Конкурентоспроможність підприємств машинобудування

Дзізінська І.П., студентка IV курсу Інституту енергозбереження та енергоменеджменту НТУУ «КПІ»

У статті проаналізовано стан, методи оцінювання, чинники конкурентоспроможності підприємств машинобудування. Запропонована факторна модель оцінювання їх конкурентоспроможності.

Ключові слова: підприємство, машинобудування, конкурентоспроможність, ефективність.

Характерною особливістю сучасного етапу трансформації економіки України є мінливість і невизначеність ринкових умов, у яких функціонують підприємства. Розвиток економіки України тісно пов'язаний з вирішенням проблеми конкурентоспроможності підприємств. Конкурентоспроможність підприємства — це комплексна порівняльна характеристика підприємства, яка відображає рівень переваги сукупності оціночних показників його діяльності, що визначають успіх підприємства на певному ринку за певний проміжок часу щодо сукупності показників конкурентів [4].

      Підвищення конкурентоспроможності підприємств є головним завданням кожного підприємства, що гарантує йому зміцнення власних позицій серед конкурентів, тому теоретичного і практичного значення набуває оцінювання рівня конкурентоспроможності підприємства. Це дасть змогу не тільки з'ясувати конкурентне місце, а й розробити науково обґрунтовану стратегію менеджменту, органічно-економічний механізм підвищення конкурентоспроможності підприємств.

Машинобудування є комплексною галуззю, яка базується на використанні надбань і досягнень практично усіх галузей, воно є основою промисловості та відіграє вирішальну роль у реалізації досягнень науково-технічного прогресу в усіх сферах господарства. На частку машинобудівного сектора припадає близько 30% від загального обсягу промислової продукції. В Україні на сучасному етапі ця галузь розвинена недостатньо. Наприклад, у Японії, Німеччині, США питома вага машинобудування в промисловій структурі сягає 40-50% [5].

На існуючі проблеми у сфері машинобудування звертається увага у Державній програмі розвитку машинобудування на 2006-2011 роки, затвердженій Постановою Кабінету Міністрів України №516 від 18.04.2006. Зокрема, наголошується на низькій технічній та технологічній інноваційності продукції, недостатньому рівні якості та ресурсоекономності, вузькому асортименті та номенклатурі продукції машинобудування тощо [1]. Тобто основна увага акцентується на низькому рівні переважної частини вітчизняної продукції машинобудування, і відсутності її сертифікації відповідним вимогам  міжнародним стандартам серії ISO. В даний момент в Україні недостатньо ґрунтовних досліджень, присвячених управлінню конкурентоспроможністю підприємств. Методологічні розробки, викладені в працях вітчизняних і зарубіжних економістів В.Г. Василькова, О.О Гетьмана, Л.Є. Довганя, Дж.Б. Кларка, М.Л. Круглова, А. Маршалла, Н.К. Моісєєвої, В.Д. Нємцової, Л.В. Соколової, О.Є. Сомової, Є.Ф. Пєліхова, М.Е. Портера, Р.А. Фатхутдінова та ін., які переважно розкривають методи оцінки конкурентоспроможності промислових підприємств і товарів, а специфічні особливості підприємств і чинники, які визначають їх конкурентоспроможність, вивчено недостатньо.

Найбільш глибоко проаналізовані концептуальні основи, принципи і методи оцінки конкурентоспроможності промислових підприємств в роботі [7], автори якої пропонують трьохрівневу методику оцінку КСП в залежності від наявності інформації для аналізу і моделювання, причому рівень конкурентоспроможності визначається оцінюванням ефективності діяльності підприємства.

Заслуговує на увагу також структурний підхід, за яким рішення щодо дотримання тієї чи іншої позиції на ринку підприємство приймає з урахуванням рівня монополізації галузі, тобто концентрації виробництва і капіталу, бар'єрів для нових підприємств, які вступають до галузевого ринку. До числа основних перешкод на шляху нових конкурентів звичайно відносять: економічність великомасштабного виробництва, ступінь диференціації продукції, абсолютну перевагу у витратах, розмір капіталу, необхідний для організації ефективного виробництва.

Більш повно оцінити конкурентоспроможність підприємств дає змогу функціональний підхід, який полягає у визначенні співвідношення: витрат, цін, завантаження виробничих потужностей, обсягів випуску продукції, норм прибутку тощо. Прикладом визначення конкурентоспроможності може служити методика американської консультаційної фірми «Дан енд Бредстріт», яка враховує три групи показників ринкової діяльності: ефективності виробничо-збутової діяльності організації – відношення чистого прибутку до чистих продажів, відношення чистого прибутку до чистої вартості матеріальних активів, відношення чистого прибутку до чистого оборотного капіталу, інтенсивності використання основного й оборотного капіталу та показники фінансової діяльності організації [10].

Більш функціональним є підхід до оцінювання конкурентоспроможності підприємств, описаний Р.А. Фатхутдіновим [8]. Він пропонує визначати конкурентоспроможність: 1) як середньозважену величину показників конкурентоспроможності товарів на конкретних ринках; 2) окремо аналізувати ефективність діяльності організації, враховуючи конкурентоспроможність та ефективність кожного товару на конкретному ринку; 3) окремо розраховувати показник стійкості функціонування організації; 4) прогнозувати перераховані показники мінімум на п'ять років.

Для покращення ефективності роботи машинобудівні підприємства зобов’язані постійно впроваджувати у виробництво нові конкурентоспроможні вироби. Для цього при проектуванні виробів необхідно починати з прогнозу його конкурентоспроможності, який складається зі наступних етапів: вибір і аналіз ринку для реалізації нового виробу; вивчення конкурентів з виробництва і реалізації аналогічного виробу; вибір та обґрунтування найбільш конкурентоспроможного виробу-аналога як бази порівняння; визначення необхідних груп параметрів, що підлягають оцінюванню; установлення набору одиничних показників за відповідними групами параметрів; вибір методик розрахунку, визначення та аналіз зведених показників за товарними групами; розрахунок інтегрального показника конкурентоспроможності виробу, що проектується; розроблення заходів з підвищення конкурентоспроможності продукції та її оптимізація з урахуванням витрат.

Для прогнозування застосовують дві групи показників: якісні та економічні, при цьому враховуються тільки ті, що становлять інтерес для споживачів.

На підставі сформульованого висновку підприємствам необхідно приймати рішення про проектування та виробництво такого виробу чи зняття його з виробництва, модернізацію виробу або переведення його на інший ринок.

Під час проектування важливо забезпечити випереджаючу і довготривалу конкурентоспроможність нових виробів, щоб утри­мати їх на певному ринку товарів. При цьому більшу увагу слід приділяти не стільки поліпшенню технічних параметрів, скільки зниженню ціни споживання.

Крім наведеного вище методу визначення конкурентоспроможності, на практиці рекомендується застосовувати ще кілька методів оцінювання:

1.   Апроксимаційна модель, яку необхідно використовувати лише у випад­ках, коли між показниками є кореляційна залежність, тобто значення коефіцієнта кореляції має бути більше – 0,5 або менше – 0,5.

2.   Метод аналітичних залежностей абсолютних показників

3.   Метод комплексних відносних показників - використовується, коли від застосування продукції немає вираженого ефекту, тоді до уваги беруться відносні показники (одиночні: бажані і небажані та комплексні).

1.        Метод «ідеальної моделі» використовується для розрахунку конкурентоспроможності принципово нової моделі виробу.

1)       Індекс якості дає змогу оцінювати динаміку конкурентоспроможності підприємства протягом певного часу. Його доцільно розраховувати за формулою:

де Кр.вд — відносний показник якості р-го виду продукції;

mp — коефіцієнт вагомості (частка обсягу р-го виду продукції в загальному обсязі продукції підприємства);

нк — номенклатура видів продукції, що оцінюється [2].

Оцінка конкурентоспроможності має значення перш за все для самого підприємства, яке ранжирує всі види своєї продукції по ступеню впливу на загальний рівень її рентабельності.

З іншої сторони інформація про конкурентоспроможність підприємства впливає на ріст курсової вартості акцій і може бути використана для прийняття рішення при інвестиційних капіталовкладеннях. Ступінь привабливості бізнесу може бути визначена завдяки рейтингової оцінки. Саме високе місце в рейтингу і високий рівень рентабельності приваблюють капітал із інших галузей, що приводить до підвищення рівня конкуренції.

Машинобудівним підприємствам необхідно визначати ту продукцію, яка приносить їм найбільший прибуток навіть при невеликій її питомій вазі в галузевому об'ємі реалізації.

Ситуація на сучасних ринках така, що реалізація кожної додаткової одиниці випуску продукції ускладнена і пов'язана з додатковими затратами, так як рівень конкуренції на них, як правило, високий. Якщо збільшення реалізації і цін на продукцію неможливо, то щоб підвищити конкурентоспроможність підприємства, йому необхідно зменшувати змінні та постійні витрати, хоча це вимагає додаткових затрат для покриття яких необхідно збільшувати об'єм випуску та реалізації продукції [3]. 

Основна увага у практичній роботі з підвищення конкурентоспроможності повинна приділятися забезпеченості чинниками виробництва, які можуть використовуватися для розвитку і створення конкурентних переваг.

Зарубіжний досвід показує, що країни, як правило, експортують ту продукцію, для якої у них є надлишок чинників виробництва і яка має найменшу відносну вартість, а імпортують, навпаки, товари, що потребують дефіцитних чинників і підвищення витрат на їх виготовлення.

За ефективністю використання чинників виробництва Україна посідає останні місця, поступаючись розвинутим країнам світу. Наприклад, порівняно з Францією використання трудових ресурсів — 7-15 разів, основного капіталу — 2-3 рази, наукового потенціалу — більш як у 20 разів.

Для того, щоб повністю не втратити конкурентоспроможність на периферії світового господарства, Україні потрібно впровадити як мінімум 10— 12 макротехнологій із 50, що нині визначають потенціал 7 провідних розвинутих країн світу [6].

Аналіз означених чинників повинен здійснюватись у межах формування стратегій розвитку машинобудівних підприємств, у тому числі на засадах використання SWOT-аналізу, матриці БКГ та іншого інструментарію стратегічного планування. Вони є базою для аналізу при реалізації тактичного планування, яке дозволяє оперативно регулювати сформовані плани на засадах врахування змін у середовищі функціонування. Варто наголосити, що чинники формування конкурентоспроможності можуть бути формалізовані на засадах економіко-математичного моделювання, що дозволить кількісно оцінити їхній вплив на показники функціонування підприємства.

Для визначення сили і напрямку впливу низки чинників на підприємствах доцільно будувати факторну модель їх конкурентоспроможності [9]. Перевагами даної моделі є відсутність суб'єктивних експертних оцінок; можливість виявляти величину впливу кожного чинника моделі на конкурентоспроможність машинобудівного підприємства (причому як унаслідок певних змін на досліджуваному підприємстві, так і в конкретного його конкурента); доступність інформації для визначення конкурентоспроможності підприємства і його конкурентів; простота обчислень і нескладне застосування методів комп'ютеризації.

 

Література:

1)   Про затвердження Державної програми розвитку машинобудування на 2006-2011 роки: Постанова Кабінету Міністрів України від 18.04.2006 № 516 // zakonl.rada.gov.ua.

2)   Васильков В.Г. Організація виробництва: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2003. - 524с.

3)   Жамойда О.А. Методичні особливості визначення конкурентоспроможності промислового підприємства // Актуальні проблеми економіки. - №1 (91). - 2009.- с.110-118

4)   Нємцов В.Д., Довгань Л.Є. Стратегічний менеджмент. Навчальний посібник. - К.: Екс-прес-Поліграф, 2002. - 562 с.

5)   Романко О.П. Чинники формування конкурентоспроможності машинобудівного підприємства // Актуальні проблеми економіки. - №3 (93). - 2009.- с.113-125

6)   Смерічевська С.В. Конкурентоспроможність у соціально-економічному вимірі // Актуальні проблеми економіки. - №3 (93). - 2009.- с.36-44

7)   7)Сумець О. М., Сомова О. Є., Пєліхов Є. Ф. Оцінка конкурентоспроможності сучасного промислового підприємства: Навч.-практ. посібник. – К.: Професіонал, 2007. – 208 с.

8)   Фатхутдинов Р.А. Стратегический маркетинг: Учебник для вузов. – М.: Бизнес-школа, 2000. – 640 с.

9)   Чубай В.М. Факторна модель оцінювання конкурентоспроможності машинобудівних підприємств // Актуальні проблеми економіки. - №6 (96). - 2009.- с.156-163

10)    Цобер І.Ю. Аналіз підходів до оцінювання конкурентоспроможності підприємств  // Актуальні проблеми економіки. - №6 (96).  - 2009. -  с.151- 155

Annotation. The article analyzes the status, evaluation methods, factors of competitiveness of mechanical engineering. The proposed factor model assessment of their competitiveness.

Key words: business, engineering, konkurentospro-mozhnist, performance.