Совгіра С.В., Тімець О.В.
РЕКРЕАЦІЙНІ РЕСУРСИ УМАНЩИНИ:
ІСТОРИКО-АРХІТЕКТУРНІ БУДІВЛІ
Умань – місто
обласного підпорядкування. Центр однойменного району. Розташоване на річці
Уманці (басейн Південного Бугу) та автомагістралі Київ-Одеса, за 188 км на
південний захід від обласного центру. Є залізнична станція і вузол
автомобільних шляхів. Населення понад 80 тис. чоловік.
Вулиця Садова, 2. Будинок побудований в 1912 р. на
кошти акціонерного товариства домовласників. Один з найпрекрасніших будинків
центральної частини міста, що поставив заключний акорд у формуванні забудови
центру. До 1917 р. в будинку розміщувалися дворянські збори, паралельні
класи жіночої гімназії і міська Дума.
Після революції 1917 р. в приміщенні знаходилась
Уманська Рада робітничих та селянських депутатів, з 1920 по 1923 рр. –
повітовий, з 1923 по 1930 рр. окружний виконком. З 1930 р. у будинку
розміщується інститут соціального виховання пізніше педагогічний імені П.Г. Тичини,
з 1999 р. – педагогічний університет. Будинок цегляний, складної
конфігурації з наріжним вирішенням, триповерховий. В оформленні фасадів
використані декоративні мотиви неоросійського стилю з настійливими деталями
російських візерунків виконаних в техніці цегляної кладки.
Вулиця Садова, 3 - будинок колишнього комерційного банку.
Побудований в 1989-1900 рр., як відділ Петербурзького
торгівельно-промислового Комерційного банку. В 1907 р. в будинку був
добудований адміністративний корпус. Після 1917 р. в будинку розміщувалися
різні радянські установи та школи, нині тут знаходиться станція юних техніків.
Будинок цегляний, П-подібний в плані, складної конфігурації, двоповерховий. В
оформленні фасадів використані декоративні елементи неоренесансу.
Вулиця Садова, 4. Будинок колишнього готелю «Гран-готель».
Побудований в 1899-1900 рр. на замовлення купця Льва Круглого. Будинок
цегляний двоповерховий з високим цокольним поверхом. В оформленні головного
фасаду елементи неоренесансу. Будинок використовувався як готель, а другий та
третій поверхи здавалися внайм. Після 1917 р. будинок належав Управлінню
окружної міліції. До 1941 р. – тут розміщувався Уманський райком партії,
після 1944р. – кооперативне училище і школа ревізорів.
Вулиця Садова, 15. Житловий будинок, цегляний,
прямокутний в плані зі зрізаним кутом головного входу, двоповерховий. В
архітектурному оформленні будинку переплелися риси стилю неомодерну. Наріжне
вирішення будинку обумовило рівноцінне оформлення фасаду. Цей будинок – «золота
середина» у масштабному і художньому вигляді вулиці, що склався на початку ХХ
ст. В оформленні фасаду переважає вертикальне членування з характерним для
модерну нерівномірним ритмом. В плануванні парадні приміщення згруповані вздовж
парадних сходів і виходять на фасад, а підсобні, господарські приміщення і
кімнати прислуги винесені до чорнових сходів, що виходять у двір. Під будинком
знаходиться глибокий підвал куди ведуть цегляні сходи, використовують як
житловий будинок.
Вулиця Садова, 18. Будинок побудований в кінці ХІХ ст. в
стилі раннього модерну. Будинок цегляний, прямокутний в плані, двоповерховий.
Фасад п’ятичастинний, основна увага приділена центрально розміщеному арочному
входу. Виразний силует будівлі, завдяки аттику з виступом пілястрів доповнений
багатою пластикою фасаду, майстерно досягнутою скупими художніми засобами.
Архітектурне оформлення, підкреслене кольоровим вирішенням – сірі деталі
бетонної пластини рельєфно виступають на рожевому фоні фасаду. Під час
німецької окупації в будинку знаходилося гестапо. Зараз в приміщенні
розміщується музична школа.
Вулиця Садова 51. Житловий будинок. Особняк розташований
на підвищеній частині вул.Садова, що з’єднувала місто з парком «Софіївка».
Побудований в 1850 р., коли місто було центром військових поселень п’яти
округів Київської та Подільської губерній і за стилістичними ознаками може бути
віднесений до творів І. Макутіна. Особняк мурований з цегли, на цегляному
фундаменті, прямокутний з гранчастими ризалітами на головному фасаді,
двоповерховий. В художньому оздобленні будинку переважають риси неокласицизму.
Пофарбований нині жовтим кольором архітектурний декор виявлено в минулому білим.
Використовується, як житло для обслуговуючого персоналу дендропарку «Софіївка».
Вулиця Радянська, 4. Гуртожиток кооперативного училища. Побудований
у 1956 р. Будинок цегляний, П-подібний в плані, триповерховий з наріжним
вирішенням. В оформленні фасадів використані елементи класичного стилю.
Використовується під готель, кафе «Берізка».
Вулиця Радянська,6. Житловий будинок, побудований в 1956 р.
Будинок цегляний, П-подібний в плані, з наріжним вирішенням. Фасад, що виходить
на вул.Радянська – триповерховий, на пров. Некрасова – двоповерховий. В
оформленні фасадів використані елементи класичного стилю. Був
найкомфортабельнішим житловим будинком забудови 1950-х років. Використовується,
як житловий будинок, перший поверх займають магазини.
Вулиця Радянська, 10. Колишній готель «Лондон». Будинок
розташований на одній із центральних магістралей міста – колишній вул.
Миколаївській і її архітектурною окрасою. Побудований в 1901 р. в стилі
раннього модерну, як прибутковий будинок. Будинок мурований з жовтої цегли на
бутовому фундаменті, прямокутний в плані, триповерховий. Головний фасад
вирішений в традиційній для класицизму п’ятипільній системі. В оздобленні
фасадів домінує вертикальне членування, яке замовлене трьома висями ризалітів і
підхоплене пілястрами з накладним вертикальним рисунком дерев’яних рам великих
вітрин першого поверху. Пластика фасаду збагачена поєднанням цегляної кладки,
що є тлом, на якому виразно викладають ліпні елементи декору, потинькованими
площами бічних ризалітів пілястр, також рустованим цоколем з даного каменю.
Будинок використовувався як готель, пізніше у ньому розміщувалися різні
державні установи.
Вулиця Радянська, 28. Житловий будинок. Розташований на
нижній частині центральної вулиці міста – Миколаївській яка посідала значне
місце в торговому житті Умані. Будинок побудований в 1870 р., з крамницями
на першому поверсі, з складами в підвалах і житлом на першому і другому поверхах.
В кінці ХІХ ст. будинок розбудовано: до південного дворового фасаду прибудовано
триповерховий корпус в стилі модерн. Будинок мурований з червоної цегли на
бутових фундаментах, прямокутний в плані, двоповерховий в первісній частині,
третій поверх – прибудові. Головний фасад, що виходить на центральну вулицю,
оздоблений парадно, в стилі неоренесансу. Використовується під житло і
крамниці.
Вулиця Радянська, 39. Святомиколаіївський собор
побудований в 1809-1812 рр. Для його будівництва було організовано збір
пожертвувань. До 1842 року церква була приходською, а потім була перейменована
в собор Святого Миколая. В 1930 році собор було закрито, знято куполи, дзвіницю
і дзвони. З 1941 року по 1964 рік собор був відкритим для богослужіння. В 1964
році собор закрили, а будівлю передали заводу «Мегомметр». Через деякий час
завод відмовився від експлуатації приміщення і воно залишилося без
господарського нагляду до 1977 року. В 1977 – 1988 рр. виробниче об’єднання
«Укрреставрація» здійснили проектні та реставраційні роботи. Нині собор
передано релігійній громаді і він є діючим. В 1999 р. було встановлено
купол і хрест на відновленій дзвіниці.
Вулиця Жовтневої Революції.4. Військовий собор. В 1832 р.
на кошти О. Потоцького по вулиці Дворовій було побудовано великий цегляний
будинок, що одержав назву «Владельческий концертный зал», а згодом «Публичный
зал для благородных собраний». Тут влаштовувались концерти, бали, банкети для
міської знаті, поміщиків, чиновників, офіцерів. У 1866 році будинок було
перебудовано на військовий манеж. У 1877-1878 рр. тут тримали військовополонених
турків. Після російсько-турецької війни манеж перетворили на цейхгаус та
гауптвахту-карцер 44-го резервного піхотного батальйону. У 1894 році
перебудували на церкву військовий собор на вшанування пам’яті Святого князя
Олександра Невського і Святої преподобної Ксанії. В 1921 році військовий собор
було закрито. Будинок знов перебудували, зняли куполи, зробили внутрішнє
переобладнання. В 1936 році в приміщені було відкрито кінотеатр, якому в
післявоєнні роки було присвоєно ім’я І.Д. Черняховського, який на даний
час не працює.
Вулиця Жовтневої Революції, 25. Чоловіча гімназія.
Побудований в 1896 році за проектом архітектора Городецького. Будинок цегляний
двоповерховий Т-подібний в плані, декорований фігурною цеглою. Вікна другого
поверху арочного типу. З 1905 по 1910 рр. в Уманській чоловічій гімназії
працював викладачем історії та географії М.Д. Щербаківський (1877-1927 рр.)
– відомий український мистецтвознавець, етнограф, музейний ініціатор створення
Уманського краєзнавчого музею. З 1913 по 1917 рр. в гімназії навчався М.П. Бажан
(1904-1983 рр.) – відомий український поет, перекладач, громадський та
державний діяч. З 1902 по 1906 рр. в гімназії навчався Л.Ю. Крамаренко
– відомий український художник. Гімназія проіснувала до 1920 року. В 1920-1921 рр.
тут розташувалася дивізійна школа 45-ї кавалерійської дивізії, профтехнікум,
профтехшкола. З 1928 по 1996 рр. - технікум механізації
сільського господарства, з 1996 року агротехнічний коледж. В період першої
демократичної революції 1905-1907 рр. в приміщенні чоловічої гімназії
проходили революційні мітинги. У 1955 році до фасаду будинку прикріплена дошка
з меморіальним написом: «В цьому будинку у 1905-1906 роках проходили
революційні мітинги трудящих Умані».
Вулиця Жовтневої Революції, 31. Приватний будинок лікаря
М. Піотровської. Побудований в 1900-1902 рр., як приватний будинок.
Будинок цегляний, Г-подібний в плані, двоповерховий. В архітектурному декорі
використані елементи неоренесансу. Головний фасад прикрашений металевою
решіткою – парапетом, розміщено над карнизом між трубами. Ажурна огорожа
балкона в центральній частині будинку доповнює архітектурне оформлення фасаду.
Будинок формує забудову однієї з центральних вулиць міста.
В 1920-1921 рр. у будинку послідовно розміщувалися
штаб 45-ї стрілкової дивізії, управління 14-ї армії, штаб третього
кавалерійського корпусу під командуванням Каширіна. З 1924 року тут
розміщується Уманський краєзнавчий музей.
Вулиця Жовтневої Революції, 35. Готель «Новоєвропейський».
Побудований з 1901 по 1902 рр. на кошти В. Фанштейна, власника
чавунно-ливарного заводу. Будинок цегляний, П-подібний в плані, побудований з
використанням елементів неоренесансу. Будинок розміщений на розі двох вулиць,
рівноцінно оформлені два фасади, вугол будинку зрізаний, парадно оформлений
балконом на другому і третьому поверхах та увінчаний трьома виразними аттиками.
Після 1917 року в будинку розміщувався штаб частин
особливого призначення (ЧОН), потім – цукротрест Уманської округи, окружне
державне політичне управління (ОДПУ) і на кінець – МВВС.
Вулиця Коломенська, 2. Костьол Успіння богородиці.
Побудований в 1826 році в стилі пізнього класицизму. Цегляний, прямокутний в
плані. Головний східний фасад акцентовано 4-колонним портиком тосканського
ордену, піднятий на ступінчастий стилобат і несучим антаблементом з тригліфами
по фризу і модельованими під карнизом, завершений трикутним фронтом, стіни
бокових фасадів ритмічно розчленовані віконними отворами з напівциркульними
перемичками, завершені антаблементом, аналогічним головному фасаду. В 1934 році
костьол було закрито. До 1941 року в приміщенні розміщувався художній відділ
Уманського краєзнавчого музею. Після 1944 року костьол використовувався як
складське приміщення. Клопотаннями громадськості міста та українських
письменників М.П. Бажана, Ю.К. Смолича, Н.В. Суровцової в 1974 р.
в приміщенні костьолу було відкрито Картинну галерею.
Вулиця Коломенська, 7. Жіноча гімназія. Відкрита в 1900
році в складі 7-ми класів і педагогічного класу. В 1912-1919 рр. в
гімназії навчалися 338 учениць. Будинок цегляний, прямокутний в плані,
триповерховий. В архітектурному оформленні будинку співіснують елементи
раннього модерну неоросійського стилю «російського узору», виконаного цегляною
кладкою, з мотивами модерну, що виявляється в гладеньких площинах стін і
скупому декорі першого поверху, а також в своєрідній формі переплетень в
дволопастих вікнах 3-го поверху, що надають будинку контрастності і
мальовничості. Фасади відзначені високою технічною майстерністю оздоблюваних
робіт. В будинку в теперішній час розміщується школа-гімназія.
Вулиця Коломенська. 9. Прибутковий будинок побудований у
1898-1900 рр. на замовлення Б. Ланда. В архітектурному декорі
використані елементи неоренесансу у поєднанні з елементами раннього модерну.
Будинок належить до типу односекційних житлових будинків з розвинутим
інженерним обладнанням. В плануванні використані 2- та 4-квартирні секції з
центральним розміщенням чорних і парадних сходів. В роки ВВВ в будинок попав
снаряд. Після відновлення в 1950 р. його пристосовано під гуртожиток
технікуму механізації. Зараз використовується як житловий будинок.
Вулиця Радянська, 31 – найстаріша споруда міста, що
збереглась до нашого часу. Будинок побудований у 1764 році як католицька школа
уніатських монахів. Монастир заснував граф Потоцький. Першим ректором та
будівним школи був ксьондз Гераклій Костецький. З 1998 р. розпочато роботу
над документацією з реставрації цієї пам’ятки.
Вулиця Радянська, Торгові ряди (пам’ятка архітектури
державного значення). Зведено у 1780 році за проектом архітектора Телінгера. У
первісному вигляді споруда до наших днів не збереглася. У 1838 р. її було
перебудовано, у 1863 р. розібрано кутові вежі та другі поверхи над
проїздами. Проводяться реставраційні роботи.
Вулиця Жовтневої революції, 2, готель «Європа» – окраса
центральної площі міста. Зведений наприкінці ХІХ ст. Будинок вражає уманчан та
гостей міста чудовою архітектурою, незвичайним оздобленням фасаду з
різноманітними скульптурними деталями, що прикрашають віконні прорізи, арки,
парадний вхід. Зараз – це центральна міська бібліотека.