Психология и социология /12. Социальная психология

Бондаренко Л.О.

Харківський національний університет внутрішніх справ, Україна

Теоретичні підходи до вивчення проституції як соціально-психологічного феномену

Проблема проституції вже багато років привертає увагу дослідників. Складність теми дослідження, але разом з тим і надзвичайний інтерес до неї обумовлені тим, що проституція – надзвичайно багатогранне явище в історії та культурі людства. Внаслідок цього суперечка про сутність проституції, її відмінні риси продовжується з XIX ст.

Метою нашого теоретичного дослідження був аналіз теоретичних підходів до вивчення проституція як соціально-психологічного феномену.

В історіографії даної теми є чимало робіт, присвячених вивченню правової та медичної регламентації проституції. Однак, питання про визначення сутності та змісту категорії "проституція" у сучасній історіографії розроблене досить слабко. З нечисленних робіт, які зачіпають це питання, можна виділити статті І. А. Голосенко, С.І. Голода та І.С. Кона.

Словник С.І. Ожегова визначає проституцію як продаж жінкою свого тіла з метою здобуття засобів до існування, а також з метою особистого збагачення. По суті під проституцією, частіше за все, мається на увазі надання сексуальних послуг з метою заробітку або матеріального прибутку. Тим самим проституція може бути розглянута як комерційний секс, в рамках якого людська особистість, індивідуальність, тіло перетворюються на предмет купівлі-продажу, торгівлі. Що стосовно стану речей в Україні, то проституція не має достатнього рівня регулювання навіть у правовому аспекті. Так, Кримінальний кодекс України свідчить, що проституція – це позашлюбній систематичний вступ жінки чи чоловіка в сексуальні стосунків з однією чи кількома особами за плату, або це систематичне надання свого тіла для задоволення сексуальних потреб інших осіб для отримання матеріальної вигоди.

Одним із головних факторів зростання проституції В Україні є зубожіння народу і на цій основі падіння суспільної моралі. Кількість повій і попит на них зростають, а боротьба з цим негативним явищем належним чином не здійснюється.

Розглянемо, яким чином змінювалися уявлення на проституцію в історичному ракурсі.

Проституція як явище, протягом багатьох століть вважалася формою сексуальної поведінки, притаманної певній категорії людей. З появою культур, які сповідують релігії єдинобожжя, відхилення поведінки від моралі, особливо сексуальної, часто викликало тривогу, засуджувалося в суспільстві і переслідувалося. Закономірно, що ідея виділити жінок-секс-робітниць (повій) в особливу групу існувала протягом всієї історії конфлікту цього явища з суспільством. Взаємозв'язок проституції з поширенням захворювань, що передаються статевим шляхом, також дозволяла дискримінувати людей, зайнятих у цьому бізнесі.

Про вплив соціально-економічних чинників на розвиток проституції відомо з давніх часів і згадується в давньокитайських трактатах і Біблії. Війни, міграція населення, процеси урбанізації, а також венеричні захворювання, зокрема епідемії сифілісу в Європі після повернення Колумба з подорожі в Нові землі закріпили думку про соціальні передумови розвитку проституції та її значення у поширенні захворювань. Однак при вивченні розвитку проституції було зазначено, що зовнішні чинники не завжди можуть бути визначальними при виборі цього роду діяльності. Тому дослідники часто намагалися виявити деяку внутрішню схильність особистості. Спроби виявлення цієї схильності, а також намагання пояснити проституювання жінок впливом зовнішніх чинників на формування особистості призвели до появи психосоціальних досліджень у цій області.

Однією з теорій, що з'явилися на рубежі XIX і XX століть, була теорія девіантності, що зв'язувала проституцію з відхиленнями від «норми», поведінкою, яка йде врозріз із інституалізованими очікуваннями. У той же час, поряд з пияцтвом, злочинністю, венеричними захворюваннями і самогубствами, проституцію визнавали хворобою, «вихованою» суспільством. Існувала думка, що проституція породжується тими ж факторами, що і всі «негативні відхилення». Меншу кількість осіб жіночої статі серед злочинців обумовлювали тим, що жінки компенсують цей дисбаланс заняттям проституцією. Вказувалося також на вплив спадковості і психофізичних параметрів індивідуума на вибір проституції як професійного заняття. Ще більш значний внесок внесли дослідження в рамках соціологічної теорії походження проституції, які показали, що значний відсоток серед повій займають жінки зґвалтовані (часто в дитинстві), спокушені і кинуті коханцями, які вирішили своїм подальшим аморальним життям помститися чоловікам [ 1 ]. Існують досить різноманітні підходи до пояснення природи проституції і мотивів входження в неї. Одні з них є по своїй суті дискримінаційними і невідповідними реальності, інші – гендерно нейтральними, ставлять знак рівності між жіночою і чоловічою проституцією. У цілому ж всі теорії, що зачіпають проблему походження і підтримки проституції умовно можна розділити на вісім категорій.

У радянській ідеології широко була представлена точка зору, згідно з якою повіями стають або морально нестійкі, деградуючі особистості, у яких ціннісні орієнтації зміщені в бік виключно матеріальних інтересів, або повії – це молоденькі недосвідчені жертви «спокушання». Дане переконання було засноване на висновках кримінально-антропологічної школи Ч. Ломброзо, Г. Ферреро та інших.

Друга група теорій жіночої проституції надає особливого значення психологічним факторам її існування. Всі вони в тій чи іншій мірі знаходяться під впливом ідей З. Фрейда. Подібно тому, як Ломброзо розглядав проституцію в вигляді біологічної обумовленості, так і Фрейд природу проституції пов'язував з нездатністю жінок звільнитися від комплексу Едипа.

Третю групу складають теорії ментальних захворювань. Підтримується вона американськими дослідниками, які звернули увагу на те, що жінки, які працюють повіями, страждають рядом психічних захворювань, психічними і емоційними розладами, включаючи депресію, шизофренію, емоційну депривацію та психози.

Четверту групу представляють теорії проміскуїтету. Підстава проституції може критися у розвитку особливих індивідуальних психофізіологічних і психологічних характеристик особистості. По-перше, це гедонізм як прагнення вступати в будь-які сексуальні контакти заради отримання задоволення. По-друге, це можуть бути сексуальні адиктивні почуття. Таким, наприклад, є страх перед дійсністю, який породжує прагнення втекти від реальності.

П'яту групу теорій походження проституції представляють теорії гіперсексуальності, тобто значно підвищеного статевого потягу, вираженого в синдромах німфоманії або сексоманії. Вони визнаються патологічними статевим і потягами, що проявляються в нестримному прагненні до статевого зближення з різними партнерами.

Шосту групу теорій представляють теорії інтересу, як психологічної підстави входження до проституції. Дійсно, ряд дівчат і жінок, що виросли в середовищі, яке жорстко підтримує суспільні норми, відчувають сильний інтерес до «тіньової» стороні життя. І деякі з них стають повіями саме тому, що прагнуть задовольнити свою надмірну цікавість.

Сьому групу теорії походження проституції розвинув американський дослідник В. Томас. Він запропонував розглядати її з позицій теорії конфлікту цілей, згідно з якою кожна людина має чотири основних бажання: бажання безпеки, визнання, нових експериментів і відповідальності. Кримінальна поведінка найбільш піддається впливу конфлікту бажань нових експериментів і відповідальності. Причиною жіночої проституції, на думку Томаса, є необхідність у приємних бажаннях, що входять в конфлікт з відповідальністю. Для жінки з цієї точки зору проституція в одній формі або в іншій була найбільш природнім способом задоволення цієї потреби.

Восьму групу складають теорії, що звертаються на економічних чинників входження до проституції. Більшість дослідників все-таки вважають, що основна причина жіночої проституції лежить у сфері економіки. Вона є економічною базою для тих жінок, які шукають альтернативні стратегії виживання або для тих осіб, які отримують прибуток із торгівлі жіночим тілом. Дослідження проституції дівчат-підлітків виявили, що детермінанти мотивації стати повією як правило, діляться на три категорії: психоаналітична, ситуативна і економічна.

Психоаналітичні дослідження пов'язують жіночу підліткову проституцію з такими психічними розладами, як шизофренія, депресія та емоційна депривація. Ситуативні дослідження були зосереджені на зв'язку між проституцією дівчат та жорстоким поводженням у дитинстві та бездоглядністю, інцестом, домаганнями, зґвалтуванням, раннім сексуальним досвідом та іншими ситуативними детермінантами. Найбільшого поширення отримали теорії економічних мотиваційних факторів. Ряд досліджень встановили економічні злидні у якості основних стимулів у підлітковій проституції [ 2 ].

Проституція має досить довгу та неоднозначну історію свого розвитку. Тож закономірно, що у суспільстві склалися певні уявлення та стереотипи стосовно цього явища.

Таким чином можна відзначити, що вивчення проституції як соціально – психологічного феномену залишаються важливими та актуальними, і потребують дослідження не тільки психологічних особливостей жінок, які зайнятті у секс-бізнесі але й поглибленого аналізу соціальних уявлень щодо цього явища у сучасному суспільстві.

Література:

1. Голосенко И.А. Социологические исследования проституции в России: История и современное состояние вопроса / И. А. Голосенко, С. И. Голод. – СПб. : Петрополис. - 1998. – 127 с.

2. Flowers R. B. The Prostitution of Women and Girls / R. B. Flowers. – NC: McFarland & Co Inc. - 2005. – 263 р.