Економічні науки/12.Економіка сільського господарства.

Аспірант, Олійник К.А.

Уманський державний педагогічний університет

імені Павла Тичини, Україна

 

ЗНАЧЕННЯ МАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА В АГРАРНОМУ СЕКТОРІ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

 

В статті зроблено спробу проаналізувати тенденції розвитку малого підприємництва на селі, виявити причини, які гальмують розвиток малого агробізнесу України та окреслити перспективні шляхи подолання наслідків економічної нестабільності. Проведений аналіз дав змогу стверджувати, що для подолання кризових явищ в аграрному секторі економіки України необхідно здійснити негайні структурні перетворення для формування життєздатного конкурентоспроможного сільського господарства.

 

Ключові слова: малий агробізнес,тенденції розвитку малих форм господарювання на селі, підприємницьке середовище на селі, фінансово-кредитна політика держави.

 

Вступ. З переходом аграрного сектора України до господарювання в ринкових умовах та формування багатоукладної економіки малі форми господарювання на селі набувають специфічних рис, характеризуються наявністю багатьох видів та типів приватних, і в першу чергу, одноосібних, підприємницьких структур [1]. Малий агробізнес виконує важливу роль в українській економіці: насичує ринки сільськогосподарською продукцією та частково вирішує проблему зайнятості на селі. В зв’язку з цим значно посилюється інтерес як до вивчення малого підприємництва та особливостей управління малими формами аграрного господарювання, так і до аналізу тенденцій зміни сучасного стану розвитку малого агробізнесу.

Аналіз останніх публікацій та досліджень. Проблема розвитку малого підприємництва в сільському господарстві знайшла широке відображення в економічній літературі, зокрема в працях З.С. Варналія, Ю.Е. Губені, В.В. Зіновчука, І.В. Ляшенка, М.Й. Маліка, В.Я. Месель-Веселяка, Л.В. Романової, П.Т. Саблука. Разом з тим деякі особливості становлення й розвитку сільського малого підприємництва, диверсифікації діяльності сільських жителів потребують подальшого аналізу.

Метою статті є визначення основних організаційних форм малих сільськогосподарських підприємств та виявлення проблемних аспектів розвитку малого агробізнесу України.

Виклад основного матеріалу. За роки реформ у сільському господарстві України сформована багатоукладна економіка, виникли приватні господарства, асоціації сільськогосподарських господарств, товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю, закриті акціонерні товариства, приватно-орендні підприємства та сільськогосподарські виробничі кооперативи, які користуються сільськими об’єктами соціальної сфери, побудованими у попередні роки колективними господарствами. Протягом останніх 10—15 років малі підприємства стали привертати до себе все пильнішу увагу аграріїв у різних країнах світу через те, що малий бізнес довів свою здатність робити суттєвий внесок у рішення проблем зайнятості населення й забезпечувати обсяги сільськогосподарського виробництва у більшості підгалузей [5].

Нині в Україні склались такі види сільськогосподарських підприємств[3, 6]: приватні підсобні господарства громадян (форма виробництва, яка ґрунтується на приватній власності громадян, а також на їхній особистій праці та праці членів їх сімей і є додатковим джерелом прибутків та має споживчий характер); приватні сільськогосподарські підприємства, які займаються виробництвом сільськогосподарської продукції, діють на засадах підприємництва і самоврядування та на основі об'єднання земельних наділів та технічних засобів кількох господарств; селянські та фермерські господарства (сімейно-трудові об'єднання жителів села, робота яких пов'язана з землеробством, особистою працею, спрямованою на виробництво товарної маси продуктів харчування, продовольства й сировини і на одержання доходів); сільськогосподарські кооперативи (добровільні об'єднання фізичних і юридичних осіб на засадах членства, об'єднання пайових внесків, участі у спільній сільськогосподарській виробничій діяльності, а керівництво здійснюється виборними особами); акціонерні товариства (підприємства, капітал яких утворюється за рахунок внесків його учасників (акціонерів) шляхом придбання акцій). Характеризуючи різні види селянських господарств, не можливо віддати перевагу одному з них. Кожна з організаційних форм має як переваги, так і недоліки, що в конкретних умовах проявляється по-різному. До малих аграрних підприємств у сільському господарстві України відносять особисті селянські та фермерські господарства.

Підприємницьке середовище на селі визначається сукупністю умов і факторів, які безпосередньо зумовлюють особливості та можливості становлення, функціонування і розвитку суб’єктів малого підприємництва. Сприятливе середовище – сукупність умов і факторів, що дають змогу забезпечити соціально-економічну ефективність діяльності та сталий розви­ток суб’єктів малого підприємництва на селі [1].

Особливості роботи малих підприємств у сільському господарстві обумовлені [4, 5]: сезонним характером отримання продукції при постійному попиті на продовольство протягом року; значним поглибленням галузевої, внутрішньогосподарської і регіональної спеціалізації виробництва; потребою в сучасному технологічному устаткуванні, засобах малої механізації, максимальному скороченні ручної праці; необхідністю міцних організаційно-економічних зв’язків з постачальниками ресурсів та реалізаторами продукції кінцевому споживачу.

Зазначені особливості сільськогосподарського виробництва вимагають створення стабільного внутрішнього й зовнішнього середовища для нормальної підприємницької діяльності. Отже, внутрішнє середовище, в поєднанні з державною підтримкою підприємства в зовнішньому оточенні виступають двома невід’ємними й найважливішими умовами ефективного аграрного господарювання [2].

Першочерговим завданням уряду будь-якої країни є створення сприятливого середовища для створення та розвитку нових форм малих агропідприємств. Це можливе лише за умови їх ефективної фінансово-кредитної підтримки. Через уповноважені центральні та місцеві органи державної влади та за допомогою спеціальних установ і об’єднань підприємців держава визначає, розробляє та проводить у життя фінансово-кредитну політику щодо підтримки малих підприємств, використовує прямі та непрямі форми фінансової підтримки, формує механізм регулювання ринку позикових ресурсів та контролює додержання встановлених норм його учасниками [6].

 

Рис. Форми державної фінансової підтримки малих сільськогосподарських підприємств

 

Так, на виконання завдань та заходів Державної цільової програми розвитку українського села на період до 2015 року, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2007 року № 1158, у 2009 році було передбачено 15,1 млрд. грн. бюджетних коштів. Згідно з Законом України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" завдання та заходи Програми профінансовано на загальну суму 9,1 млрд. грн., із них загальний фонд - 5,2 млрд. грн., спеціальний - 3,7 млрд. гривень, стабілізаційний фонд склав 0,2 млрд. гривень. За 2009 рік бюджетне фінансування становило 60,5 % передбаченого. Через фінансову кризу та інші причини Програма не фінансувалася по 26 заходах [2].

В цілому, складна економічна ситуація на селі зумовлена [5]: невідповідністю програм реформування економіки сільського господарства і результатів їх виконання визначеним пріоритетам; незадовільним законодавчим забезпеченням та захистом прав власності селян на землю і майно; недостатнім рівнем фінансової підтримки сільськогосподарського виробництва та соціальної сфери села; недостатнім стимулюванням впровадження інноваційних технологій та інвестицій в агропромислове виробництво; відсутністю паритетних економічних відносин між аграрним сектором та іншими галузями економіки; відсутністю умов для підвищення рівня продуктивної зайнятості; недостатнім рівнем розвитку інфраструктури аграрного ринку, тінізацією та монополізацією каналів реалізації сільськогосподарської продукції; проведенням неефективної державної політики щодо створення умов для розвитку кооперативних та інших некомерційних об’єднань сільськогосподарських товаровиробників у сфері заготівлі, переробки, реалізації продукції та фінансового і транспортного обслуговування товарних потоків.

Висновки. В сучасних умовах значення малих форм господарювання на селі у формуванні ринку продовольства, створенні робочих місць, забезпеченні продовольчої безпеки країни надзвичайно важливе. Реалізуючи в повній мірі свої переваги, малий агробізнес досконало знає свій ринок, своїх покупців, їхні потреби та потенційні можливості.

Розвиток та аграрного сектору слід забезпечувати шляхом [1, 2, 5]: здійснення чіткого розмежування функцій і повноважень центральних та місцевих органів виконавчої влади у сфері розвитку сільських територій; удосконалення на законодавчому рівні міжбюджетних відносин центральних та місцевих органів виконавчої влади, зокрема тих, що пов’язані з вирішенням питань фінансування проектів комплексного розвитку сільських територій; забезпечення впровадження соціальних стандартів та нормативів у сільській місцевості; визначення пріоритетів розвитку аграрного сектору з урахуванням зональних та регіональних особливостей; створення організаційно-правових умов для розвитку паритетних відносин між аграрним сектором та іншими галузями економіки; здійснення заходів щодо забезпечення розвитку інфраструктури аграрного ринку, диверсифікації каналів реалізації продукції, забезпечення якості та безпеки продовольства; інноваційно-інвестиційного зміцнення матеріально-технічної бази аграрного сектору; удосконалення страхової, кредитно-фінансової та податкової політики у сфері аграрного сектору.

В Україні для розвитку малого підприємництва на селі органи державної влади повинні: розробити законодавчу базу, відповідно до регіональних особливостей  та провадити дієві програми реформування на місцях з одночасним врахуванням причин, що перешкоджають організації підприємництва.

Література:

1.     Білоус Г.І. Розвиток малого підприємництва в Україні // Економіка України. -  2008. - № 2. - С. 34-36.

2.     Довідка про виконання державної цільової програми розвитку українського села на період до 2015 року, від 19 вересня 2007 року № 1158 [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://www.minagro.gov.ua.

3.     Колотуха С., Мельник К. Пошук шляхів реформування кредитних відносин в аграрному секторі економіки // Економіка АПК. - 2005. - № 11. - С. 66-70.

4.     Офіційна Інтернет-сторінка Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва [Електронний ресурс].- Режим доступу:   http://www.dkrp.gov.ua

5.     Офіційна Інтернет-сторінка Міністерства аграрної політики України [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://www.minagro.gov.ua.

6.     Офіційне Інтернет-представництво Кабінету Міністрів України [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://www.kmu.gov.ua.