Економічні науки / 6. Маркетинг та менеджмент

К.е.н. Холод В.В.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

Системи і моделі корпоративного управління

У світі переважного поширення набули дві управлінські системи корпоративного регулювання, які склалися історично та економічно в тих чи інших країнах і характеризують основні підходи до проблеми повноважень і відповідно прийняття рішень і реалізації прав власності. Ці системи отримали назви інсайдерських та аутсайдерських (таблиця 1).

Таблиця 1 – Порівняльний аналіз інсайдерської та аутсайдерської систем корпоративного управління

Характеристики	Інсайдерська система	Аутсайдерська система
Розповсюдження	Система розповсюджена у країнах континентальної Європи та Японії.	Використовується в США та Великій Британії.
Корпоративна власність	Власність зосереджена в руках кількох осіб, які володіють великими частками корпоративного майна.	Характеризується акціонерною власністю, яка є досить поширеною.
Управління корпорацією	Управління здійснюється інсайдерами (юридичними і фізичними особами) і менеджмент перебуває під їх прямим впливом.	Вплив на прийняття рішень значною мірою залежить від менеджерів, застосування різних форм перехоплення контролю за корпорацією.
Суб’єкти	Інсайдери – це особи, які одночасно є акціонерами й працівниками підприємства. Інсайдерами можуть бути працівники і менеджери підприємства, які є його акціонерами.	Аутсайдери – це особи, які виконують відносно підприємства тільки роль акціонерів. Аутсайдери можуть бути представлені юридичними та фізичними особами (не працівниками підприємства), а також державою.
Контроль	Базується на діяльності інституційних інвесторів, які здійснюють внутрішній прямий контроль діяльності корпорацій, а зовнішній контроль є дещо допоміжним.	Базується на регулюванні через невиконавчих директорів і через ринки цінних паперів.

Інсайдерські системи управління існують у разі, коли власність сконцентрована в руках кількох осіб, які володіють великими частками корпоративного майна. У цьому випадку значна частина функцій управління здійснюється цими (юридичними чи фізичними) особами і менеджмент перебуває під їх прямим впливом. Характерним є те, що інсайдери є водночас і акціонерами, і менеджерами таких корпорацій.

Аутсайдерські системи характеризуються широкою акціонерною власністю, яка є досить поширеною, і тому вплив на прийняття рішень більшою мірою залежить від менеджерів, застосування різних форм перехоплення контролю за корпорацією.

В Україні вже сформувалась змішана, але з відчутними аутсайдерськими рисами система корпоративного управління. Аутсайдерський характер системи корпоративного управління в Україні пов'язаний із наявністю величезної кількості дрібних власників корпоративних цінних паперів, які намагаються реалізувати свої права. Крім того, велику роль в управлінні акціонерним сектором відіграє менеджмент — виконавчі директори.

Наявність певної організаційної структури слугує базою для віднесення корпоративного управління до «німецької» або «американської» системи.

Під «німецькою» системою управління розуміють трьохрівневу систему управління корпорацією, яка містить в собі три управлінські структури: загальні збори акціонерів – наглядову раду – виконавчий орган. Цій системі властиве чітке розмежування функцій між наглядовою радою, яка здійснює функції нагляду, і виконавчим органом, що керує поточною діяльністю корпорації. Можна відзначити досить чітке розмежування директорів – до наглядової ради входять тільки незалежні директори, до виконавчої – виконавчі директори.

Сутнісні риси «американської» системи управління полягають у тому, що керівництво здійснює унітарна рада директорів, яка керує всією діяльністю корпорації та відповідає за її загальний стан. До цього органу входять як виконавчі директори, так і незалежні з повноваженнями контролю. Як правило, кількість виконавчих директорів у складі ради директорів не регламентовано.

Схема структури управління акціонерними товариствами в Україні більшою мірою має риси «німецької» системи корпоративного управління, оскільки передбачає наявність окремих органів з наглядовими функціями. Принципово загальну внутрішню структуру управління корпораціями можна уявити так: в основі управлінської структури знаходяться загальні збори учасників; на період між зборами вибираються (призначаються) виконавчі органи; за виконавчими органами наглядає наглядова рада, а фінансовий контроль здійснюється ревізійною комісією. На органи внутрішньої структури управління припадають: на правління – виконавчі функції, на наглядову раду – контрольні та виконавчі (деякі), на ревізійну комісію – тільки контрольні. Зовнішні контрольні функції здійснюють державні органи (фінансові, податкові), а також існує громадський контроль.

Залежно від потреб акціонерного товариства й від кількості акціонерів в АТ в Україні може існувати чотири моделі управління. Відмінність моделей полягає в наявності або відсутності наглядової ради в АТ і різноманітних формах функціонування виконавчого органу (колегіальної чи одноосібної):

· загальні збори акціонерів – наглядова рада – колегіальний виконавчий орган (наприклад, правління, дирекція) – ревізійна комісія;

· загальні збори акціонерів – наглядова рада – одноосібний виконавчий орган (наприклад, директор) – ревізійна комісія;

· загальні збори акціонерів – колегіальний виконавчий орган – ревізійна комісія;

· загальні збори акціонерів – одноосібний виконавчий орган – ревізійна комісія.

Зростання, диверсифікація бізнесу, злиття і поглинання все частіше приводять власників до необхідності створення загального корпоративного центру управління. Визначення ролі корпоративного центру цілком залежить від бажання власників і вищого керівництва корпорації контролювати діяльність бізнес-одиниць.

Отже, структура управління корпорацією в конкретній країні визначається декількома факторами: законодавством і різними нормативними актами, які регулюють права й обов'язки всіх сторін, що беруть участь у корпоративних відносинах; фактично сформованою структурою управління в даній країні; уставом кожного акціонерного товариства.

Література:

1. Корпоративне управління: Підручник / Т.Л. Мостенська [та ін.] . – К.: Каравела, 2008. – 384 с. – ISBN 978-966-96076-9-0