширення районів нафтовидобування на морських шельфах, зростання морських перевезень нафти, збільшення протяжності нафто- і газопроводів веде до забруднення поверхонь Світового океану і суші. В даний час вирішення проблеми ресурсо- і енергозабезпечення залежить, по-перше, від динаміки попиту, цінової еластичності на вже відомі запаси і ресурси; по-друге, від потреб, що змінюються під впливом НТП, в енергетичних і мінеральних ресурсах; по-третє, від можливостей їх заміни альтернативними джерелами сировини і енергії і рівня цін на замінники; по-четверте, від можливих нових технологічних підходів до вирішення глобальної енергосировинної проблеми, забезпечити які може безперервний НТП.

Характеризуючи загальний стан природного довкілля, учені різних країн зазвичай вживають такі визначення, як «деградація глобальної екологічної системи», «руйнування природних систем життєзабезпечення» і тому подібне Багато хто пише про наростаючу глобальну екологічну кризу, яка в окремих регіонах прийняла вже найвиразніші форми. Умовно всю проблему деградації світової екологічної системи можна розділити на дві складові частини: деградація природного довкілля в результаті нераціонального природокористування і забруднення її відходами людської діяльності. Як приклади деградації природного довкілля в результаті нераціонального природокористування можна привести збезлісення і виснаження земельних ресурсів. Деградація земельних ресурсів в результаті розширення землеробства і тваринництва відбувалася впродовж всієї історії людства. До причин деградації перш за все відноситься надмірне пасовищне скотарство, найбільш характерне для багатьох країн, що розвиваються. Важливу роль відіграють також зубожіння і вимирання лісових масивів і сільськогосподарська діяльність (засолення при зрошуваному землеробстві). Інша причина деградації світової екологічної системи – забруднення її відходами виробничої і невиробничої діяльності людини. Кількість цих відходів дуже велика і останнім часом досягло розмірів, загрозливих існуванню людської цивілізації. Деградація екологічної системи пов'язана також зі вступом в природу хімічних речовин, створених в процесі виробництва. Це хімікати, пестициди, кормові добавки, косметичні, лікарські і інші препарати. Проблемою є зменшення озонового шару. Всі ці факти свідчать про деградацію глобальної екологічної системи і наростання глобальної екологічної кризи. Соціальні наслідки їх вже виявляються в недоліку продовольства, зростанні захворюваності, розширенні екологічних міграцій.

Розвиток економіки будь-якої країни і світової економіки в цілому, особливо в сучасну епоху, визначається її людським потенціалом, тобто трудовими ресурсами і головне – їх якістю. Зміна умов і характеру праці і повсякденного життя при переході до постіндустріального суспільства привели до розвитку двух, здавалося б, взаємовиключних і в той же час взаємопереплітаючихся тенденцій. З одного боку, це все більш зростаюча індивідуалізація трудової діяльності, з іншої – необхідність наявності навиків до роботи в колективі для вирішення складних виробничих або управлінських завдань методом «мозкової атаки». На процеси відтворення людського потенціалу великий вплив мають такі чинники, як збалансоване повноцінне харчування, житлові умови, стан довкілля, економічна, політична і військова стабільність, стан охорони здоров'я і масові захворювання. Ключовими елементами кваліфікації сьогодні виступають рівень загальної і професійної освіти. Визнання значення загальної і професійної освіти, збільшення тривалості навчання привели до усвідомлення того, що рентабельність асигнувань в людину перевершує прибутковість вкладень у фізичний капітал. У зв'язку з цим витрати на освіту і професійну підготовку, а також охорону здоров'я, що отримали назву «Інвестицій в людину», розглядаються в даний час не як непродуктивний вжиток, а як один з найбільш ефективних видів капіталовкладень.

В міру зміни взаємозв'язків людини з навколишнім його світом можуть виникати і вже виникають нові глобальні проблеми. До таких слід віднести проблему вивчення і освоєння Світового океану, проблему освоєння космічного простору, проблему зберігання і обробки інформації та інші. Серед проблем глобального характеру, що народжуються, фахівці найчастіше за все згадують вивчення будови Землі і управління погодою і кліматом. Проте людину на Землі оточує не лише природне, але і соціальне середовище, що породжує свої специфічні проблеми. Серед них, окрім згаданої вище проблеми демілітаризації, особливу тривогу останнім часом викликають зростаючі організована транснаціональна злочинність, міжнародний тероризм, наркоманія, незаконний зворот наркотиків і наркобізнес, порушення цивільних прав людини. Ці нові виклики ще не отримали офіційного статусу глобальних проблем, але від цього вони не перестають бути серйозними і навіть небезпечними для розвитку людства. Глобальні проблеми мають загальнопланетарний характер, оскільки піднімають життєво важливі питання всіх країн і народів. При цьому за низкою позицій вони настільки загострені, знаходяться в такому критичному стані, що будь-яке зволікання їх рішення загрожує неминучою загибеллю цивілізації або деградацією умов життя людей. Слід враховувати, що глобальні проблеми для свого вирішення вимагають величезних зусиль всіх держав, об'єднання воєдино прогресивних сил і народів, тісної взаємодії політичних, економічних і науково-технічних можливостей.