Педагогічні науки/5.Сучасні методи навчання

Чередніченко Г.А. к.пед.н, доц., Тверезовська Н.Т. д.пед.н., проф.

Національний університет харчових технологій (м. Київ)

КУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ ПІДХІД ДО ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ У ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ

У педагогіці неухильно зростає увага до культурологічних проблем в освіті. Це стало результатом різних для різних країн традицій системного розгляду взаємодії культури і освіти. У сучасній теорії і практиці освіти простежується тенденція не тільки пошуку нових підходів до його організації, але і іншого, адекватного сучасній культурі і науці розуміння його культурних особливостей і механізмів.

Зміни в соціокультурній ситуації привели до змін погляду не тільки на культуру, але і на особистість в культурі. Розвиток особистості, вільний і творчий характер такого розвитку стають пріоритетними цінностями сучасної освіти.

Культурологічний підхід до проблем професійної освіти дозволяє подолати суперечність між духовним і матеріальним, що існує у сфері освіти. Інструментально-нормативна модель підготовки спеціаліста сьогодні повинна бути замінена культурно-творчою моделлю, яка спирається на визнання принципової незавершеності культурно-освітнього шляху людини, індивідуалізації освітньої траєкторії.

Культурологічний підхід має своєю основою аксіологію – вчення про цінності. Людина розвивається шляхом освоєння нею культури як системи цінностей і одночасно стає творцем нових елементів культури, тобто відбувається становлення індивіда як творчої особистості. Тому культурологічний підхід посідає провідне місце в дослідженні проблем гуманітарного знання, а в галузі педагогічних наук ґрунтується на положеннях А. Дістервега про культуровідповідність виховання; І.Гербарта про культурну індивідуальність особистості, тобто культура розглядається як природне середовище виховання і розвитку особистості; культура виступає як мета і засіб, а також як результат навчально-виховного процесу; культуротворча функція навчання і виховання знаходить вияв у створенні культурних цінностей, головною з яких є особистість.

Важливим чинником культурологічного підходу є єдність загальнолюдського, національного і особистісно-культурного. В.М.Розін [1, с.46] в своїх роботах відзначає, що освічена людина – це не тільки фахівець і не тільки особистість, а саме людина культурна і підготовлена до життя, до змін способу життя, до зміни своїх уявлень, світоглядів, світовідчуття; освічена людина є культурною в тому сенсі, що приймає і розуміє інші культурні позиції і цінність не тільки з позиції власної незалежності, але і чужої.

Культурологічний підхід до дослідження педагогічних проблем здійснюється в контексті загальнофілософського розуміння культури. Остання розглядається як механізм, що регламентує і регулює поведінку та діяльність людини, а сама людина є її носієм і ретранслятором, тобто культура - специфічно людський спосіб буття, котрий визначає весь спектр практичної та духовної активності людини, її можливої взаємодії з навколишнім світом і собою.

Тому і функціонування культури є постійним пеpетвоpенням індивідуального багатства особистості в узагальнені фоpми культуpи і цих узагальнених фоpм – знову в індивідуальне багатство особистості. При цьому індивідуальність не нівелюється, а активно розвивається, проявляючи свої можливості.

Культурологічний підхід представляє для нас особливий інтерес, оскільки допомагає виявити соціокультурні проблеми, вирішити їх на базі ідей і принципів, відповідних сучасній культурі, і ставити нові питання, що дозволяють переосмислювати сучасну педагогіку:

– які зміни необхідні для поглиблення зв'язків з культурою;

– що саме треба змінювати в теорії освіти, щоб вона відповідала новим культурним ідеям;

– як наситити зміст і форми освіти культурними компонентами.

Зараз гостро поставлене питання про формування культури фахівців, в якій поєднуються високий професіоналізм, інтелігентність, високий рівень культурної освіченості, творчий підхід до виконання своєї діяльності. У законі України «Про освіту» в основних вимогах до змісту освіти підкреслюється, що вона повинна забезпечити «інтеграцію особистості в системі світових і національних культур» [2, c.21].

Мета професійного навчання полягає в оволодінні складною структурою професійної діяльності, яка відбувається через навчання. У професійному навчанні усесторонній розвиток особистості і підвищення її культурного рівня набуває великий особистісного сенсу, оскільки він пов'язаний з майбутньою професією, конкретною спеціальністю і виступає як визначальна характеристика майбутнього фахівця.

Особливе місце в реалізації ідеї соціокультурної адаптації та культурологічної підготовки належить гуманітарним наукам, за допомогою яких і здійснюється безпосередній і опосередкований «діалог культур». У сучасних вищих навчальних закладах викладачі, не забезпечують повною мірою дію культурних механізмів, форм і змісту освітніх процесів, хоч спорідненість культури і освіти самими викладачами номінально визнається; з іншого боку, в спробах прищепити студентам певний об'єм культурної інформації методами нав'язування і примусу викладачі орієнтують їх на культурні цінності минулого, відмежувавши їх від цінностей сучасної культури і життя, ускладнюючи тим самим їх входження в сьогоднішній соціум.

Література:

1. Розин В.М. Философия образования: предмет, концепции, основные темы и направления изучения.// Философия образования для ХХI века. – М., 1992.

2. Національна доктрина розвитку освіти // Офіційний вісник України: Щотижневий збірник актів законодавства. - № 16. – 2002. – С.11-24.