Капустяк Інна

Науковий керівник: Гудима Р.Р.

Буковинська державна фінансова академія

Тенденції розвитку туризму в Україні

Україна – це країна, яка займає одне з найвигідніших положень у Європі. Вона розташована на перехрестях транспортних та людських потоків з Півночі на Південь та із Заходу на Схід. На території держави переважно рівнинний ландшафт, різноманітна флора та фауна, сприятливі кліматичні умови. З цього випливає, що сама природа заклала в нашу країну перспективи розвитку і функціонування туристичної галузі. Тому ми повинні задуматися, над тим, щоб корисно використати даний “дарунок”, який не лише принесе значні кошти до державного бюджету, а й покращить імідж нашої держави в туристичній галузі, дозволить ефективно використати туристичні ресурси і допоможе в інтеграції до європейську спільноту.

Стратегічною метою туризму в Україні є створення конкуренто спроможного туристичного продукту, що зможе гідно представити себе на світовому ринку. Це не випадково, адже зараз туризм є невід’ємною складовою національного і світового ринку. Він посідає друге місце в світовій економіці, після електронної та комп’ютерної промисловості, навіть випереджаючи такі галузі, як нафтопереробна та автомобілебудівна [2].

Хоча туризм і здається на перший погляд досить простою галуззю, насправді це дуже складна і багатогранна економічна система, одна з основних складових сфери послуг, що поєднує в собі мистецтво, культуру, сферу побутових послуг, житлово-комунальне господарство, страхування та промисловість. Тому його функціонування на високому рівні прискорить перехід суспільства на новий постіндустріальний рівень розвитку.

Спостерігаючи історію нашої країни, можна побачити, що до 1914 туризм в Україні був мало розповсюджений. До перших спроб належить студентська екскурсія 1876 року у Криму, мандрівки студентів у Галичині у 1880 роках, заснування Гуртка любителів природи, гірського спорту і кримських гір у 1880 роках у Ялті та Кримського гірського клубу у 1890 роках [3].

У складі СРСР у 80–90 роках туристична галузь занепала, через несприятливе економічне становище, що не дозволяло фінансувати пріоритетні туристичні зони, призвівши до зменшення чисельності іноземних туристів і як наслідок, зменшення надходження коштів у державний бюджет.

Проте, починаючи з 2002 року керівництво нашої країни зацікавилося в розвитку туризму. Було створено Державну туристичну адміністрацію, внесено зміни до Закону України “Про туризм”, за яким у ст. 6 зазначено, що держава проголошує туризм одним з пріоритетних напрямів розвитку економіки та культури і створює умови для туристичної діяльності, забезпечує становлення туризму як високорентабельної галузі економіки України, заохочує національні та іноземні інвестиції у розвиток індустрії туризму, розвиває в'їзний та внутрішній туризм, розширює міжнародне співробітництво для утвердження України на світовому туристичному ринку. Здійснено заходи по запровадженню безвізового режиму, спрощено порядок оформлення віз іноземних громадян для в’їзду в нашу країну у туристичних цілях.

Здійснення таких заходів не пройшло марно. Дослідивши ситуацію туристичних потоків, можна побачити, що кількість іноземних громадян, які відвідали нашу мальовничу природу збільшилася майже у 4 рази у 2008 році, порівняно із 2000 роком, але з 2009 року спостерігається тенденція їх зменшення. У свою чергу кількість туристів, обслугованих суб'єктами туристичної діяльності України збільшилася у 1,5 рази в 2009 році [4].

Проте для посилення цих позитивних тенденцій треба подолати ряд причин, що постають на шляху до успіху. Адже на даний час серед великої кількості фірм, що діють на національному туристичному ринку, лише невелика частка з них займаються туроператорською діяльністю в класичному розумінні цього слова. Інша частина постає як посередники закордонних операторів, додаючи до їх туристичного продукту частину власних послуг.

Матеріально-технічна база більшості курортних закладів знаходиться у незадовільному стані. Близько третина закладів, переважно відомчого підпорядкування, практично не працюють [2]. Це зумовлено поганим фінансуванням галузі на регіональному і державному рівнях, та тим, що держава не створила сприятливі умови для залучення інвестицій з боку іноземних інвесторів. Через дефіцит бюджетних коштів державне фінансування галузі майже відсутнє, не встановлено пільгових умов для оподаткування. Тому лише після того, як Україна подолає всі внутрідержавні проблеми, вона зможе скласти гідну конкуренцію великим туристичним країнам і представить свої можливості в повній мірі.

Хотілося ще б згадати, що історико-культурні пам’ятки є важливою складовою туристичного потенціалу нашої країни. Найбільше їх зосереджено в Центральному, Причорноморському та Карпатському регіонах. Саме тут пропонується туристам унікальну комбінацію з гір, чистого повітря, мінеральних джерел та історичних місць. Унікальна архітектура міст, зокрема у Львові, Києві, Кам’янець-Подільську, Одесі та Чернівцях; замки, що вражають відвідувачів; дивовижні водоспади, найвищим серед яких є Учансу в Криму (висота 98 м) та унікальні музеї просто неба, що не мають аналогів у світі.

Отже, туризм в Україні є важливою економічною гілкою, що може принести значний прибуток в економіку держави. Розвиток цієї пріоритетної галузі виведе нашу країну та новий рівень розвитку, що у свою чергу збільшить прибутковість у таких суміжних секторах економіки, як транспорт, торгівля, будівництво, зв'язок, сільське господарство і позитивно вплине на структурну економіку країни.

Список використаної літератури:

1. Про туризм : Закон України від 18.11.2003 р. №1282-IV. – Режим доступу:

2. Криховецький І.З. Стан і перспективи розвитку туризму в Україні / І.З. Криховецький // Інвестиції: практика та досвід. – 2008. - №3. – С. 37-38.

3. Туризм в Україні. – Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/Туризм_в_Україні

4. Офіційний сайт Державного комітету статистики України. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/