К.філос.н. Зуєв А.В.

Уманський національний університет садівництва, Україна

Розважальність як чинник формування політичної культури інформаційного суспільства

Глобальна інформаційна цивілізація, вплинувши докорінним чином на свідомість людини, її ціннісні та когнітивні орієнтири, безумовно створила і нові умови для формування основ політичної культури. Інформаційне середовище, яке з одного боку має потенціал сприяння розвиткові демократичних цінностей і свобод, з іншого – використовує техніки інформаційної маніпуляції людською свідомістю, тим самим руйнуючи єдність культурного середовища, необхідну для формування цілісності політичної культури. Засоби масової інформації постають як «особливий тип оповідальної техніки, мета якої – створення «фрагментованого» дискурсу, так би мовити, фрагментованої оповіді, де на перше місце виходить не раціональна, логічно оформлена філософська рефлексія, а глибоко емоціональна, внутрішньо відчута реакція сучасної людини на оточуючий світ» [2, 124 – 125]. Враховуючи специфіку поширення і циркуляції інформації в глобальному середовищі, найефективнішим засобом впливу на політичну свідомість стала розважальність інформаційних імпульсів, що посилаються масі з того чи іншого політичного питання.

Відсутність ціннісного ядра, об’єднуючого принципу формування політичної культури, яка забезпечується стихією інформації, яка подається засобами масової інформації, забезпечує владним структурам можливість вдало маніпулювати суспільною свідомість, нав’язувати людям необхідні владі стереотипи і мотивації. «Засоби масової інформації виконують галюцінаторну функцію, наркотизуючи уяву людей міфами про солодке життя; реальні можливості кризового суспільства ігноруються. Маніпуляції масовою свідомістю роблять пасивну більшість населення об’єктом інформаційної агресії, вигідній правлячій еліті, оскільки шляхом символічного насильства можна зрадити когнітивні і оцінювальні структури, нав’язати суспільству нове бачення і розуміння соціального світу» [3, c. 251]. Саме така відмова від когнітивної і аксіологічної напруги, які необхідні для формування фундаменту політичної культури, забезпечують масовому суспільству інформаційні техніки, що використовуються владою і засобами масової інформації.

Однією з найефективніших технік в умовах глобальної інформаційної цивілізації стало перетворення за допомогою ЗМІ будь-якого політичного акту чи події на розвагу, а політичної боротьби – на своєрідне «спортивне» змагання. А. Дернер наголошує на тому, що в політичній культурі інформаційного суспільства складається «культура політичної розваги», яка через утворений нею ж «утопічний світ дає користувачам засобів масової інформації спрощене розуміння, інтерпретацію та осмислення політичної реальності» [1, c. 171]. Очевидно, що таке спрощене сприйняття політичних реалій відкриває масу можливостей для маніпулювання суспільною думкою й штучного конструювання політичних реакцій, полегшує управління політичною активністю людей.

Необхідно підкреслити, що в сучасному інформаційному просторі «вимога розважальності висувається і до програм, зовсім не розважальним за своїм призначенням» [5, c. 58]. Чисельні «ток-шоу» політичного спрямування створюють інформаційний вплив, спрямований не на усвідомлення суспільством свого значення як джерела влади і необхідності впливу на цю владу, а на трансляцію безлічі розважальних образів. «Існування сучасних технічних можливостей та тлі обмеженості людської уваги створило проблему аудіовізуальної какофонії, тобто існує межа, при досягненні якої вступна інформація просто не сприймається людиною» [4, c. 176]. Таким чином, використовуючи загальну тенденцію інформаційно-масового суспільства, яка полягає в споживацькій вимозі постійної розважальності, влада (в різних проявах) за допомогою ЗМІ і політичний процес перетворює на розвагу. Всі прояви політичної дії від передвиборних дебатів до військових дій перетворюються на картинку на екрані, яка покликана викликати у глядача певні емоції, які зрештою витісняючи аксіологічні і когнітивні чинники, стають основою формування політичної культури.

Таким чином, розвага, будучи основним методом функціонування глобального споживацько-інформаційного суспільства, перетворюється на основний засіб формування ціннісного і культурного середовища сучасної людини. Розважальність перетворилася на головну вимогу подачі політичної інформації, що, своєю чергою, веде до сприйняття політичних цінностей не шляхом їх осмислення і особистісного оцінювання, а на основі емоціонального, ірраціонального факторів.

Література

1. Дернер А. Политика как развлекательный жанр / А. Дернер // Государственная информационная политика. Реферативный бюллетень. – 2001. – № 3 (39). – С. 170 – 174.

2. Зражевська Н.І. Масова комунікація і культура: [Лекції] / Н.І. Зражевська. – Черкаси: Брама – Україна, 2006. – 171 с.

3. Князева Е.Н. Синергетический вызов культуре / Е.Н. Князева // Синергетическая парадигма. Многообразие поисков и подходов. – М.: Прогресс-Традиция, 2000. – С. 243 – 261.

4. Проскуріна О.О. Політична культура інформаційного суспільства: монографія / О.О. Проскуріна. – Луганськ: Вид-во ДЗ «ЛНУ імені Тараса Шавченка», 2008. – 352 с.

5. Теплиц К.Т. Всё для всех: Массовая культура и современный человек / Кшиштоф Теодор Теплиц. – М.: РАН ИНИОН, 1996. – 123 с.