Дмитрів К.І.

Аспірантка кафедри менеджменту і міжнародного підприємництва Національного університету «Львівська політехніка»

Комерціалізація результатів НДДКР підприємств

У процесі здійснення господарської діяльності все більшого значення набуває використання об’єктів інтелектуальної власності вітчизняними підприємствами. Інтелектуальні ресурси використовуються як управлінським рівнем, переважно це програмне забезпечення та елементи систем управління, так і застосовуються у виробництві – винаходи, корисні моделі, промислові зразки, раціоналізаторські пропозиції та ін. Всі ці об’єкти допомагають підприємствам виготовляти більш конкурентоспроможну продукцію та налагоджувати ефективні канали збуту.

Виробничим підприємствам, для покращення стану господарської діяльності, необхідно зосередити увагу саме на інноваційних процесах створення продукції шляхом збільшення кількості впроваджуваних об’єктів промислової власності. Інтелектуальна власність підприємства, як і інші ресурси, вимагає якісного управління нею. Частиною управління об’єктами інтелектуальної власності є проведення оцінювання їх вартості. Об’єкти права промислової власності можуть мати довгий життєвий цикл, що деколи обґрунтовується періодом дії охоронних документів на них. Проте, важливе значення має період часу перед отриманням відповідних документів на об’єкти інтелектуальної власності. Особливо актуально це для тих об’єктів, що були створені в результаті проведення НДДКР. Це дає можливість значно збільшити кількість етапів життєвого циклу об’єкта.

Оцінювання результатів наукових та дослідних робіт виникає тоді, коли підприємство саме створює об’єкти інтелектуальної власності як для власного використання, так і для подальшої комерціалізації. У таких умовах керівництво може приймати рішення щодо подальшої комерціалізації вже після першої стадії життєвого циклу, тобто після виникнення ідеї.

Доцільно зазначити, що результатом проведення НДДКР може бути також і нова технологія, що містить окремі об’єкти інтелектуальної власності. У такому випадку технологія має власний життєвий цикл, який є достатньо простим і складається з таких етапів: науково-дослідні роботи, освоєння виробництва, розповсюдження і тиражування технології і рутинізація технології [1].

Що стосується класичного трактування життєвого циклу об’єкта інтелектуальної власності, то після етапу створення відразу вказують етап набуття прав [2, с. 54]. На нашу думку, такий підхід є доволі обмеженим і не може бути використаний для тих об’єктів, що створюються в результаті НДДКР, про що йшлося раніше.

Тому доцільно запропонувати більш широкий підхід до життєвого циклу об’єкта інтелектуальної власності (див. рис.).

Рис. Етапи життєвого циклу обєкта інтелектуальної власності

Виділення такої кількості етапів життєвого циклу дозволяє отримувати проміжні результати науково-дослідних робіт, такі як: ідея, технічна пропозиція, ескізи, конструкторська документація, дослідний взірець. Усіма цими результатами можна оперувати, тобто продавати зацікавленим особами, потенційним інвесторам. Проте, кожна угода купівлі-продажу передбачає визначення ціни об’єкта угоди, в даному випадку результатів науково-дослідних робіт. Це дасть можливість продовжувати комерціалізацію потенційних об’єктів інтелектуальної власності при неможливості фінансового забезпечення власниками чи винахідниками.

Що стосується самої ідеї, то здавалося б, що вона не має матеріального втілення, проте її можна передавати як ноу-хау на комерційній основі. Така угода може мати великий комерційний успіх при наявності новизни, промислової придатності та корисності.

Проведення науково-дослідних робіт та створення їх результатів дасть можливість підприємству диверсифікувати свою комерційну діяльність, при використанні об’єктів інтелектуальної власності, підвищити конкурентоспроможність, а також створити позитивний імідж. Статус підприємства з наявністю у власності результатів наукових робіт дасть можливість не тільки здійснювати угоди купівлі-продажу, а й реалізовувати трансфер технологій з іншими організаціями при наявності двосторонньої зацікавленості.

Перед керівниками підприємств стоїть необхідність підвищувати прибуток підприємства. В умовах сучасного ринку мало виготовляти просто хорошу продукцію, вона має ще й бути або новою, або містити елементи новизни. Саме такою новизною може стати використання об’єктів інтелектуальної власності та обрання раціональних шляхів для їх управління і комерціалізації.

Використана література:

1. Котлер Ф. Маркетинг-менеджмент. СПб,: Питер, 2005.

2. Черевко Г.В. Інтелектуальна власність: Навч. Посіб. – К.: Знання, 2008. – 412 с. ISBN 978-966-346-583-8