Боярченко О.О., Буткевич О.А., Пантелейчук О.М., Люта М.В.

Київський Національний Університет Технологій та Дизайну

Оптимізація сучасних розподілених інформаційних систем підприємства

В даний час одним з основних показників, які впливають на конкурентоспроможність підприємства є вміле використання сучасних досягнень в області комп'ютерних інформаційних технологій. У тих випадках, коли організація є територіально розподіленою структурою, їй для ефективного управління підрозділами необхідно створювати розподілену інформаційну систему (РІС) з виходом в локальні обчислювальні мережі і в міжнародну мережу Internet. Головна особливість РІС полягає в тому, що всі ресурси не сконцентровані в одному місці, а можуть бути розділені між комп'ютерами системи. При цьому користувач сприймає її як єдину програму, що функціонує на локальній машині. Розподілені системи проникли у всі сфери сучасного суспільства. Досить поглянути на декілька прикладів: система управління інвестиційними проектами, автоматизована система управління майном, служба масової доставки sms повідомлень, Інтернет система проведення тендерів, база даних перепису населення, система контролю і моніторингу мережевого трафіку. Створення такої системи дозволить підприємству організовувати інформаційний обмін про результати діяльності філій, вести єдиний облік даних, використовувати цю систему для оперативного прийняття управлінських рішень за умови великої територіальної розподіленості та інше [1].

На вирішення цих завдань перш за все і направлені передові інформаційні технології (IT). Взаємовплив, взаємопроникнення бізнесу і інформаційних технологій, іншими словами, їх конвергенція почала формуватися практично з самого початку появи основи IT-індустрії - комп'ютерів і програмного забезпечення. Одній з перших спроб налагодити інформаційні потоки, принаймні, для вищого керівництва компаній, стали управлінські інформаційні системи (УІС).

З появою персональних комп'ютерів, інструментів швидкої розробки застосувань і розвинених графічних інтерфейсів управлінські інформаційні системи в кінці 1990-х років розвинулися в корпоративні інформаційні системи (КІС), які також називають системами контролю ефективності. Нові КІС передбачають надання інформації ширшому в порівнянні з УІС кругу співробітників компанії. У міру того, як постачальники КІС переходили на стандартні платформи і інструменти, змінювалася їх роль в бізнесі. Головна цінність того, що вони сьогодні пропонують, - це вже не самі застосування, а допомога компаніям в усвідомленні завдань які вони вирішують.

Швидкий розвиток інформаційних технологій є потужним технологічним чинником, обумовленим нарощенням темпів модернізації і розвитку всіх галузей бізнесу [2].

Завдання розподілених систем

Можливість побудови розподілених систем ще не означає корисність цього. Сучасна технологія дозволяє підключити до персонального комп'ютера чотири дисководи. Це можливо, але безглуздо. У цьому розділі ми обговоримо чотири важливі завдання, вирішення яких робить побудову розподілених систем осмисленим. Розподілені системи можуть легко сполучати користувачів з обчислювальними ресурсами і успішно приховувати той факт, що ресурси розкидані по мережі і можуть бути відкритими і такими, що масштабуються. Далі приводяться основні завдання, які ставлять до розподілених систем.

З'єднання користувачів з ресурсами. Основне завдання розподілених систем - полегшити користувачам доступ до видалених ресурсів і забезпечити їх спільне використання, регулюючи цей процес. Ресурси можуть бути віртуальними, проте традиційно вони включають принтери, комп'ютери, пристрої зберігання даних, файли і дані. Web-сторінки і мережі також входять в цей список. Існує безліч причин для спільного використання ресурсів. Одна з очевидних - це економічність. Наприклад, набагато дешевше вирішити спільну роботу з принтером декількох користувачів, чим купувати і обслуговувати окремий принтер для кожного користувача. Так само має сенс спільно використовувати дорогі ресурси, такі як суперкомп'ютери або високопродуктивні сховища даних [3].

З'єднання користувачів і ресурсів також полегшує кооперацію і обмін інформацією, що краще всього представляється успіхом Інтернету з його простими протоколами для обміну файлами, поштою, документами, аудіо- і відеоінформацією. Зв'язок через Інтернет в даний час привів до появи багаточисельних віртуальних організацій, в яких географічно віддалені один від одного групи співробітників працюють разом за допомогою систем групової роботи (groupware) - програм для спільного редагування документів, проведення телеконференцій тощо.

Література:

1. Александр Цимбал, Марина Аншина. Технологии создания распределен-ных систем. П.: 7. Александр Цимбал, Марина Аншина.

2. Таненбаум, Стен. Распределенные системы. Принципы и парадигмы. Сбп.: 2003, - 877 с.

3. Технологии создания распределенных систем. П.: Питер, 2003, - 576 с.

Питер, 2003, - 576 с