Нагорна Ксенія Миколаївна

Національний гірничий університет

ПОДАТКОВА СИСТЕМА УКРАЇНИ В УМОВАХ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНОЇ КРИЗИ

Події на ринках капіталів свідчать про посилення залежності України від криз у світовій економіці. Світова фінансова криза, що почалась з обвалу ринку нерухомості у США наприкінці 2006 р., поширилися на країни Європи й Азії.

Сучасна фінансово-економічна криза значною мірою зумовлена тим, що система інструментів державного регулювання економіки в Україні була не готова до нейтралізації негативних наслідків світової фінансової кризи. Одним з пояснень цьому може бути те, що повноважні органи державного управління не завжди враховували причинно-наслідкові зв’язки, особливо у сфері встановлення і стягнення податків як основного джерела формування доходів бюджетів.

Податки у будь-якій державі відіграють надзвичайно важливу роль, адже вони є головним джерелом поповнення бюджету. Формуючи податкову систему, держава повинна встановити такі податки, які б не гальмували розвиток економіки. Сучасній податковій системі України притаманні певні негативні ознаки, серед яких: досить високе податкове навантаження, відносно низький рівень сплати податків, нерівномірність розподілу податкового тягаря, нестабільність і неврегульованість норм податкового законодавства тощо. Всі ці чинники негативно впливають на формування фінансового потенціалу держави.

Провідна роль у забезпеченні виконання державою функцій щодо регулювання економічних процесів належить податкам. Саме податково-бюджетна політика є ефективним методом державного регулювання ринкової економіки, що застосовуються в більшості західних країн. Вважається, що зміст і мета податкової політики обумовлені соціально-економічним ладом суспільства, стратегічними цілями, які визначають розвиток національної економіки, соціально-політичними групами, що стоять при владі, а також міжнародними зобов’язаннями в сфері державних фінансів та іншими зовнішніми та внутрішніми чинниками. Тобто можна сказати, що, з одного боку, податкова політика визначається загальним підходом до питань державного регулювання економіки, а з іншого – сама впливає на концепцію регулювання.

В умовах сучасної нестабільної економічної ситуації, що спостерігається у світі та Україні, особливо посилюється актуальність дослідження заходів економічної політики щодо нейтралізації негативних наслідків фінансово-економічної кризи у сфері фінансово-податкових відносин.

Зважаючи на те, що Україна – молода держава з економікою, що розвивається, необхідною умовою для подальшого її як економічного, так і соціального розвитку є переймання іноземного досвіду. Досвід зарубіжних країн стосовно реформування, розвитку податкової системи не є виключенням. Зарубіжні дослідження податків свідчать, що їх місце у державній політиці є дещо ширшим, ніж у вітчизняній практиці, де вони використовуються головним чином як фіскальний інструмент. Поряд із фіскальною функцією за податками закріплені та широко використовуються економічна функція, яка має сприяти економічному зростанню, монетарній стабільності, повній зайнятості, обмеженню інфляції, та соціальна, або розподільча функція, спрямована на зменшення нерівності в розподілі доходів. Більшість держав – членів Європейського Союзу проводять активну податкову політику, вживають додаткових заходів регулювання, маючи на меті усунення негативного впливу глобальної фінансової кризи.

Податковій політиці країн – членів Європейського Союзу притаманні дві основні тенденції. Перша тенденція – це проведення незначною кількістю країн податкових реформ. Друга – це політика, яка розраховує насамперед на автоматичні стабілізатори, доповнюючи їх дію цілеспрямованими заходами у сфері оподаткування.

Теорія та практика оподаткування свідчать, що при економічному зростанні прямі податки набувають домінуючого фіскального впливу, а при економічному спаді, навпаки, зростає роль непрямих податків, і це дає змогу закріпити і стабілізувати базу оподаткування.

Що стосується вітчизняного досвіду, то в Україні, навпаки, переважна роль належить непрямим податкам. Так, наприклад, питома вага надходжень податку на додану вартість в загальній кількості податкових надходжень до бюджету у 2009 році становить майже 40%, в той час, як на податок з доходів фізичних осіб та податок на прибуток підприємств у сумі припадає також 40%. Це є яскравим свідченням того, що на даний момент економіка України знаходиться у стані спаду, на що безперечно вплинула світова економічна криза.

Поточна ситуація в економічній системі України обумовлює необхідність визначення із переліком податкових заходів, перш за все, стабілізаційного характеру. Насамперед необхідно розробити систему заходів щодо вдосконалення податкового законодавства, які узгоджуватимуться у часі із станом національної економічної системи. Поточна політика в сфері оподаткування має бути орієнтована на стимулювання підприємницької активності за умови збереження відповідного рівня бюджетних надходжень, необхідного для фінансування пріоритетних бюджетних програм. За таких умов можна вдаватися і до таких заходів, як зниження ставок оподаткування загальнодержавних податків у комплексі з мірами щодо підвищення ефективності їх адміністрування, переміщення податкового навантаження на споживання окремих видів товарів, рентабельність виробництва яких значно перевищує середній рівень рентабельності промисловості України в цілому, або виробництво яких наносить шкоду навколишньому середовищу, або споживання яких є шкідливим для здоров’я людини. З метою дотримання принципу справедливості в процесі вдосконалення механізму справляння податку з доходів фізичних осіб, доцільно запровадити прогресивну шкалу оподаткування з різними ставками податку, також необхідно переглянути та вдосконалити застосування системи соціальних пільг з метою скасування таких, що є економічно та соціально необґрунтованими. Запропоновані вище заходи у разі їх практичного застосування матимуть позитивний вплив на фінансово-економічну ситуацію в державі лише у комплексі з іншими заходами, що необхідно застосовувати у сфері бюджетної, монетарної політики.

Питання майбутніх змін системи оподаткування в Україні набуває вагомого значення як у теоретичному, так і в практичному аспекті, оскільки наслідки світової фінансової кризи вносять суттєві корективи у фінансову політику переважної більшості країн світу. За сучасних тенденцій функціонування економічного базису суспільства не викликає сумніву зростаюча роль цього фінансового інструмента.