Економіка / 15. Державне регулювання економіки

К.е.н. Пакуліна А.А. *, к.е.н. Топчій О.О. **

* Українська державна академія залізничного транспорту

**Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України

Вплив соціальної сфери на темпи та ефективність

економічного розвитку

Соціальна сфера активно впливає на темпи та ефективність економічного розвитку, впливаючи на якість життя людини. Зростання результативності матеріального виробництва на основі підвищення якісних характеристик людського капіталу сприяє збільшенню прибутків населення та державного бюджету, як джерел фінансування соціальної сфери. Руйнування вітчизняного виробництва та імпорт споживчих товарів в Україні створюють видимість непотрібності вкладень в соціальну сферу. Проте при такому підході країна позбавляє себе можливості ефективного розвитку в майбутньому. Так, оцінки адаптаційного потенціалу населення, що включає освітній, професійно-кваліфікаційний, інформаційно-культурний, соціальний капітал показали, що сильний ресурсний потенціал мають лише 17 % населення, а слабким – майже чверть. Ті ж дослідження підтверджують, що вірогідність ефективного використання кожного з накопичених ресурсів не досягає 50 %. Тому проблема визначення економічної сутності соціальної сфери, умов її розвитку, характеру взаємодії з реальним сектором економіки вимагає поглибленого аналізу.

В Україні працівники освіти, охорони здоров'я, мистецтва, науки на собі випробовують тяготи недофінансування, оскільки спад в галузях матеріального виробництва та мізерні податкові надходження не дозволяють забезпечити достатній рівень бюджетних витрат на соціальну сферу. Нині прибутки в галузях цієї сфери економіки безпосередньо залежать від темпів економічного зростання, росту прибутку та заробітної плати підприємств, що створюють матеріальні споживні вартості.

Століттями праця з виховання дітей, охорони здоров'я та в освіті вважалася непродуктивною та практично не була об'єктом економічного аналізу. Виникають парадоксальні ситуації. Ветеринар вважається продуктивним працівником і добре може заробити за свої послуги. А лікар, що лікує людей, визнається працівником невиробничої сфери та знаходиться на утриманні держави з мізерною зарплатою. Така ж ситуація спостерігається з учителями, вихователями, працівниками культури. Досі панує думка, що школи, дитячі сади, лікарні, спортклуби, будинки відпочинку та санаторії, музеї та бібліотеки, театри та будинки культури, інші підприємства соціальної сфери є некомерційними, непродуктивними, лягають непосильним навантаженням на бюджет будь-якого рівня.

Подібному утилітарному погляду можна протиставити положення про те, що сфера соціальних послуг є основою відтворення головного багатства суспільства та кожної особи – людського капіталу.

Необхідно відмітити, що людський розвиток має дві сторони, які якнайповніше реалізуються саме в соціальній сфері. По-перше, це формування людських здібностей, що відбувається саме в галузях соціальної сфери (освіта, охорона здоров'я, культура). По-друге, використання отриманого досвіду, що відбувається у сфері зайнятості, яка повинна надавати можливості для реалізації накопиченого людського капіталу, його удосконалення. Саме у сфері соціальних послуг проявляється активність найбільш освічених груп населення, що мають високий людський потенціал. В процесі людського розвитку ці два аспекти повинні урівноважуватися, тобто інтенсивність використання людських здібностей повинна урівноважуватися інтенсивністю формування знань, підтримкою здоров'я та соціальної інтеграції. Відсутність такої збалансованості приведе до зниження людського потенціалу.

Людський капітал представлений у вигляді запасу здоров'я, трудових та інтелектуальних здібностей, комерційних секретів і «ноу-хау». Продуктивне використання людського капіталу приносить дохід і прибуток як особисто працівникові, так і підприємству.

У сучасній економіці потреби у формуванні людського капіталу задовольняються в процесі користування послугами відповідних підприємств соціальної сфери.

При оцінці результатів діяльності підприємств соціальної сфери слід розрізняти безпосередній результат, економічний дохід і соціальний ефект. Економічний дохід від діяльності подібних підприємств проявляється в економії витрат на відтворення капіталу здоров'я, освіти та виховання, підготовки робітників і фахівців, культурно-морального капіталу. Безпосередній результат діяльності соціальної сфери відбивається в обороті та прибутках від реалізації інтелектуальних продуктів, від «індустрії» відпочинку, економії витрат на організацію бізнесу та підтримку заповзятливості населення.

Соціальний ефект в охороні здоров'я проявляється в зниженні захворюваності населення, зниженні втрат робочого часу за причиною хвороб, зміцненні потенціалу здоров'я нації. У сфері загальної освіти – в готовності до соціалізації, освоєнні базових знань, профілактиці поведінки, що відхиляється. Соціальна значущість сфери професійної освіти полягає у формуванні професійних здібностей до фізичної та розумової праці й засвоєння інформації, підтримки кваліфікації. Сфера культури, мистецтва та дозвілля сприяє росту культурного рівня населення, накопиченню інтелектуального багатства та творчого потенціалу суспільства, відновленню життєздатності та оптимістичного життєвого настрою людей. Інфраструктура бізнесу забезпечує соціальну відповідальність бізнесу та зростання підприємницької активності членів суспільства.

Недооцінка ролі та місця соціальної сфери в інноваційній економіці завдає соціального збитку розвитку суспільства. Збиток може проявлятися в постановці помилкових діагнозів і застосуванні неадекватних методів лікування, рості побічних захворювань, рості злочинності, необхідності додаткового виховання та освіти, професійній неписьменності, відставанні кваліфікації від вимог НТП, замкнутості та соціальній ізоляції людей, посиленні песимістичного настрою серед членів суспільства, рості проявів кримінального та тіньового бізнесу. Витрати держави повинні мати, передусім, соціальну спрямованість. У цьому випадку соціальна політика та соціальна сфера виступатимуть потужним важелем впливу держави на економіку та допоможуть вирішити багато соціально-економічних проблем XXI століття.