Економіка / 10. Економіка підприємства

К.О. Баришева

Сумський національний аграрний університет, Україна

Реалізація відносин ЗЕД підприємств як засіб підвищення конкурентоспроможності

Головною умовою підвищення економічної і соціальної стабільності національної економіки України є формування конкурентоспроможного ринку. Одним з дієвих та перспективних шляхів в цьому напрямку є організація ефективної зовнішньоекономічної діяльності та управління нею, ці дії тим самим передбачають підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції. Інтеграція України до Європейського економічного простору, а в перспективі і політична інтеграція до ЄС, є реальним та бажаним майбутнім української держави.

Аграрний бізнес – ключова галузь, розвиток якої здатний підтягнути нашу країну до європейського рівня. Це особливо актуально сьогодні, в умовах економічної кризи в Україні, коли основні експортери: металургія, хімічна промисловість – опинилися в дуже складному становищі через такі факторів, як висока енергозалежність України й висока енергомісткість підприємств, їх низький технічний рівень та інше. Розвиток аграрного сектору економіки України може стати найбільш пріоритетним, оскільки мало залежить від імпортних енергоносіїв, має високий потенціал розвитку.

В сучасних умовах у міжнародній торгівлі приймають участь всі суб’єкти світового господарства, в її основі лежить міжнародний поділ праці. Міжнародна торгівля посідає важливе місце в системі міжнародних економічних відносин у зв’язку з тим, що: через неї реалізуються результати всіх форм зовнішньоекономічних зв’язків; розвиток міжнародної торгівлі товарами визначає динаміку міжнародного обміну послугами; зростання і поглиблення міжрегіональних та міждержавних взаємозв’язків виступають передумовою міжнародної економічної інтеграції; міжнародна торгівля сприяє поглибленню міжнародного поділу праці та інтернаціоналізації господарських зв’язків.

Розвиток вітчизняного товаровиробника характеризує конкурентоспроможність продукції на зовнішньому ринку, що проявляється через поточний стан конкурентоспроможності сільськогосподарських товаровиробників і визначається структурою та динамікою експорту та імпорту [1, С. 57]. Під зовнішньоекономічною діяльністю, відповідно до Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», слід розуміти діяльність суб’єктів господарської діяльності України та іноземних суб’єктів господарської діяльності, що побудована на взаємовідносинах між ними, та має місце як на території України, так і за її межами. Тобто ЗЕД підприємств є спільною діяльністю вітчизняних та іноземних суб’єктів господарювання, яка здійснюється під впливом ситуацій на міжнародному політичному ринку, ЗЕД відіграє визначальну роль і є умовою існування підприємства у конкурентному середовищі. В сучасних умовах сільськогосподарська продукція займає значну частину у зовнішній торгівлі України. Сільське господарство залишається єдиною галуззю, яка має позитивне сальдо зовнішньої торгівлі. Якщо простежити динаміку експорту сільськогосподарської продукції, то з 2001 р. по 2010 р. він зріс майже у п’ять разів – з 2 млрд. дол. США до 9,8 млрд. дол. США у 2010 р. [2]. Але існують чинники, які значною мірою перешкоджають зміцненню конкурентоспроможності сільськогосподарської продукції на зовнішніх ринках, а саме: низький рівень розвитку вітчизняної фінансово – кредитної системи, відсутність галузевих кооперативних банків, нерозвиненість в Україні сфери страхування кредитних та виробничих ризиків; нерозвиненість інфраструктури АПК, що призводить до збільшення вартості виробництва, значних втрат продукції під час її транспортування та зберігання [3, С. 191].

Умовами гармонізації механізму розвитку міжнародного товарного обміну та адаптації до євроінтеграції є подолання кризових явищ, що мають місце, за допомогою регулювання товарної структури зовнішньоекономічної діяльності, створення необхідних умов для приваблення економіки України до системи міжнародного поділу праці, ефективного використання валютних засобів, зменшення залежності технології виробництва від основних видів імпортованої сировини, оптимального підтримання рівня цін та інше.

Однією з головних проблем українських підприємств є те, що, по-перше, вони не володіють сучасними здобутками науково обґрунтованих методів ведення конкурентної боротьби, по-друге, вітчизняна наука не забезпечила їх відповідними зрозумілими, чіткими рекомендаціями. У глобальному рейтингу конкурентоспроможності Всесвітнього економічного форуму 2010-2011 рр. Україна спустилася на сім позицій порівняно з минулим роком і опинилася на 89-ому місці серед 139 країн світу. Минулого року у рейтингу Індексу міжнародної конкурентоспроможності 2009-2010 рр. Україна займала 82-е місце серед 133 країн.

Основні причини низького рівня інвестиційної привабливості аграрної галузі в Україні є: відсутність повноцінного ринку землі; відсутність пільг для іноземних інвесторів, які працюють в саме в цій галузі (ситуація щодо іноземного інвестування в аграрному секторі є дуже парадоксальною. Як вже зазначалось, при частці галузі у формуванні ВВП країни на рівні 16%, в сільське господарство залучається в середньому 2-3% усіх інвестицій на рік. За таких умов інвестору потрібно запропонувати нові дуже пільгові умови для розгортання більш активної діяльності в галузі.); відсутність «інвестиційного портрету» галузі (низький рівень поінформованості інвесторів щодо переваг аграрного сектору України); відсутність промоутерської підтримки галузі (це змушує понад 90% інвесторів реєструвати свій капітал у Києві, а вже потім шукати привабливі території для вкладення коштів).

Що стосується розвитку підприємств Сумської області, то позитивне сальдо було забезпечене в торгівлі переважною більшістю міст і районів області, крім м. Лебедин, Великописарівського, Липоводолинського і Тростянецького районів, де обсяги імпорту перевищували обсяги експорту. Виконані дослідження показують, що географія зовнішньої торгівлі області досить широка: у 2005-2010 рр. область здійснювала зовнішньоторговельні операції з партнерами із близько 100 країн. Визначальне місце для області в експорті товарів мали відносини з країнами СНД, частка яких становить майже 80% у середньому за п’ять років (з 2005 по 2010 рр.), серед яких з великим відривом лідирує Російська Федерація. Показник експорту Сумської області становив на 01.01.2011р. 746,5 млн. дол. США, імпорт - 469,9 млн. дол. США, область мала позитивне торгівельне сальдо 276,6 млн. дол. США.

Позитивним моментом експортної діяльності Сумської області є показник темпу приросту, що становить підвищення показнику на 5% у порівнянні з 2009 роком, у порівнянні з 2005 роком показник розвитку експорту Сумської області підвищився на 23, 2%

Отже, для забезпечення достатнього рівня внутрішньої і зовнішньої ефективності вітчизняні підприємства мають здійснювати достатньо тривалий процес формування і безперервної адаптації систем управління зовнішньоекономічної діяльності в ході перебудови всієї економічної системи країни. На сьогодні інвестиційний клімат України залишається несприятливим для інвестора. Складний процес входження іноземних інвестицій у країну, невисока довіра інвесторів до стабільності урядових рішень, відсутність стійких змін в економіці, втручання уряду в роботу приватного бізнесу, корупція, невпевненість інвесторів, це основні перепони на шляху до покращення та розвитку інвестиційного клімату. В умовах обмеженості бюджетних ресурсів важливо, щоб об'єктом підтримки були цільові програми вирішення системних проблем: структурної перебудови економіки регіону та максимального використання його внутрішнього потенціалу; інноваційного оновлення основних фондів підприємств та створення нових підприємств; реструктуризації існуючих підприємств та диверсифікації виробництва.

Основними умовами для виходу підприємств малого й середнього бізнесу України на міжнародний ринок є: діяльність у межах перспективних галузей (для нашої країни такими є сировинний та аграрний сектори, сфера послуг, окремі наукомісткі технології); належне інвестування (як внутрішнє, так і зовнішнє), яке досягається вмілим фандрейзингом; підвищення комунікативного та інформаційно-рекламного рівня роботи вітчизняних підприємств малого й середнього бізнесу до рівня міжнародних стандартів.

Таким чином, в процесі дослідження встановлено, що особливостями реалізації ЗЕД підприємствами України є регулювання товарної структури ЗЕД, створення економічних умов відповідно до системи міжнародного поділу праці, ефективне використання валютних засобів, зменшення залежності технології виробництва від основних видів імпортованої сировини, оптимального підтримання рівня цін. Використання підприємствами механізму ЗЕД дає можливість удосконалювати сам процес виробництва, тобто підвищувати конкурентоспроможність продукції, загалом підприємства, дає можливість залучати інвестиції на підприємство, в країну. Реалізація ЗЕД підприємств безумовно є засобом підвищення конкурентоспроможності економіки країни.

Література:

1. Кондратюк О.І. Конкурентоспроможність сільського господарства та шляхи її підвищення / О.І. Кондратюк // Актуальні проблеми економіки. – 2011. - №1. – С. 56-63

2. Статистична інформація // Державний комітет статистики України // www.ukrstat.gov.ua

3. Заєць К.Д. Державне регулювання виробництва та проблеми підвищення конкурентоспроможності сільськогосподарської продукції / К.Д. Заєць // Науковий вісник БДФА. Серія: Економічні науки : зб.наук.праць / гол.ред. В.В. Прядко; Міністерство фінансів України, БДФА. – Чернівці: Технодрук, 2009. – Вип. 4. – С. 190-195

4. Кондратюк О.І. Конкурентоспроможність сільського господарства та шляхи її підвищення / О.І. Кондратюк // Актуальні проблеми економіки. – 2011. - №1. – С. 56-63