Физкультура/1

Павлун Т.О., Басараб Ю.В., Буц П.М., Оніпко Є.В.

Академія митної служби України

«Сучасний крок до розвитку фізичного виховання»

Наразі використання тренажерів та комп’ютерних технологій тісно ввійшло в учбовий процес вищих навчальних закладів. Технічні засоби не тільки використовуються в навчанні та тренуваннях, але і в фізичному вихованні курсантів.

Все більшу популярність набуває такий різновид процесу управління фізичним вихованням як використання комп’ютерних технологій (КТ). Однак, зрозуміло, КТ не можуть самі керувати складними процесами навчання. КТ – лише засіб і посередник між викладачем і курсантом, а управління фізичним вихованням відбувається лише в межах моделі, вибраної викладачем на етапах становлення учбового курсу і проведення занять.

Необхідність в КТ виникає у тому випадку, коли використовувані методи, способи, прийоми не забезпечують поставленої мети у фізичному вихованні за мінімально можливий час. Можливість вживання КТ з’являється у тому випадку, коли виконувані курсантом завдання фізичного виховання можуть бути достатньою мірою формалізовані і адекватно відтворені за допомогою технічних засобів за умови виконання вимог за якістю результату, що досягається. Доцільність комп’ютеризації визначається мірою досягнення педагогічної, методичної та психологічної ефективності в порівнянні з традиційними формами фізичного виховання. Принципова відмінність КТ, як засобу управління фізичним вихованням, полягає в тому, що необхідна безумовна і достатньо активна керованість суб’єкта. В процесі фізичного виховання управління за допомогою КТ включає два взаємопов’язані процеси:

· організацію діяльності курсанта ;

· контроль за цією діяльністю.

Так, наприклад, комп’ютерні програма тренувального процесу з легкої атлетики передбачає систему виміру швидкості ритмічних характеристик бігового кроку, систему виміру на контрольних відрізках бігових дистанцій, тензометрична система оцінки опорних реакцій тощо.

Тренажери – це засоби, що допомагають моделювати різноманітні умови майбутньої діяльності нинішніх курсантів. Технічне обладнання в спорті – це засоби, системи та комплекси, що застосовують для тренувань різних органів та систем організму і навчання та вдосконалення рухових навиків, а також для отримання інформації в процесі учбово-тренувальних занять з метою підвищення їх ефективності.

Технічні особливості тренажерів залежать від конструктивних рішень, що визначаються необхідністю переважного розвитку того чи іншого (інших) рухових якостей. Наприклад, таке технічне обладнання, як «бігова доріжка», вело - гребні та інші подібні тренажери дозволяють направлено розвивати загальну, швидкісну та силову витривалість. Різні конструкції тягових устроїв, еспандерів, ролерів сприяють розвитку динамічної сили і гнучкості. Заняття на міні батуті вдосконалюють спритність і координацію рухів. Різними за напрямками впливу на організм тренажери можуть бути об’єднані в одному універсальному пристрої. Наприклад, за допомогою гімнастичного комплексу «Здоров’я» можна розвивати практично всі рухові якості.

Сьогодні тренажери знайшли широке використання в практиці професійної освіти різних фахових спеціальностей. Існують різні класифікації різних тренажерів:

· за призначенням (для фізичної, технічної, тактичної підготовки

· за структурою (механічні, електричні, зі зворотнім зв’язком…);

· за принципом дії (світло звукотехнічні, цифрові, кібернетичні…);

· за формою навчання ( індивідуальні, групові…) та інші.

Тренажери ефективно використовуються з оздоровчою метою, забезпечують ряд переваг порівняно з традиційними засобами. Окрім цього вони дозволяють строго дозувати навантаження, витримувати направленість тренування певної групи м’язів, а також активно використовуватися в період відновлювального лікування в лікувальній практиці.

Для сучасних занять фізичного виховання використовуються тренажери, що дозволяють отримувати кількісну і якісну оцінку виконання вправ. Особливо це важливо для використання в різних видах спорту. Навчання техніці спортивних вправ часто виконується в самих загальних рисах, без певної системи і своєчасної інформації про їх результати, оскільки сам процес навчання не є достатньо керованим. В умовах роботи на тренажерах різко активується процес самоконтролю, тобто свідомої оцінки проміжного та кінцевого результату власної діяльності з наступним її регулюванням для досягнення найбільшого ефекту.

Використання тренажерів зі зворотнім зв’язком дозволяє спортсмену отримати інформацію про якість виконаних вправ. Якщо вони виконані погано, то можна дізнатися свої помилки. В залежності від швидкості отримання цієї інформації тренажери зі зворотним зв’язком поділяються на тренажери без термінової інформації та тренажери з терміновою інформацією про якісні та кількісні характеристики вправ. Прикладом найпростішого тренажера зі зворотним зв’язком і терміновою інформацією може бети дзеркало на заняттях з гімнастики, важкій атлетиці тощо. А до другого прикладу – можна віднести відеомагнітофон, за допомогою якого спортсмен може подивитися на себе збоку вже після виконання вправ.

Підсумовуючи вище подане, можна констатувати, що в сучасних умовах у розпорядженні викладача фізичного виховання знаходиться великий вибір як традиційних засобів, та методик роботи з курсантами так і передові технічні засоби, вибір яких визначається метою що поставлена викладачем.

Висновки та перспективи подальших розробок: необхідне розширення і застосування новітніх розробок методики фізичного виховання та максимальне залучення до занять КТ за напрямками та видами спорту.