Буковинська державна фінансовова академія

Дмитрук Ольга

Науковий керівник: Черничук Л.В.

Ситуація в АПК України як визначальна оцінка інфляції

Для України, економічна політика якої зорієнтована на глибинні ринкові перетворення в контексті європейської інтеграції, важливе значення має регулювання розвитку ринку споживчих товарів.

Ця проблема набуває особливої актуальності з огляду на необхідність в умовах глобалізації економічних відносин уніфікації конкурентного законодавства різних країн світу, формування механізму захисту вітчизняного виробника та лібералізації міжнародних торговельних відносин на базі Світової організації торгівлі, а також узгодження конкурентної поведінки і розподілу ринків транснаціональними корпораціями. "Економічна політика в країні покликана як можна точніше передбачити дії учасників ринку, виходячи із задач їх максимальної збалансованості та доцільності" [1].

Питання функціонування споживчого ринку та його регулювання досліджуються багатьма вітчизняними і зарубіжними вченими-економістами. Зокрема, проблемами аналізу процесів регулювання споживчого ринку займаються О. Азарян, Б. Буркинський, А. Войчак, В. Геєць, В. Голіков, Ф. Євдокимов, Ф. Котлер, А. Кредісов, А. Мазаракі, В. Лагутін, Л. Лігоненко, А. Хоскинг та ін.

Сучасний стан розвитку споживчого ринку характеризується значним збільшенням обсягів реалізації продукції, виконанням робіт, наданням послуг споживачам і заходами, спрямованими на просування продукції на ринок дистанційної торгівлі з використанням телекомунікацій і мережі Інтернет. У цілому за підсумками 2008 р. індекс споживчих цін (ІСЦ) склав 122.3 %, в тому числі у грудні – 102.1 %. Після перших п’яти місяців прискореного зростання цін, яке становило 114.6 % проти 101.9 % у 2007 р., за червень-грудень, відповідно до взятих зобов’язань, Урядом забезпечено зниження цінової динаміки і отримання ІСЦ на рівні 106.8 % проти 114.4 % у 2007 р. [3]. Ми можемо зауважити, що уже у січні 2010 року ІСЦ становив 101,8 %, а у січні 2011 – 101 %, що говорить про те, що уряд проводить ефективну політику на зниження ІСЦ.

Підвищення цін – одна із ключових проблем, яка постала перед країною у 2008 році і яку ми спостерігаємо і на сьогодні. Аналіз перебігу інфляційних процесів в Україні за 2004–2010 роки свідчить, що відбувається некласична інфляція, за якої ціни підвищуються залежно від збільшення кількості грошей в обігу (інфляція попиту).

Починаючи з 2000 р. спостерігається прямо пропорційна залежність у змінах цін виробників промислової продукції та цін споживчого ринку в Україні. У 2002–2007 рр. окреслилась тенденція випереджального зростання цін у виробничій сфері. Отже, інфляція в Україні на цьому етапі мала яскраво виражений характер "інфляції витрат" – підвищення споживчих цін відбувається згідно зі зростанням цін у сфері виробництва (із певним часовим лагом). Тому в 2008 р. не вдалось подолати інфляцію на споживчому ринку без вирішення питання про зниження темпів росту цін у виробничій сфері. Успадкований потужний інфляційний потенціал, який сформувався у виробничій сфері, пов'язаний зокрема зі значним підвищенням цін на природний газ, нафту та нафтопродукти. Тенденції світових ринків у цьому плані не втішні для України. Тільки за березень 2008 р. відбулось зростання промислових цін на 6.6 %; ціни у сфері виробництва і розподілення електроенергії, газу та води підвищились на 14.5 %. Загострилися проблеми монополізації окремих сегментів ринку та порушилися принципи конкурентного ціноутворення.

Проте уже у 2009 році ІСЦ становив 101,5%. Ціни продовжували зростати, але не такими темпами як це було у 2007-2008 роках. Наприклад, ціни (тарифи) на житло, воду, електроенергію, газ та інші види палива підвищилися на 0,9%, предмети домашнього вжитку, побутова техніка зросли в ціні на 1,9%, у сфері охорони здоров’я ціни зросли на 3,7%, що в основному зумовлене подорожчанням фармацевтичної продукції (на 7,2%) та амбулаторних послуг (на 2,8%) тощо. Майже не змінилася ситуація і в 2010 році, адже ІСЦ у січні 2010 року становив 101,8 % і на споживчому ринку у січні ціни на продукти харчування та безалкогольні напої зросли на 3,2%, ціни на житло, воду, електроенергію, газ та інші види палива зросли на 0,4%, відбулося зростання цін у сфері охорони здоров’я на 0,5%.

Індекс інфляції за своєю статистичною характеристикою, – це індекс росту споживчих цін, який розраховують відповідно до вагової структури товарів-представників у "споживчому кошику", де 55 % займають продукти. Через це визначальною для оцінки інфляції є ситуація в агропромисловому комплексі. Проблеми, які накопичились в АПК, і є головним фактором, що визначає потенціал інфляції в Україні [4].

Підґрунтям фінансової дестабілізації в Україні стали системні суперечності.

По-перше, високий рівень фіскального вилучення коштів на потреби споживання: у січні-травні 2008 р. видатки зведеного бюджету України зросли на 46.9 % (у 2007 р. – на 20.9 %) і становили 253.207.875,1 тис. гривень, а уже у 2010 році вони становили 307.748.182,9 тис. гривень.

Отже, фіскальна політика відігравала гальмівну роль щодо інвестиційних процесів.

По-друге, надмірна частка споживання та недостатні обсяги нагромадження призвели до необхідності покриття надлишку внутрішнього попиту за рахунок випереджаючого зростання імпорту, а відтак – стабільного погіршення сальдо зовнішньої торгівлі та ризиків валютної дестабілізації. За 2003–2007 рр. номінальні доходи населення зросли в 4.2 раза, реальні – в 2.1 раза, а реальний ВВП – лише в 1.4 раза. Можна зауважити, що у 2008 році номінальні доходи населення склали 140,1% до торішнього рівня. Проте внаслідок високого рівня інфляції їх реальний рівень значно нижчий. У 2009 – 2010 рр. номінальні доходи населення знову зросли майже на 10 %, проте реальні майже не змінилися.

По-третє, стрімке зростання попиту на споживчі кредитні ресурси при інституційній нерозвиненості фінансової системи обумовило активний вихід комерційних банків на зовнішні ринки запозичень. За п’ять місяців 2008 р. приріст кредитів, наданих банками фізичним особам, склав 32.0 млрд грн, що в 1.4 раза більше, ніж рік тому, проте уже 2009 – 2010 рр. фізичним особам надавалося кредитів на 2,3% менше в порівнянні з кінцем 2008 р. Важелі Національного банку, спрямовані на регулювання грошової пропозиції, виявилися недієздатними в умовах відкритості фінансових ринків, а антиінфляційні заходи монетарного характеру лише посилили потребу в зовнішніх запозиченнях. При цьому використання споживчих кредитів зосередилося насамперед на придбанні товарів імпортного асортименту та в іпотечному сегменті ринку.

По-четверте, несприятливі умови для довгострокового інвестування обумовили переважаючу інвестиційну привабливість секторів з високою ліквідністю та якнайшвидшим обігом коштів: за 2005–2007 рр. інвестиції в промисловість зросли в 1.5 раза, в той час як в операції з нерухомістю – в 1.9 раза, у фінансову діяльність – 2.4 раза, у роздрібну торгівлю – утричі. Аналізуючи дані наступних періодів варто зазначити, що суми інвестицій у межах 81561,3 – 54081,7млн. грн. протягом 2008-2009 рр. не були істотними. Провідними галузями, показники інвестування яких значно зменшились є: сільське господарство, мисливство та лісове господарство (-1909,6) млн. грн., добувна промисловість (-1073,3) млн. грн., операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям (-9153,4)млн. грн., переробна промисловість зменшення інвестицій на 6804,9 млн. грн., ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку (-2076) млн. грн., діяльність транспорту та зв’язку (-2928) млн. грн., фінансова діяльність (-895,3) млн. грн., надання комунальних та індивідуальних послуг; діяльність у сфері культури та спорту (-182,5)млн. грн., санітарні послуги, прибирання сміття знищення відходів (-169,4) млн.грн. Певні позитивні зрушення в інвестиційному середовищі відбулися лише в 2010 році, в загальному підсумку усіх видів діяльності спостерігається ріст, а саме 1560,5 млн.грн, це є гарним показником, так як в порівняні з 2008 роком у 2009 році відбувся спад майже втричі.

Випереджаючі темпи інвестування в сектори, які здійснюють перерозподіл сукупного продукту, над інвестиціями у виробництво останнього посилювали ризики нестабільності фінансової системи та інфляційний потенціал, який формується внаслідок перевищення сукупного попиту над пропозицією.

Таким чином, в Україні одночасно проявилися ознаки валютної, фондової, банківської криз в умовах дестабілізації ринку нерухомості, рецесії будівництва й загального погіршення внутрішньої та зовнішньої макроекономічної ситуації. Також негативною тенденцією є , скорочення реального споживчого попиту в умовах прискорення інфляційних тенденцій та посилення монетарних обмежень у поєднанні з дестабілізуючим впливом світової фінансової кризи. Це результат реалізації інфляціогенної моделі невиваженої соціальної орієнтації економіки, яка функціонує за відсутності цілеспрямованої інвестиційної політики на підґрунті зовнішнього кредитування [4].

Загалом, більш висока інфляційна динаміка у 2008 - 2010 рр. порівняно із попередніми роками пов’язана зі збігом у часі дії низки негативних факторів. Перш за все, це інерційний вплив значного зростання цін на харчові продукти та подальше розкручування продовольчої інфляції через скорочення виробництва у сільському господарстві внаслідок неврожаю.

Іншим не менш важливим фактором прискорення зростання цін на початку 2008 р. став світовий попит. Поширення технологій виробництва альтернативних видів палива (біопалива) визначило зростання світового попиту на зернові та олійні культури, що використовуються у його виробництві.

За даними Держкомстату річний показник інфляції у 2007 році становив 16,6 %, а у 2008, попри прогнози уряду, році він зріс на 5,7% і становив 22,3%. Та уже в 2009-2010 році ситуація стабілізувалась, а індекс споживчих цін дорівнював 112,3%, зменшившись на 10% у порівнянні з попереднім показником.

Очевидно, що для подолання росту цін Уряду необхідно задіяти заходи, адекватні його природі як "інфляції витрат". Безумовно, не йдеться про "замороження" цін реалізації сільськогосподарської продукції. Саме по собі їх підвищення є позитивним фактором і забезпечує відновлення паритету цін на продукцію села та цін у промисловості й інших галузях економіки. Цей паритет ще не відновлений – ціна реалізації літра незбираного молока лише наблизилась до рівня ціни літра мінеральної води. Спроби й надалі вирішувати загальноекономічні проблеми, до яких належить і проблема інфляції, за рахунок села призведуть до подальшої його соціальної та економічної деградації, обернуться зниженням урожайності та падінням обсягів виробництва сільськогосподарської продукції. До того ж, така політика є неможливою з огляду на геополітичні реалії – після вступу до СОТ Україна інтегрується у світовий економічний простір, отже – перебуватиме під впливом факторів, що обумовлюють підвищення світових цін на продукти харчування: зростанням попиту, обумовленим збільшенням чисельності населення, розширенням його альтернативного використання в енергетиці тощо [4].

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Лагутін В. Д. Внутрішній ринок споживчих товарів: теорія розвитку і регулювання : монографія / В. Д. Лагутін. — К. : Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2008. — 327 с.

2. Лігоненко Л. О. Споживчий ринок України: методологія дослідження та регулювання : монографія / Л. О. Лігоненко. — К. : Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2007. — 379 с.

3. Державний комітет статистики України : офіційний сайт. — Режим доступу : http://www.ukrstat.gov.ua.

4. Ревенко А. Інфляція: сумні підсумки, оманливі перспективи / А. Ревенко // Дзеркало тижня. — 2009. — № 1. — С. 1–7.

5. Мазаракі А. А. Внутрішня торгівля в Україні: економічні умови ефективного розвитку : монографія / А. А. Мазаракі. — К. : Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2006. — 195 с.