Скоробагатий О.В., к.е.н. Садовенко М.М.
Криворізький економічний інститут ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»
Прибутковий податок з громадян: вітчизняна практика та зарубіжний досвід

Прибутковий податок з громадян (в Україні - податок на доходи фізичних осіб) є важливим елементом податкових системи різних країн.

В Україні прибуткове оподаткування громадян в нинішній його формі вперше з’явилося в період 1920-х років. У період незалежності України справляння та адміністрування ПДФО регламентувалося Законом Української РСР «Про прибутковий податок з громадян Української РСР, іноземних громадян та осіб без громадянства» (з 1991 року), Декретом КМУ «Про прибутковий податок з громадян» та ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб» (з 1 січня 2004 року), прийняття якого у значній мірі змінило раніше діючий механізм оподаткування доходів громадян, оскільки замість прогресивних ставок оподаткування було введено єдину ставку податку. До того ж, згідно ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб» при визначенні бази оподаткування була введена така категорія як податкова соціальна пільга. Починаючи з 2011 року, оподаткування ПДФО регулюється Податковим Кодексом України.

На сьогоднішній день надходження від податку на доходи фізичних осіб до Зведеного бюджету України посідають щільне місце в сукупному обсязі податкових надходжень (програючи лише надходженням від ПДВ).

Таблиця 1

Обсяг податку з доходів фізичних осіб протягом 2006-2010 років [1]

Період	Податок з доходів фізичних осіб
	Сума, млн. грн.	Питома вага у доходній частині бюджету, %	Темп росту, %
2006	22 791,0	13,3	-
2007	34 782,1	15,8	152,6%
2008	45 895,8	15,4	132,0%
2009	44 485,3	16,3	96,9%
2010	51 029,3	16,2	114,7%

Як можна побачити з даних табл. 1, частка податку з доходів фізичних осіб складає в середньому 15% доходної частини Зведеного бюджету України з тенденцією до її підвищення. Натомість темп росту надходжень від ПДФО до бюджету характеризується нерівномірністю, що головним чином пов’язано зі зниженням рівня доходів фізичних осіб у кризові 2008-2009 роки, коли обсяги надходжень поступово зменшувалися. Натомість, у 2010 році динаміка надходжень від податку вже була позитивною.

Нині податок на доходи фізичних осіб за обсягом надходжень займає провідне місце у системі прямих податків в Україні (рис. 1):

Рис. 1 Порівняння обсягів надходження прямих податків до Зведеного бюджету України протягом 2006-2010 р.р. [3]

Як видно з наведених даних, протягом 2006-2008 років надходження від податку на прибуток підприємств переважали надходження від ПДФО (хоча у 2007 році вони були практично рівнозначними). Натомість, починаючи з 2009 року, ПДФО за обсягом надходжень значно перевищував податок на прибуток. Це пояснюється тим фактом, що доходи фізичних осіб є «більш стійкими» по відношенню до дії фінансової кризи, аніж прибуток підприємств.

На сьогоднішній день головним недоліком справляння податку з доходів фізичних осіб є значний простір для ухилень від сплати, оскільки, по-перше, платники не завжди бажають показувати дійсні розміри свого доходу з метою зменшення податкової бази. По-друге, достатньо складно визначити доход, який має оподатковуватися, оскільки про отримання ряду доходів може свідчити тільки сам платник податку з доходів фізичних осіб.
Зарубіжний досвід оподаткування доходів фізичних осіб вказує на те, що немає єдиного підходу щодо справляння податків, оскільки специфіка законодавчої бази кожної окремої країни визначає способи й методи застосування податку з доходів фізичних осіб. В цілому можна сказати, що в більшості країн діють досить високі стандартні ставки оподаткування, причому в багатьох розвинених країнах світу вони є прогресивними (табл. 2). Проте, наявність великої кількості податкових пільг та знижок для фізичних осіб в цих країнах створює можливість зниження податкового тягаря.

Таблиця 2

Ставки прибуткового податку з громадян в зарубіжних країнах [2]

Країна	Ставка прибуткового податку з громадян, %
Німеччина	19-53
США	15-28
Швеція	25-56
Канада	17-26
Великобританія	20-40

Згідно Податкового Кодексу України [4], починаючи з 2011 року, в Україні введена система оподаткування доходів фізичних осіб, згідно якої основні доходи у вигляді заробітної плати оподатковуються за двома ставками: 15% (у разі якщо база оподаткування складає менше 10 мінімальних заробітних плат) та 17% суми перевищення. Загалом дана норма чинного податкового законодавства є позитивною та такою, що зближує вітчизняну практику у сфері оподаткування ПДФО з прогресивним досвідом з цього питання більшості країн світу

На відміну від України, де порядок, ставки, правила оподаткування податком із доходів фізичних осіб встановлюються виключно на загальнодержавному рівні, а сам податок відноситься до загальнодержавних, в іноземних державах органам місцевого самоврядування надано досить широке право в сфері податкової юрисдикції. У таких країнах Європи, як Болгарія, Кіпр, Естонія, Греція, Латвія, Норвегія, Румунія, особистий прибутковий податок належить до місцевих податків, а в Бельгії, Данії, Фінляндії, Швеції та Швейцарії органи місцевого самоврядування самостійно визначають ставки, за якими будуть оподатковуватися доходи громадян [3].

Враховуючи той факт, що згідно Бюджетного Кодексу України, податок з доходів фізичних осіб фактично відноситься до числа регулюючих податків, тобто надходження від нього перерозподіляються між Державним та місцевими бюджетами, застосування практики регулювання ставки ПДФО органами місцевих рад у певній мірі було б корисним у сучасних українських реаліях.

Література:

1. Комітет Верховної Ради України з питань бюджету [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://budget.rada.gov.ua/kombjudjet/control/uk/doccatalog/list?currDir=45096

2. Нікітішин А.О. Використання іноземного досвіду при оподаткуванні доходів фізичних осіб // Формування ринкових відносин в Україні. – 2009. - №9

3. Литвиненко Я.В., Якушик І.Д. Податкові системи зарубіжних країн. – К: МАУП, 2004

4. Податковий Кодекс України – Закон України від 02.12.2010 № 2755-IV