БЮДЖЕТНЕ ПЛАНУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ЯК СУЧАСНА УПРАВЛІНСЬКА ТЕХНОЛОГІЯ

УДК 06.047.42

Шилова Л.І, доцент, к.е.н.

Шевченко А.О.

ДВНЗ «Донецький національний технічний університет»

БЮДЖЕТНЕ ПЛАНУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ЯК СУЧАСНА УПРАВЛІНСЬКА ТЕХНОЛОГІЯ.

У статті розглянуто необхідність планування, визначена сутність бюджетування, його основні цілі та принципи, представлені види бюджетування та його «підводні камені».

Ключові слова: бюджетування, планування, поточний бюджет, фінансовий план, фінансово – господарська діяльність, підприємство, принципи бюджетування.

Введення. Трансформація народногосподарського комплексу України відповідно до вимог ринкової економіки вимагає суттєвих змін усієї системи управління діяльністю і, головне, її основної ланки – господарською діяльністю підприємства. Реформування господарської системи держави спричинило неоднозначний вплив на стан усіх суб’єктів господарювання і передусім стан промислових підприємств. Окремим із них удалося адаптуватися до ринкового середовища, для інших нові умови господарювання виявилися настільки складними, що призвели до їх збитковості, навіть банкрутства. Статистика свідчить, що в окремі періоди від 35 до 80% підприємств виявилися нездатними нормально функціонувати і знайти своє місце на ринку, що пов’язане з дією багатьох чинників, серед яких слід виділити зниження уваги до планування діяльності в умовах нестабільного середовища.

Теоретичні і методичні засади бюджетування на підприємствах досить детально розглянуті в працях В.Огаренко, Вербовецької С.Г, Жовновача Р.І., Кармінського А.М., Щиборща К.В., Данілочкіної Н.Г., Кузміна О.Є.,Мельника О.Г. та інших науковців. В основу їх робіт покладена інформація щодо принципів бюджетування, використання інтегрованого нормативного методу бюджетування, розглянуті окремі аспекти. Це свідчить про достатню увагу до проблем бюджетування, але поряд з цим постає необхідність подальшого вдосконалення методико – прикладних аспектів бюджетування.

Постановка задачі. Основною метою даного дослідження є виявлення сучасних особливостей процесу бюджетування як особливого виду планування, узагальнення принципів, цілей та структури бюджетування.

Результати. Найбільше впливають на погіршення економічного стану і зниження конкурентоспроможності вітчизняних підприємств ті обставини, що більшість із них надлишково енергомісткі, що обумовлює високий рівень витрато ємності, також недостатньо уваги приділяється якості і конкурентоспроможності продукції. Окрім цього багато підприємств за інерцією утримують надлишок активів – будівлі, транспортні засоби, машини та устаткування [2].

В цих умовах підвищується значення згідно вибраних цілей і прогнозування економічних результатів конкретної ринкової ситуації. Приймаючи обґрунтовані і систематизовані планові рішення керівництво знижує ризик прийняття неправильного рішення через помилкову та неперевірену інформацію про можливості підприємства чи про зовнішню ситуацію. Вирішення проблем планування діяльності підприємств, що діють в умовах невизначеного ринкового середовища можливо за умови систематизації методів планування. Такий підхід дозволяє підприємству моделювати чисельно можливі зміни не тільки для того, щоб вибрати з них найбільш прийнятні, але і щоб мати альтернативні варіанти рішень для забезпечення швидкої і раціональної реакції у випадку, коли непередбачувані події не дозволять дотримуватися прийнятого рішення. Головним результатом такого планування є визначення цілей, розробка стратегій і програм, а також розподіл ресурсів, що дозволяють підприємству з достатньою вірогідністю обґрунтувати майбутні умови і результати господарювання.

Динамізм зовнішнього оточення обумовлює необхідність впровадження на промислових підприємствах ефективної системи планування розвитку виробництва. Загострення конкуренції, посилення взаємозв'язків в системі "передові знання – інновації - виробництво - розподіл" суттєво змінюють сучасне виробництво в порівнянні з традиційним. При цьому сучасне виробництво потребує безперервних змін, що висуває на перший план значущість ефективного планування розвитку виробництва. Без ефективного планування розвитку виробництва, яке повинне задовільняти вимогам гнучкості, новаторства, своєчасності, безперервності вдосконалення, неможливе ефективне функціонування підприємства, тобто досягнення позитивних економічних результатів.

Відповідно до загальних положень теорії управління, формування цілей, генерація і забезпечення розвитку виробництва полягає у визначенні необхідного або бажаного результату системи в плановому періоді, а також загальних способів досягнення цього результату. В процесі планування мета повинна встановлювати конкретні орієнтири на вибрані періоди часу, що є найбільш важливим в управлінні, оскільки від нього залежить подальший розвиток виробництва і підприємства в цілому.

Згідно з процес ним підходом планування необхідно починати з формування системи цілей і завдань діяльності підприємства на певний період часу, які мають бути логічним продовженням місії організації. Процес планування розвитку виробництва на підприємстві представлений на рисунку.1.1.

Відповідно до положень сучасної економічно теорії [3], планування в умовах ринку також має бути основою здійснення безлічі економічних, організаційних, управлінських, соціальних і багатьох інших функцій, що характеризують ступінь розвитку сучасного виробництва. Механізм взаємодії усіх функцій вимагає об'єднання в спільний комплексний план або єдину планову систему відповідних цілей і засобів їх досягнення.

Така планова система є важливою передумовою забезпечення стійкості господарської діяльності. Поряд з цим, планування являє собою один із необхідних етапів в процесі обгрунтування управлінського рішення. Розробка і прийняття плану є елементом більш загальної, універсальної функції управління, що полягає у виробленні й ухваленні управлінського рішення.[4]

В сучасних умовах незбалансованості умов господарювання і ресурсів, важливого значення набуває розвиток бюджетування.

Программа розвитку виробництва

Процес планування

Рис. 1.1. Взаємозв'язок планування розвитку виробництва із спільним процесом планування на підприємстві

Основним завданням і змістом бюджетування як особливого виду планування є складання бюджету, що представляє собою план діяльності підприємства чи підрозділу у кількісному вимірі. Бюджети мають охоплювати усі напрямки фінансово – господарської діяльності підприємства: виробництво, реалізацію продукції, діяльність допоміжних підрозділів, управління фінансовими потоками.[5, с.65-66]

Завдання бюджетування полягає в обґрунтуванні та розширенні річного плану підприємства з метою усунення непередбачуваних змін, які виникають у ході господарської діяльності підприємства, визначенні координації дій між окремими ланками для уникнення прийняття неузгоджених рішень, підвищенні ефективності управлінського контролю щодо виключення неефективних чинників, а також, оцінки вкладеної праці, дій та прийнятих рішень керівництвом підприємства.[6]

Підприємство як об’єкт бюджетування представляє собою складну соціально-економічну систему, а тому і процес бюджетування як моделювання та відображення господарської діяльності підприємства повинен відбуватися на основі системного підходу, що передбачає визначення наступних цілей складання бюджетів [7]:

· розробка концепції господарської діяльності: планування фінансового – господарської діяльності підприємства на певний період;оптимізація витрат і прибутку підприємства;координація – узгодження діяльності різних підрозділів підприємства;

· комунікація – доведення планових завдань до виконавців;

· мотивація працівників на досягнення цілей підприємства;

· контроль і оцінка ефективності роботи працівників шляхом порівняння фактичних витрат з нормативом;

· виявлення потреб у грошових ресурсах і оптимізація фінансових потоків.

Бюджетування як особливий вид планування має здійснюватись у відповідності з вимогами та принципами, які стали об’єктом наукових досліджень науковців. Так Вербовецька С.Г., досліджуючи питання бюджетування, виділяє наступні принципи бюджетування[8]: повноти, координації, централізації, спеціалізації бюджетів, періодичності бюджетування, прозорості, точності, економічності.

Принцип повноти вимагає, щоб всі господарські операції підприємства, що приводять до надходжень чи виплат коштів, а також впливають на його фінансові результати, мають бути відображені в бюджеті. Принцип координації означає, що бюджети окремих центрів прибутковості, затрат, структурних підрозділів тощо повинні складатися з урахуванням можливості їх зведення в єдиний консолідований бюджет;окрім цього, слід узгоджувати стратегічні цілі з показниками довгострокового та оперативного планування.

Принцип централізації передбачає, що бюджетування є важливим інструментом фінансового управління підприємством, яке повинно здійснюватися із єдиного центру, а отже, всі грошові надходження повинні служити для покриття всіх вихідних грошових потоків. Принцип спеціалізації бюджетів потребує, щоб грошові надходження й виплати відображалися відповідно до їхніх видів і джерел виникнення, завдяки чому можна проконтролювати рух коштів у розрізі окремих центрів прибутковості й відповідальності. Принцип періодичності бюджетування означає, що бюджети повинні складатися на певні періоди, термін яких залежить від специфіки організації фінансово - господарської діяльності підприємства. Принцип прозорості передбачає, що бюджети мають складатися так, щоб усі задіяні у їхньому виконанні особи чітко уявляли завдання, які перед ними ставляться, й мали стимули до їх виконання. Принцип точності свідчить про те, що всі операції та грошові надходження і виплати в результаті їх проведення мають базуватися на реальних прогнозах. Принцип економічності полягає у дотриманні всіх вищезазначених принципів та має сенс, якщо аналіз вигід і витрат свідчить про перевищення перших над останніми.

Інші автори [9,с.78-79] на основі практичного досвіду складання бюджетів на промислових підприємствах, в якості основних виділяють такі принципи бюджетування: узгодження цілей, установлення пріоритету відносно завдання і координації бюджетування, співпідпорядкованість, відповідальність, постійність цілей.

Узгодження цілей вимагає початку процесу бюджетування “знизу-вгору”, оскільки керівники низової ланки краще володіють ситуацією на ринку і зі свого боку більш точно забезпечують реалізацію бюджетів. Потім бюджетні плани узгоджуються з керівниками середньої і вищої ланки управління для забезпечення відповідності цілям підприємства. При цьому процес бюджетування змінює напрямок і реалізується за схемою “згори донизу”.

Принцип установлення пріоритету відносно завдання і координації бюджетування спрямоване на забезпечення використання дефіцитних ресурсів у найбільш вигідному напрямку. Співпідпорядкованість припускає, що кожний підрозділ підприємства планує й відповідає тільки за ті економічні показники, на які воно впливає. Принцип відповідальності передбачає передачу кожному підрозділу функції контролю за виконанням своєї частини бюджету разом з повноваженнями здійснювати при необхідності координуючі заходи. Постійність цілей припускає, що встановлені базові показники принципово не міняються протягом планового періоду.

Наведені принципи є загальними за змістом, але відображають різний рівень деталізації напрямків та особливостей процесу бюджетування, що необхідно враховувати в процесі окремих етапів розробки бюджетів, серед яких необхідно виділити наступні етапи розробки бюджетів:

Ø встановлення відповідності основних напрямків розвитку підприємства особам, відповідальним за розробку бюджетів (в розробці бюджетів повинні брати участь керівники відповідних підрозділів, а також економічні служби підприємства);

Ø розробка першого варіанту бюджетів;

Ø координація і аналіз першого варіанту бюджетів, внесення корективів;

Ø підтвердження бюджетів керівництвом підприємства;

Ø наступний аналіз і коригування бюджетів відповідно до умов, що змінюються.

Ці етапи стосуються усіх видів бюджетів, які можна поділити на дві основні групи: поточні (операційні) бюджети, що відображають поточну (виробничу) діяльність підприємства, і фінансовий план, що представляють собою прогноз фінансової звітності. Така класифікація видів бюджетів представлена у таблиці1.

Таблиця 1- Класифікація видів бюджетів.

Поточний (операційний) бюджет	Фінансовий план
1.Бюджет реалізації.	1.План грошових потоків.
2.Бюджет виробництва (виробнича програма).	2.Прогнозний баланс.
3.Бюджет запасів, що переходять.	3.План капіталовкладень.
4.Бюджет потреби в матеріалах.
5.Бюджет прямих витрат на оплату праці.
6.Бюджет загальновиробничих витрат.
7.Бюджет цехової собівартості витрат.
8.Бюджет комерційних витрат.
9.Бюджет загальногосподарських витрат.
10.Бюджет прибутків та збитків.

Складність формування кожного виду бюджету полягає у необхідності вирішення проблем пов’язаних з неузгодженістю дій між менеджерами підрозділів та економічними відділами; завищенням потреб у ресурсах та необґрунтованим їх розподілом між підрозділами.[5, с. 66-67]

Висновки. Таким чином, бюджетування, як сучасна управлінська технологія, передбачає розроблення, реалізацію й аналіз виконання бюджетів в організації і допомагає оптимізувати ресурсні потоки, забезпечити збалансованість фінансових ресурсів усередині підприємства. Разом з цим, у бюджетному плануванні важливу роль відіграє вибір відповідних методів розроблення бюджетів з урахуванням впливу системи чинників як передумова формування реальних і об'єктивних бюджетів. Ефективність системи бюджетування залежить не тільки від максимальної деталізації бюджетів, а й від оцінки їх виконання, що потребує визначення відповідних критеріїв.

Література:

1. О.Є.Кузьмін/ О.Г.Мельник. Інтегрований нормативний метод бюджетного планування діяльності підприємств//Економіка підприємства,2004, №7(37) – С.111 – 122.

2. Жовновач Р.І. Планування діяльності підприємства,2004, №1 – С.21 -27.

3. Макконел К.Р., Брю С.Л. Экономикс.- М. - ИНФРА-М.- 983с.

4. Огаренко В. Планування у процесі ціле покладання//Вісник Національної академії державного управління,2004, №3- С.440 – 447.

5. Контроллинг как инструмент управления предприятием/ Е.А. Ананькина, С.В. Данилочкин, Н.Г.Данилочкина и др.; Под ред. Н.Г.Данилочкиной. – М.:Аудит, ЮНИТИ,1998.-279с.

6. Хліпальська В. Бюджетне планування запасів і витрат, пов’язаних з їх придбанням і зберіганням// Бухгалтерський облік і аудит, №3 – С.18-22.

7. Щиборщ К.В. Бюджетирование деятельности промышленных предприятий России. – М.: Издательство «Дело и Сервис», 2001. - 544 с.

8. Вербовецька С.Г. Принципи бюджетування підприємства//Економічний простір,2008,№19 - С.267-273.

9. Контроллинг в бизнесе. Методологические и практические основы построения контроллинга в организациях / А.М. Карминский, Н.И. Оленев, А.Г. Примак,С.Г. Фалько. – 2-е изд. – М.: Финансы и статистика, 2002. – 256 с.