Богун К.В.

Донбаська національна академія будівництва і архітектури

Роль малого підприємництва в забезпеченні економічної безпеки держави

Світовий досвіт і вітчизняна практика господарювання свідчать про те, що найважливішою ознакою розвинутої ринкової економіки є існування і взаємодія великих, середніх та малих підприємств, їх оптимальне співвідношення. Найбільш динамічний та чисельний елемент в структурі суб’єктів господарювання України - це суб’єкти малого підприємництва, які є важливим чинником формування соціально орієнтованої ринкової держави. Особливо актуальним загальноекономічним питанням в кризові моменти є подальше формування прошарку малого підприємництва, оскільки саме малий сектор економіки має здатність частково знизити соціальну напругу в суспільстві, забезпечуючи робочими місцями вивільнених працівників. Тому на сучасному етапі існування соціально-економічних відносин в Україні важливим є дослідження тих чинників, що стимулюють або стримують розвиток малого підприємництва в державі, про що свідчить чисельна кількість наукових публікацій вітчизняних вчених. Однак особливої уваги і подальшого дослідження потребують аспекти, що стосуються ролі малого підприємництва в забезпеченні економічної безпеки держави

Мале підприємництво являє собою сектор, який відокремлений і одночасно взаємопов’язаний з іншими структурними складовими економічної системи держави. Відокремленість малого підприємництва характеризується наявністю окремої законодавчої бази, спеціальних державних органів управління, системи оподаткування.

В той же час, малі підприємства є невід'ємною складовою національної економічної системи і, більш того, залежать від неї, про що свідчать наступні особливості:

- мале підприємництво чутливе до змін у зовнішньому середовищі, що є причиною необхідності налагодження тісних економічних зв'язків з іншими суб’єктами ринку;

- формування малого підприємництва може виступати інструментом для зменшення розходжень між розвитком центру й окраїн регіону (міста), ослаблення соціально-економічних проблем периферійних районів;

- велика кількість малих підприємств створює конкурентне середовище, в якому зможуть існувати лише гнучкі, креативно мислячі суб'єкти; саме конкуренція стимулює та регулює необхідність інноваційного розвитку, покращення якості продукції, послуг та в загалі якості роботи підприємств;

- суб’єкти малого підприємництва здатні ефективніше за великі виконувати низку функцій, наприклад, в практиці антикризового управління використовується делегування окремих видів діяльності, таких, як постачання чи збут, великими підприємствами малим.

Головною специфікою діяльності малих підприємств є їх висока залежність від сукупності факторів, які не завжди викликають позитивні зміни. Всі чинники, що впливають на стабільність діяльності малого підприємства можна розподілити на внутрішні і зовнішні. Очевидно, що негативні внутрішні фактори нівелюються шляхом прийняття вірних управлінських рішень керівництвом підприємства. Зовнішні фактори не піддаються управлінню, а тому здатні змінювати не тільки умови діяльності підприємств (і малих, і великих), а також і загальну соціально-економічну ситуацію територіальної одиниці.

Загалом, зв'язок соціально-економічного розвитку територіальної одиниці і малого підприємництва можна охарактеризувати такою категорією діалектики, як взаємозв’язок цілого і частки. Ціле (соціально-економічний розвиток) впливає на частку (мале підприємництво), а частка є проявом цілого. Іншими словами, чим вище розвиток територіального утворення, тим ефективніше функціонують малі підприємства.

Якісною характеристикою перетворень в соціально-економічному становищі територіальної одиниці є економічна безпека. Економічна безпека держави, регіону, міста є результатом взаємодії складових екосистем (підприємств, органів влади, населення, тощо), які створюють певні умови для стабільного, стійкого розвитку територіальних одиниць, найбільшого розкриття наявного потенціалу, а також забезпечують процеси відновлення і відтворення. Питання економічної безпеки є особливо актуальним в період глобальних перетворень в державі або кризових ситуаціях.

Мале підприємництво, виконуючи свої функції (стимулювання конкуренції, зниження соціальної напруги, виробництво дрібносерійної продукції та ін.) поряд із великими, містоутворюючими підприємствами також є чинником, що позитивно впливає на економічну безпеку територіальної одиниці. Разом з тим, сектор малого підприємництва несе в себе загрози, що можуть привести до зниження економічної безпеки і конкурентоспроможності держави. До таких загроз, перш за все, необхідно віднести, так звану, «тіньову економіку», представники якої займаються підприємницькою діяльністю без належної державної реєстрації, сплати податків і обов’язкових платежів. Наслідком тіньової діяльності є недоотримання бюджетом коштів, соціальна незахищеність робітників підприємства. Крім того, серед загроз, що становить мале підприємництво економічній безпеці держави, є недотримання норм, стандартів технологічних процесів, що в кінцевому підсумку негативно впливає на якість виробленої продукції.

Все вищеназване ще раз підтверджує інтегрованість малого підприємництва в загальноекономічну систему, якому належить певне місце і роль в забезпеченні економічної безпеки держави. Також слід зауважити на тому, що основою конкурентоспроможності всієї економіки є реалізація інноваційної політики, що прийнята за основу в багатьох економічно розвинутих країнах. В Україні інноваційна спрямованість загальноекономічного розвитку задекларована ще в 90-і рр., проте технологічна відсталість промисловості з кожним роком підсилюється і є визначальним фактором зниження ефективності функціонування як великих, так і малих підприємств.

Поряд із позитивними особливостями малому підприємництву властиві і слабкі сторони, серед яких слід відзначити недостатнє фінансування в поточному і довгостроковому періодах, чутливість до змін в економічній, політичній сферах, недостатній рівень знань підприємців в управлінській, фінансовій та інших видах діяльності. Найгостріше питання сьогодення для всього економічного простору є світова фінансова криза, яка позначилась й на розвитку малих підприємств оскільки вони не мають достатніх резервних ресурсів та страхових інструментів для самостійного подолання кризового тиску.

Таким чином, для подальшоо становлення малого підприємництва як чинника, що впливає на економічну безпеку держави необхідна реалізація наступних заходів: здешевлення кредитування проектів малого та середнього бізнесу, зокрема таких, що впливають на підвищення рівня зайнятості населення; залучення більш широкого кола представників малого бізнесу до участі в програмі часткового відшкодування відсоткових ставок за кредитами суб'єктів малого та середнього бізнесу на реалізацію інвестиційних проектів; подальше впровадження ідеї кластерізації серед підприємств пріоритетних видів діяльності певної територїї; встановлення «діалогу» органів влади, державних і недержавних установ з представниками малого підприємництва з приводу підтримки діяльності останніх; створення нових форм підтримки підприємництва за участю приватної комунальної власності.

Література

1. Іваницька О. М. Державне регулювання розвитку фінансової інфраструктури: монографія / О. М. Іваницька – К.: Вид-во НАДУ, 2005. – 276 с.

2. Про стан та перспективи розвитку підприємництва в Україні: Національна доповідь / К.О. Ващенко, З.С. Варналій, В.Є. Воротін, В.М. Геєць, Е.М., Кужель О. В., Лібанова та ін. – К., Держкомпідприємництво, 2008. – 226 с.