Кудрявцева Т. О.

Харківський базовий медичний коледж №1

 

АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ

МАЙБУТНІХ МЕДИЧНИХ СЕСТЕР ДО РОЗВЯЗАННЯ ПРОБЛЕМНИХ СИТУАЦІЙ В ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

 

     Проблема якості підготовки медичного працівника на рівні вмінь є  актуальною і потребує нагального вирішення. За даними трьох незалежних досліджень тільки третина випускників вітчизняних вищих медичних закладів підготовлені на рівні розвинутих професійних умінь. Тільки третина вміє вирішувати основні професійні задачі у великому розмаїтті їх нетиповості. А дві третини мають  певний рівень знань та навичок, але не вміють оперувати ними у вирішенні ускладнених задач діагностики, лікування, невідкладної допомоги. Тому умови формування вмінь, їх технології, методи, засоби потребують особливої уваги в педагогічному процесі.

     У традиційній системі навчального процесу: знання – вміння – навички – майстерність головним фактором є знання, інформація, вміння, яких студенти набувають за допомогою педагога і від педагога. Водночас, як свідчить практика та багаточисельні дослідження таке навчання є малоефективним. Дані констатувального дослідження та висновки фахівців свідчать, що  під час навчання майбутніх медсестер у медичному коледжу не забезпечується їх достатня підготовка до розв’язання проблемних ситуацій, які виникають у їх професійній діяльності. Отже, соціальне замовлення суспільства на професійного фахівця, здатного ефективно працювати в нестандартних умовах, зумовлює необхідність вдосконалення якості підготовки майбутніх медичних сестер у медичних коледжах до розв’язання проблемних ситуацій у професійній діяльності.  

 У сучасних умовах традиційні уявлення про медсестру як фахівця, який виконує допоміжні функції в системі охорони здоров’я, безнадійно застаріли. Про нагальність вирішення окресленої проблеми свідчать матеріали науково-практичних медсестринських конференцій, опитування керівного складу медсестринських кадрів ЛПЗ. З огляду на це, головним завданням медсестринської освіти є підготовка кваліфікованих конкурентоспроможних кадрів з високим рівнем сформованості професійних знань, вмінь, навичок, творчого мислення, національної свідомості.

Питанням підготовки медичних працівників та її удосконаленню приділялася і приділяється постійна увага, але існують суперечності: між декларуванням забезпечення високої якості медичної освіти і недостатнім рівнем фахової підготовки студентів у сучасних медичних коледжах; між бажаним рівнем професійної підготовки медичних сестер у медичних коледжах  та реальним її рівнем у студентів, між необхідністю підготовки майбутніх медичних сестер до розв’язання проблемних ситуацій у професійній діяльності та не розробленістю теоретичних та методичних засад забезпеченості цього процесу у медичних коледжах.

 Сьогодні в Україні  складна ситуація із забезпеченням медсестринськими кадрами всіх ланок практичної охорони здоров'я, в зародковому стані перебуває науково-дослідницька робота з питань різних напрямів сестринської справи. Протягом 2007-2010 рр. нами проводилось дослідження з метою вивчення професійних планів випускників медичного коледжу, в результаті ми дійшли до висновків, що практично 35% випускників не планують працювати за спеціальністю, що підкреслює  необхідність модернізації та реформування не тільки медсестринської освіти, а й усієї галузі охорони здоров’я.

Програмою розвитку медсестринства в Україні (2005-2010 рр.), передбачено підготовка медичної сестри світового рівня, вихованої на філософії сестринства, орієнтованої на збереженні здоров’я людини, профілактику захворювань, якісну та ефективну медичну допомогу хворим. Традиційні підходи до організації навчальної діяльності в сучасних умовах виявляються недостатньо ефективними.

В усіх розвинутих країнах світу медсестринство виокремлено в самостійну спеціальність. Це зумовлено запровадженням вищої сестринської освіти та розширенням наукових досліджень у медсестринстві, що реалізує ідею неперервності в освіті. У більшості країн Європи, США, Канади центральною фігурою в процесі підготовки молодших медичних спеціалістів є медична сестра з вищим рівнем медсестринської освіти (магістратура, докторат з медсестринства). Позитивні зміни в структурі та змісті навчального плану (2006 р.) дали змогу значно розширити можливості підготовки фахівців і, що дуже важливо, дозволили викладання «Основ медсестринства» медичним сестрам – бакалаврам. Для подальшого удосконалення процесу фахової підготовки доцільним буде введення в навчальний план майбутніх медсестер елективних курсів «Професійна комунікативна культура медсестри», «Толерантність в медсестринстві», «Прийняття рішень в проблемних ситуаціях в медсестринстві», «Ергономічний практикум», «Введення в спеціальність «Сестринська справа». Також необхідно збільшити термін практичної підготовки на базах лікувально-профілактичних установ, що забезпечить якість професійної підготовки. Для підвищення загального рівня підготовки своєчасним є питання організації відділень медсестринського догляду, на базі яких будуть співпрацювати медичні сестри всіх рівнів підготовки. Для другого ступеня медсестринської освіти – бакалаврату підготовка повинна здійснюватися в напрямах здобуття медичними сестрами кваліфікації менеджер сестринської справи, викладач медсестринства, медична сестра-організатор, спеціалізована медсестра загальної практики тощо. Варто зазначити, що здобувши ступінь бакалавра, після працевлаштування випускник вищого навчального закладу  стикається з проблемою невідповідності рівня своєї освіти з обсягом роботи, яку він виконує в лікувальному закладі. При  проведенні дослідження серед медичних сестер, які працюють, ми отримали такі результати: 16,4% - 35% медичних сестер виявляють небажання підвищувати свою кваліфікацію, що обумовлено як низькою матеріальною зацікавленістю, так й розвитком синдрому емоційного вигорання, до 33% опитаних не вважають за необхідне ведення сестринської документації, 7,6% вважають зайвим дотримання асептики та антисептики при виконанні маніпуляцій, 3% ігнорують виконання призначень лікаря, від 4% до 10,8% медсестер не визнають необхідність контролю з боку керівництва.

Це свідчить про те, що у медичних сестер спостерігається криза самооцінки, яка характеризується тим, що вони не готові й не бажають брати на себе відповідальність, яка виникає з набуттям самостійності та незалежності, їх влаштовує статус виконавця призначень лікаря, вони самі не можуть чітко визначити свої функції й можливості. Зазначені проблеми можна вирішити шляхом інтенсифікації наукових досліджень, підвищення якості освіти і створення умов, які б забезпечили зростання статусу медичної сестри.

Відсутність правової основи діяльності фахівців медсестринської справи, механізмів її регулювання, засобів і методів соціального захисту, мотивації кваліфікованих кадрів, залишають декларовану, але до теперішнього часу не реалізовану потребу практичної охорони здоров'я у ефективному використанні медсестринського потенціалу. У галузі зберігається значний кадровий дисбаланс у співвідношенні між лікарями і медсестринським персоналом, продовжується відтік кваліфікованих сестринських кадрів з державних закладів охорони здоров’я, зростають навантаження, незадоволення персоналу і соціальна напруженість.

Зрозуміло, що розвиток і вдосконалення основних напрямків діяльності сестринського персоналу повинно супроводжуватися науковим забезпеченням. Розробка та впровадження стандартів професійної діяльності сестринського персоналу має забезпечити чітку організацію роботи сестринських служб.  

     Науково-теоретичний аналіз показав, що інтенсивний розвиток, реформування на базі впровадження інноваційних медичних технологій та інформаційна відкритість систем медсестринської освіти економічно розвинутих країн є їхньою головною перевагою в порівнянні з вітчизняною освітою. Система медсестринської освіти в незалежній Україні сьогодні ще не повністю відповідає світовому рівню професійної підготовки медичних сестер і  вимогам сучасної практичної медицини. Вона позбавлена об’єктивного контролю професійного рівня медичних працівників на різних етапах їх підготовки, що вимагає розробки і впровадження в життя нової концепції розвитку неперервної медичної освіти; вдосконалення та уніфікації державної нормативно-правової бази, яка регламентує діяльність медичних навчальних закладів; удосконалення освітньо-кваліфікаційних характеристик молодших медичних працівників; визначення освітньо-професійних програм і засобів уніфікованого оцінювання знань під час вступу, навчання й випуску; впровадження уніфікованих навчальних програм, робочих навчальних планів, форм і методів організації навчально-виховної й науково-методичної діяльності в медичних навчальних закладах.

 В основі забезпечення якісно нового рівня медсестринської допомоги населенню лежать вдосконалення професійної підготовки, розвиток наукових досліджень в галузі медсестринства, використання їх результатів у практичній охороні здоров’я.

Система професійної освіти повинна забезпечити якісну професійно-практичну підготовку медсестринських кадрів залежно від потреб населення та ринку послуг і гарантувати відповідну кваліфікацію та компетентність у вирішенні професійних задач.

Начасі удосконалення цільової форми підготовки кадрів, яка передбачає укладання трьохсторонньої угоди між студентом, навчальним закладом та адміністрацією суб’єкта.

Створення навчально-клінічних комплексів (єдина клінічна база): коледж – ЛПУ надасть можливість мати постійну клінічну базу, де студенти матимуть змогу опановувати клінічні навички, оптимізує процес фахової підготовки майбутніх медичних сестер до розв’язання проблемних ситуацій у професійній діяльності.