«Психологія і соціологія», 9. Психология развития

К.психол.н., доц. Кузікова С.Б., Шульженко О.А.

Сумський державний педагогічний університет ім. А.С. Макаренка, Україна

ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ САМОРОЗВИТКУ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ

Постановка проблеми та аналіз актуальних досліджень. У сучасних умовах в якісно новому аспекті розглядається проблема розвитку і використання людського потенціалу. Висуваються все більш високі вимоги до самостійності, ініціативи і відповідальності людини, спричинені змінами, що відбуваються в суспільстві. Саме це і зумовлює посилення актуальності дослідження проблеми саморозвитку особистості. Дослідження проблеми саморозвитку людини, реалізації закладеного в людині потенціалу займає провідне місце як у зарубіжній гуманістичній психології, так і у вітчизняній психології особистості. Вивченням даної проблеми займалися такі вчені, як, К.А. Абульханова–Славська, Б.Г. Ананьєв, В.В. Білоус, М.Й. Боришевський, Б.С. Братусь, А.В. Брушлинський, А.А. Деркач, Є.А. Клімов, Л.А. Коро­стильова, Д.О. Леонтьєв, Н.Н. Нечаєв, В.А. Петровський, Л.М. Попов, С.Л. Рубінштейн, А. Маслоу, К. Роджерс та ін. Мета нашої статті – з’ясувати рівень актуалізованості потреби в саморозвитку та дієвості, керованості процесу особистісних змін студентської молоді.

Виклад основного матеріалу. Особистісний саморозвиток ми (Кузікова С.Б.) розуміємо як свідому, цілеспрямовану активність особистості, мета якої полягає в самозміні в позитивному напрямку, що і забезпечує особистісне зростання, самовдосконалення [1].

Процес саморозвитку – як сутнісна форма буття людини - починається разом із життям і розгортається всередині нього (В.І. Слободчіков). Але людина довгі роки (а іноді й все життя) може і не бути суб'єктом власного життя, тим, хто ініціює і скеровує цей процес. Суб'єктом саморозвитку людина стає тільки тоді, коли вона свідомо починає ставити цілі щодо самопізнання, самовдосконалення, самореалізації, тобто визначає перспективи того, до чого вона рухається, чого домагається, що бажає або, навпаки, не бажає змінювати у собі. Таким чином, саморозвиток припускає наявність ясно усвідомлених цілей діяльності та власного вдосконалення; цілісної Я-концепції і концепції свого життя та особистісних настанов (усвідомлення того, який я є, яким я хочу бути, свобода вибору і відповідальність за нього) [1].

Для дослідження змістового наповнення потреби у саморозвитку, усвідомленості і керованості процесу особистісних змін нами використовувалась міні–анкета «Дієвість саморозвитку особистості» (Кузікова С.Б.) [2]. Міні–анкета складається з п’яти запитань, які передбачають три відповіді закритого типу і одну – відкритого. Запропоновані варіанти відповіді розміщені за ступенем актуалізованості потреби в саморозвитку. Четвертий варіант, який відображає найбільший ступінь, передбачає розгорнуту відповідь щодо суті питання. При обробці анкети проводився контент-аналіз отриманих даних і їх категоризація за ознаками ступеня актуалізації та змісту усвідомленості і керованості процесу саморозвитку. Для нашого дослідження цікавим є проаналізувати третє та четверте питання міні–анкети. Третє питання спрямоване на з’ясування наявності настанови саморозвитку, особистісного ставлення до нього. Четверте – досліджує змістове наповнення процесу саморозвитку, його розуміння і засоби. Досліджувані – студенти 1–4 курсів кількістю 90 осіб.

За третім питанням «Чи треба займатися саморозвитком? Якщо так, то для чого…» при обробці міні–анкети були отримані наступні дані: 1 курс – 9,08% вважають, що треба радіти тому, що є; 4, 54% вважать, що саморозвитком треба займатися, якщо це потрібно для справи, якщо цього вимагають обставини та 86,26% респондентів вважають, що саморозвитком необхідно займатися все життя. Відповіді на відкрите питання поділені на такі категорії: для особистісного розвитку та реалізації (36,32%); для пізнання себе, своїх здібностей (18,16%); для того, щоб стати краще і подобатися собі (13,62%); щоб не марно прожити своє життя (4,54%); щоб бути особистістю з великої літери (4,54%); щоб відповідати поставленими перед собою цілями і рівню інших людей (4,54%). Ці дані говорять про те, що вже на 1 курсі студенти вважають важливим займатися саморозвитком для особистісного зростання та реалізації себе як особистості; 2 курс – якщо це потрібно для справи, якщо вимагають обставини (12%), необхідно все життя (88%); 3 курс – треба радіти тому, що є (6,9%), необхідно все життя (93,15%); 4 курс – якщо це потрібно для справи, якщо вимагають обставини (4,17%), необхідно все життя (95,91%). Тобто яскраво видно, що з часом у студентської молоді зростає впевненість в тому, що саморозвитком потрібно займатися все життя.

На четверте питання «Чи займаєтесь ви саморозвитком? Якщо так то як…» на 1 курсі отримані такі дані: мене влаштовує те, який я є, змінюватись не хочу (9,08%); хочу змінитися, не знаю як, не виходить (4,54%); я намагаюсь працювати над собою (63,56%); працюю над собою постійно (22,7%); 2 курс – хочу змінитися, не знаю як, не виходить (20%), я намагаюсь працювати над собою (75%), працюю над собою постійно (20%); 3 курс – хочу змінитися, не знаю як, не виходить (3,45%), я намагаюсь працювати над собою (75,9%), працюю над собою постійно (17,25%); 4 курс – я намагаюсь працювати над собою (83,4%), працюю над собою постійно (20,85%). Тобто можна зробити висновок, що студенти на всіх курсах намагаються займатися саморозвитком і намагаються працювати над собою. Цікаво розглянути змістове наповнення процесу саморозвитку, його розуміння і засоби, які використовують студенти різних курсів.

Засоби саморозвитку на 1 курсі: читання книг, перегляд фільмів (18,16%); міжособистісне спілкування (9,08%); вивчення іноземних мов (4,54%); фізичний розвиток (4,54%); відвідування тренінгів саморозвитку (4,54%); рефлексія (9,08%); перейняття досвіду літературних героїв (4,54%); робота над собою (9,08%); 2 курс – читання книг (20%), фізичний розвиток (4%), рефлексія (16%), відвідування тренінгів (20%), виконання методик з самопізнання (8%), використання Інтернету (4%), міжособистісне спілкування (4%), навчання в університеті (4%); 3 курс – релаксація (3,45%), проведення методик (13,8%), аналіз ситуацій, знаходження у собі негативного і позитивного та робота над ними (24,15%), відвідування музеїв, театру тощо (6,9%), читання книг, перегляд фільмів (37,95%), досягнення міні–цілей (10,35%), ведення особистого щоденника (3,45%), навчання в університеті (3,45%), відвідування тренінгів та фестивалів (3,45%), міжособистісне спілкування (3,45%); 4 курс – читання книг (12,51%), фізичний розвиток (8,34%), заняття саморозвитком (8,34%), відвідування семінарів, курсів (4,17%), навчання в університеті (4,17%). З вище викладеного видно, що в період навчання студенти пізнають і освоюють різноманітні засоби саморозвитку. Різниця вже помітна на 3 курсі, засоби саморозвитку досить різноманітні на відміну з молодшими курсами. А ось результати 4 курсу досить незрозумілі. Можна припустити, що заповнюючи міні–анкету студенти поспішали або не були щирими і не захотіли прописувати, які засоби саморозвитку вони використовують.

Висновок. Проведене дослідження підтверджує, що психологічні ресурси як сукупність можливостей розвитку вже існують у психологічній реальності людини, але для здійснення прогресивного особистісного саморозвитку потрібна їхня актуалізація і виникнення між ними певних функціональних зв’язків. Тому в процесі навчання у ВНЗ викладачі повинні заохочувати у молоді пошукову активність, підтримувати позитивне самосприйняття, а також розширювати знання молоді про засоби саморозвитку щоб зробити саморозвиток «культурним стереотипом» в нашій країні.

Література:

1.           Кузікова С.Б. Структурно–змістовий аналіз феномена особистісного саморозвитку // Проблеми сучасної психології: Збірник наукових праць Кам’янець–Подільського національного університету ім. Івана Огієнка, Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / За ред. С.Д. Максименка, Л.А. Онуфрієвої. Вип.. 10. – Кам’янець–Подільський: Аксіома, 2010. – 910 с. С. 365–377.

2.           Кузікова С.Б. Розробка діагностичного інструментарію вивчення особливостей саморозвитку особистості. / Науковий вісник Миколаївського державного університету імені В.О. Сухомлинського: збірник наукових праць / за ред. С.Д. Максименка, Н.О. Євдокимової. – Т. 2. – Вип. 6. – Миколаїв: МДУ імені В.О. Сухомлинського, 2011. – 316 с. – (Серія «Психологічні науки»). С. 159 –164.