Экономические науки/ 9.Экономика промышленности.

Студентка Глуховата С.А.

Національний технічний університет «Київський політехнічний інститут»,Україна

Місце лізингу у забезпеченні соціально-економічного розвитку транспортної галузі України

В Україні лізинг як форма товарного кредитування перебуває на початкових етапах формування, а ринок лізингових послуг має великий потенціал. Стабільність його розвитку гарантується законодавчо-нормативним забезпеченням цьо­го бізнесу та діяльністю компаній, які надають послуги лізингу.

Незважаючи на те, що протягом останніх років український ринок лізингових послуг стабільно зростає, Україна майже не використовує його переваг і мож­ливостей: у 2010 році співвідношення обсягу лізингових послуг до ВВП становило лише 0,28 %. Це у 20 разів менше від показника Естонії та майже в 6 разів менше від показника Росії (табл.1).

Таблиця 1 - Співвідношення обсягу лізингових послуг до ВВП у країнах світу

Країна

2010 рік, у %

Естонія

5,17

Чехія

4,74

Словаччина

4,25

Південна Африка

4,25

Німеччина

2,99

Італія

1,99

Польща

1,82

Росія

1,46

Україна

0,28

Середній показник

1,68

 

У світовій структурі ринку лізингових послуг частка України також є надзви­чайно мізерною: річний обсяг лізингових операцій у 2010 році становив 0,33 млрд дол. США, або лише 0,055 % світового ринку лізингових послуг (табл. 2).

Фахівці Світового банку, врахувавши знос основних засобів вітчизня­них підприємств і потребу їх заміни, визначили потенційний попит на ринку лізингових послуг – від 12 млрд до 53 млрд. дол., що в 100 разів більше від досяг­нутого рівня [5, с. 213-215].

Динаміка вартості та кількості укладених лізингових угод в Україні яскраво демонструє вплив економічної кризи в другій половині 2009 р. і першому півріччі 2010 р., котрий практично нівелював тривалий період позитив­них тенденцій у цій сфері.

Український ринок лізингових послуг представляють такі лізингодавці: банки-резиденти України; лізингодавці-нерезиденти України (міжнарод­ний лізинг); лізингові компанії-резиденти України. Зазначені вище переваги лізингу над традиційними формами кредитування мали би привабити до ньо­го споживачів, особливо на тлі сучасного пожвавлення факторингових і по­яви колекторських послуг щодо проблемних позичальників банківських кош­тів. Переважна більшість лізингових компаній надають у лізинг кілька основ­них видів активів.

Рис 2.  Розподіл лізингового портфеля за галузями господарства на кінець II кварталу 2010р.

 

Аналізуючи діаграму, варто звернути увагу, що практично за всіма позиціями спостерігається збільшення, незважаючи на те, що, наприклад, будівництво та сільське господарство на сьогодні вважають ризикованими галузями для інвестування. Лише у групі “інші” спостерігаємо стрімкий спад (на 38,1 %). На жаль, у лізинговому портфелі України не виділено лісової та деревообробної промисловості. Проте, саме ці галузі потребують значних інвестицій на оновлення основного капіталу. Ми лише можемо припустити, що вони віднесені до групи “інші”, вартість лізингового портфеля якої у II квар­талі 2010 р. зменшилась. Тому, на нашу думку, заслуговує уваги застосуван­ня лізингу в лісовій і деревообробній промисловості. Оскільки саме лізинг є відносно новим інструментом оновлення основного капіталу цих галузей, активне використання якого може стати потужним імпульсом технічного переоснащення виробництва [6].  Основним джерелом фінансування лізингових операцій в 2010 році стали позичкові кошти, в тому числі банківські кредити (64,5 %), при цьому їх питома вага зросла на 10,1%; крім цього, питома вага власних коштів лізингових компаній в 2010 році зросла на 13,74% і становить 35,49%. 

У 2008 році дані галузі вважаються ризикованими для інвестування, що було спричиненим падінням попиту і цін на дану продукцію.

В структурі лізингових платежів переважають погашення вартості предмету лізингу – 68,78%, а також комісія лізингодавця – 24,32%. У 2010 році у порівнянні з 2009 роком спостерігається зростання на 9,36% питомої ваги договорів строком від 5 до 10 років, та зменшення на 7,56% питомої ваги договорів строком від 2 до 5 років; також зменшилась на 2,7% питома вага короткострокових (до 2 років) договорів, а довгострокових (більше 10 років) договорів стало більше на 0,9%; таким чином, спостерігається загальна тенденція до збільшення в 2010 році строків фінансування;

Український ринок лізингу займає 0,1% від європейського. У кращі часи частка лізингу у вітчизняній економіці становила 8%, але протягом 2009 року й ця цифра скоротилася більш ніж удвічі [62].

Тим не менш, є тривожні тенденції. По-перше, скорочується кількість безпосередньо договорів лізингу (за другий квартал 2010 року їх укладено на 8% менше, ніж протягом аналогічного періоду 2009 року). Це означає, що потік клієнтів зменшується, а платежі просто отримують за рахунок великих сум фінансування.

По-друге, лізингові компанії активно користуються банківськими кредитами для поповнення ресурсів. За даними Українського об’єднання лізингодавців (УОЛ), кредити займають майже 70% у фінансуванні безпосередньо лізингових операцій, а питома вага власних коштів лізингових компаній скоротилася на 30%. Це означає, що вартість отриманих кредитів перекладається на плечі клієнтів, що робить для них лізинг дорожчим.

Лізинг автомобілів залишається головною ланкою у галузі фінансового лізингу. На предмет лізингу машин укладено понад 60% договорів. На другому місці – лізинг сільськогосподарської техніки (близько 12% договорів). Далі йде лізинг у будівництві (понад 9% лізингових контрактів), а також сектор послуг, на який припадає дещо більше 4% договорів. При цьому частка транспорту продовжує збільшуватися, водночас питома вага будівництва, АПК і послуг – скорочується. До речі, лізинг авто є і лідером попиту з боку лізингоотримувачів.

У підсумку, сьогодні на ринку фізичних осіб активно фінансують 3-5 лізингових компаній.

Ставки за договорами лізингу перебувають на рівні кредитних. У середньому, це близько 24-26% річних у національній валюті.

Вимоги до лізингоодержувачів також стали жорсткішими. Високий перший внесок як плата за ризик: на рівні 30-40%. Крім того, дуже прискіпливо оцінюються доходи, береться до уваги кредитна історія, оскільки для лізингодавця важливо чітко спрогнозувати можливість і готовність майбутнього клієнта виконати зобов’язання.

Ставки за договорами лізингу перебувають на рівні кредитних. У середньому, це близько 24 – 26% річних у національній валюті

Для фізичних осіб, які беруть авто в лізинг, цей ПДВ збільшує платежі. При чому в тому випадку, якщо Нацбанк знижує облікову ставку (останнього разу він це зробив 10 серпня – з 8,5% до 7,75% річних), витрати клієнта зростають, оскільки частина комісії, яка перевищує облікову ставку, саме й обкладається ПДВ [5].

Отже, підсумовуючи результати діяльності українського лізингового ринку в період кризи та до моменту її настання, можна зазначити, що лізинг як і раніше залишається однією з передумов розвитку економіки та вітчизняного товаровиробника, незважаючи на погіршення умов у кризовій ситуації. Лізинг дозволяє ефективно погоджувати інтереси виробників і споживачів, банків і лізингових компаній.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Закон України “Про фінансовий лізинг” // Урядовий кур’єр. – 2004. – № 8, від 16 січня.

2. Анташов А. Лізинг – нова сфера кредитних фінансових послуг // Фінанси, облік, аудит. – 2005. – №2. – С.140-144

3. Артиш В.І. Історичні аспекти виникнення та розвитку лізингу  в  світі //  Український  інвестиційний журнал WELCOME. – 2004. – № 11–12. –  С. 3–11. 

4. Безклубна Н.Л. Напрями розвитку лізингу // Економіка та держава. – 2006. – №12. – С.44-45.

5. Богомолова В.В. Необхідність лізингових відносин в сучасних умовах розвитку економіки України // Держава та регіони. Економіка та підприємство. – 2006. – № 6. – С.213-217

6. Брус С.І. Розвиток ринку лізингових послуг в Україні // фінанси України. – 2008. – №11. – С. 75-85.