Економічні науки / Економіка промисловості

 

Аспірантка Бурбела О.В.,

Студентка Шалагай Ю.О.,

Вінницький національний технічний університет, Україна

Вітчизняні системи управління якістю продукції та шляхи їх удосконалення

 

      В Україні початком системного підходу до управ­ління якістю продукції (УЯП) вважається розробка і впровад­ження системи бездефектного виготовлення продукції (СБВП) [1].

      СБВП являє собою комплекс взаємопов'язаних технічних, організаційних, економічних, виховних заходів, спрямованих на створення сприятливих умов для виготовлення продукції без дефектів у відповідності з вимогами нормативної документації. В основу її були покладені такі принципи:

      - повна відповідальність безпосереднього виконавця за якість виготовленої продукції;

      - суворе дотримання технологічної дисципліни;

      - повний контроль якості виробів і відповідності їх  чинній документації до пред'явлення службі ВТК;

      - зосередження технічного контролю не тільки на реєстрації браку,   а   головним  чином   на  заходах,   які   виключають  появу різних дефектів [2].

       Головною особливістю і новизною СБВП було те, що вона доз­воляла проводити кількісну оцінку якості праці кожного вико­навця, колективів, підрозділів і на цій основі проводити мораль­не і матеріальне стимулювання.

      На передових підприємствах було розроблено систему без­дефектної праці (СБП), де основним показником якості праці є коефіцієнт якості праці – кількісний вираз якості праці вико­навців. При цьому бездефектна робота приймається за одини­цю, і всі можливі дефекти в роботі оцінюються зниженим або підвищеним коефіцієнтом за невиконання або перевиконання певного показника якості праці [3].

      На відміну від СБВП, ця система враховує якість праці не тіль­ки безпосередніх виконавців при виготовленні продукції, але і якість роботи всіх служб підприємства, для чого кожному від­ділу, цеху, ділянці встановлюють свої критерії оцінки якості пра­ці, що враховують характер діяльності певного підрозділу і вико­навця.

       Розглянуті вище системи базувались, в основному, на спільних методичних принципах, але кожна мала свої особливості, пов'я­зані з характером виробництва, номенклатурою продукції, фор­мами організації виробництва.

       Згодом була розроблена си­стема, яка називається комплексною системою управління якістю продукції (КС УЯП) [4]. Вона являє собою сукупність заходів, спрямо­ваних на встановлення, забезпечення і підтримку необхідного рівня якості продукції при її розробленні, виготовленні, обігу і експлуатації або споживанні, тобто дозволяє управляти якістю продукції на всіх етапах її життєвого циклу, чим вона прин­ципово відрізняється від усіх попередніх систем УЯП.

      КС УЯП стала родоначальником ще двох систем УЯП: комп­лексної системи підвищення ефективності виробництва (КС ПЕВ) і комплексної системи управління якістю і економним викори­станням ресурсів (КС УЯП І ЕВР).

      Для удосконалення вітчизняних систем, доцільно скористатись міжнародним досвідом управління якістю продукції.

       Впровад­ження стандартів ISO серії 9000 і 10000 не означає відміну діючої КС УЯП, а фактично є подальший її розвиток і удосконалення, в першу чергу, шляхом суттєвого поглиблення всіх трьох основ­них складових системи – управління якістю, забезпечення яко­сті і контролю [4].

      При удосконаленні системи УЯП на підприємствах і упоряд­куванні їх у відповідності з міжнародними стандартами ISO серії 9000 і 10000 необхідно користуватися відповідними рекоменда­ціями Держстандарту України, які знайшли своє відображення в розроблених на їх основі і впроваджених стандартах: ДСТУ ISO 9000-1-95, ДСТУ ISO 9001-95, ДСТУ ISO 9002-95, ДСТУ ISO 9003-95, ДСТУ ISO 9004-1-95 та інших, що розробляються [5].

      Отже, щоб підвищити якість і конкурентоспроможність продукції, забезпечити підтримку вітчизняних товаровиробників, захистити права споживачів і сприяти інтеграції України у світову економіку, необхідно здійснювати контроль якості продукції вітчизняних підприємств на рівні держави, а також забезпечити відповідність продукції вітчизняним і міжнародним стандартам.

 

Література:

       1. Леонов І.Г., Аристов О.В. Управління якістю продуції. – М: Вид-во стандартів. – Київ, 2007.

2. Пономарьов С.В. Управління якістю продукції. Інструменти й методи менеджменту якості. – К.: Стандарти та якість, 2008. – 248 с.

3. Бичківський Р., Гунькало А. СУЯ: оцінювання ефективності функціонування // Стандартизація, сертифікація, якість. – 2007. - № 4. – с.42 – 46.

        4. Шаповал М.І. Основи стандартизації, управління якістю і сертифікації: Підручник. - 3-тє вид., перероб. і доп. - К.: Європ. ун-т фінансів, інформ. систем менеджм. і бізнесу, 2006.

        5. Койфман Ю., Герус  О.,  Кисільова Т. Міжнародна стандартизація та сертифікація систем якості. – Львів-Київ, 2006