Олексієнко М.Р., Пухир М.О.
Проблеми
обліку та аналізу основних засобів та шляхи їх вирішення
Особливості економічної системи України
визначають специфічні вимоги до підвищення ефективності процесу відтворення
основних виробничих фондів, в яких матеріалізуються нові ресурси, що
накопичуються. Раціональне використання основних засобів, їх провідна роль в
забезпеченні розширеного відтворення впливає на формування сукупної
народногосподарської ефективності, розвиток економічної системи в цілому. Враховуючи
значимість основних засобів у здійснені виробничого процесу зосередимо увагу на
проблемних питаннях бухгалтерського, податкового обліку, а також аналізу
основних засобів, що виникли у зв’язку із трансформуванням вітчизняного обліку
відповідно до Міжнародних стандартів.
Дослідженню актуальних питань методики обліку
і аналізу основних засобів на підприємствах присвячені наукові роботи багатьох
економістів. Так, серед останніх публікацій у періодичних та наукових виданнях
можна виділити статті А. А. Білоусова, М. І. Бондара, О. М. Губачової, В. В.
Костенка, О. В. Петрик та інших, в яких розглядаються проблемні аспекти обліку
основних засобів та вказуються шляхи їх вирішення.
Однак, результати дослідження літературних
джерел дозволяють стверджувати, що методика обліку основних засобів містить
низку проблем, які потребують конкретизації і уточнення. Невирішену раніше
частину загальної проблеми доцільно розглядати на підставі систематизованих і
узагальнених результатів дослідження методики обліку і аналізу основних засобів
з урахуванням особливостей діяльності підприємств.
На підставі дослідження діяльності
підприємств сформулювати пропозиції з удосконаленням організаційних аспектів
обліку і аналізу основних засобів.
Дослідження еволюції та сучасної теорії економічної категорії „основні
засоби” дозволяють зробити висновок про те, що термін „основні фонди”, що
вживається у чинних законодавчих актах і нормативних документах [2], а також
використовується багатьма авторами [9,
10, 11], недоцільно застосовувати саме для засобів праці. На наш погляд, слід
використовувати термін „основні засоби”, оскільки виходячи з категорії обліку,
основні засоби – це довгострокові активи, а активи не можуть ототожнюватись з
фондами, які є джерелами створення засобів.
Нині, існують дві окремі класифікації: бухгалтерська, у
якій виділено дев’ять груп основних засобів і сім груп інших необоротних
матеріальних активів та податкова, відповідно до якої виділено чотири групи
основних засобів з метою нарахування амортизації. На нашу думку, це
заплутує облік основних засобів.
Окрім цього, виділення двох груп
класифікації (бухгалтерської і податкової) основних засобів ускладнює ведення
обліку і складання звітності.
Існує проблема визначення економічної сутності основних засобів. Так, економічна
суть основних фондів або основного капіталу полягає в тому, що вони являють
собою засоби праці, беручи участь в декількох виробничих циклах, і переносять
свою вартість на готовий продукт частинами, в міру зносу у вигляді амортизації.
Як бачимо, у визначенні основних фондів немає вказівок про величину їх вартості
у грошовому виразі. Відомо, що
основні фонди – це матеріальні цінності, експлуатаційний період
яких відносно перевищує один календарний рік і їх вартість вище 1000 грн.
В той же час, у нормативному документі
вказано: „будинки, споруди, обладнання, обчислювальна техніка, прилади,
транспортні засоби, інструменти, інвентар та інші матеріальні цінності (засоби
праці), які діють в натуральній формі протягом довгого періоду і вартість яких
поступово зменшується у зв’язку із зносом” [6]. Хоча, таке поняття не має
прив'язки до величини вартості. Все це призводить до невірного тлумачення та
неправильних бухгалтерських проведень.
Ми вважаємо, що необхідно привести визначення
основних фондів в Інструкції і Класифікаторі у відповідність з їх економічною
природою.
Положенням (Стандартом) бухгалтерського обліку 7 „Основні засоби” дозволено застосування різних методів амортизації основних засобів [8]. Але, на нашу думку, податковий метод нарахування амортизації не враховує строк експлуатації основних засобів, оскільки: до кожної з чотирьох груп входять об’єкти основних засобів, що мають різний термін використання, неоднаковий рівень морального зносу. Тому застосування цього методу не відображає економічної суті процесів відтворення основного капіталу. Ми вважаємо, що необхідно законодавчо заборонити застосування податкового методу нарахування амортизації у бухгалтерському обліку. Це підвищить достовірність даних бухгалтерського обліку щодо зносу основних засобів.
Слід також зазначити, що кожна господарська
операція має бути оформлена документально. Первинні документи з обліку основних
засобів – це відправна точка бухгалтерського обліку.
Регістром аналітичного обліку основних засобів є
інвентарна картка обліку (форма ОЗ-6).
Записи в ній роблять на підставі „Акту
приймання – передачі основних засобів” (форма
ОЗ-1), а також „Акт приймання – здачі
відремонтованих, реконструйованих і
модернізованих об’єктів”(форма ОЗ-2) та „Акт на списання основних засобів”(форма ОЗ-3) [10].
На нашу думку, форма інвентарної картки типової форми, що
затверджена наказом Міністерства статистики України № 352, не відповідає
вимогам сучасного обліку. Слід зазначити, що в даний бухгалтерський документ
необхідно додатково ввести наступну інформацію: строк корисного використання;
ліквідаційна вартість; вартість, що амортизується; справедлива вартість; метод
амортизації; сума дооцінки або уцінки об'єкта.
Введення таких даних до інвентарної картки обліку
основних засобів значно підвищить її аналітичність та інформативність.
Ще однією проблемою обліку основних засобів є
відображення джерела надходження об’єкта на підприємство. Так, для обліку
витрат на придбання чи створення основних засобів передбачено субрахунок 152
„Придбання (виготовлення) основних засобів”; витрат на придбання чи створення
інших необоротних активів — субрахунок 153 „Придбання (виготовлення) інших
необоротних активів”. Також для обліку витрат на капітальне будівництво
підрядним чи господарським способом передбачено субрахунок 151 „Капітальне
будівництво”[14].
Ми вважаємо, що для потреб управління на будь – якому
підприємстві буде корисною інформація, з якого саме каналу або яким чином
надійшов об’єкт основних засобів. Тому пропонується
до рахунку 152 „Придбання (виготовлення) основних засобів” відкривати
аналітичні рахунки третього порядку залежно від каналу надходження об’єкта
основних засобів: створення власними силами
господарським способом; створення власними
силами підрядним способом; купівля; безоплатне
отримання; отримання у вигляді внеску до
статутного капіталу; отримання в обмін.
Крім того, існують недоліки системи нарахування
амортизації:
1. По-перше, нарахування амортизації не на повну вартість
основних фондів, а на її частину - залишкову вартість. Це призводить до регресу
- запланованому зменшенню суми та штучному
збільшенні періоду нарахування амортизаційних відрахувань;
2. По-друге, нарахування амортизаційних відрахувань щодо стану основних засобів не на місячну, а на квартальну дату, в той час як рух основних фондів, визначення розміру прибутку і нарахування податків здійснюються щомісячно;
3. По-третє,
наявність групових норм амортизації - це аномалія та пережиток „котлового”
нормативного методу соціалістичного бухгалтерського обліку, оскільки зношується
кожний конкретний об’єкт. Визначення строку нормативної служби
основних засобів діленням на
100 % на установлену в відсотках норму амортизації, а не на обіг;
4. Включення у
вартість для нарахування амортизації затрат на капітальний ремонт та інші
„покращення” основних фондів, що веде до перекручування показника як вартості
основних фондів, так і величини амортизації, а не навпаки;
5. Нарахування амортизації після закінчення
нормативного строку служби основних засобів.
Дослідження практичної діяльності підприємств
дозволяє зробити висновок, що їх керівництвом суттєва увага надається питанням
автоматизації рішення задач по обліку, аналізу основних засобів на АРМБ. Вона
базується на створенні інформаційної бази про наявність основних засобів,
сформованих на підставі інвентарної картотеки.
Ми вважаємо, що при цьому керівник і
бухгалтер можуть проаналізувати
значення будь-якого показника з інформаційної бази за - необхідний період часу.
Таким чином, комплексний підхід до обліку і
аналізу основних засобів дозволяє оперативно одержати всі необхідні дані за
певний період і істотно підвищує рівень управління фінансово - господарською
діяльністю підприємства.
Нині, перед головними бухгалтерами,
фінансовими директорами, керівниками підприємств виникла серйозна проблема
відновлення основних фондів. Без її вирішення неможливе здійснення процесу
відтворення, а значить, продовження процесу виробництва та споживання.
Всі ці проблеми є дуже актуальними на
сьогодні. Тож треба з розвитком економіки проводити удосконалення обліку основних
засобів.
Література:
1. Закон України
"Про. бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996 - XIV від 16.07.99 р., зі
змінами від 22.06.2000 р, № 1829-ІП // www. rada.gov.ua.
2. Закон України
„Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97 р. № 283/97-ВР //
www. rada.gov.ua.
3. Інструкція
"Про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу,
зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій", затв.
наказом Міністерства фінансів України № 291 від 30.11.99. р., зі змінами від
20.10.2005 р. № 717// www. rada.gov.ua.
4. Інструкція
„Про складання державної статистичної звітності за формою №11-ОЗ „Звіт про наявність та рух основних засобів, амортизацію (знос)", затв.
наказом Держкомстату від 27.08.01
р. № 365// www. rada.gov.ua.
5. Інструкція „По інвентаризації основних засобів,
нематеріальних активів, ТМЦ, грошових коштів і документів та розрахунків",
затв. наказом Міністерства фінансів України від 11.08.94 р. № 69 // www. rada.gov.ua.
6. Інструкція з
бухгалтерського обліку балансової вартості груп основних фондів від 24 липня
1997 року (із змінами і доповненнями)// Бух. облік і аудит. - 2004. - №3. -
с.29-32.
7. План рахунків
бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань та господарських операцій
підприємств і організацій, затв. наказом Міністерства фінансів України від
30.11.1999 р. № 291 (із змінами).
8. Положення
(стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затв. наказом
Міністерства фінансів України від 27.04.2000 р. № 92, із змінами і
доповненнями, внесеними до нього наказами
Міністерства фінансів України
від 30.11.2000 р. №304 і від 25.
і 1.2002р. № 989 // Бух. облік і аудит. -2005. -№ 3 - с.6 -11.
9. Зюкова М. М.
Облік основних засобів: проблемні питання // Регіональні перспективи. – 2003. -
№9-10. - с.59-61.
10.Костенко В.
В. Удосконалення обліку основних фондів – необхідність здійснення процесу
відтворення // Статистика України. – 2005. - №1. – с. 73-75.
11.Копилов В. А.
Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку основних засобів // Бух. облік
і аудит. – 2004. - №10. – с. 3-10.
12.Павлюк І.
Розкриття інформації про основні засоби в Примітках до річної фінансової
звітності // Бух. облік і аудит. - 2005. - №1. – с. 25-27.
13.Павлюк
І. Кореспонденція рахунків як основа
для організації та ведення раціонального бухгалтерського обліку основних
засобів // Бух. облік і аудит. – 2006. - №9. – с.18-24.
14.Фурсов А. Новые изменения в учете основных средств
// Весник бухгалтера и аудитора Украины. – 2006. - №17-18.- сентябрь.- с.
24-29.