Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

Студентка групи ОА-08-Б Заєць А.

Керівник кандидат економічних наук, доцент Терещенко В. С.

 

ОРЕНДА І ЛІЗИНГ: СПІЛЬНЕ ТА ВІДМІННЕ

В останні десятиріччя серед українських промислових підприємств стрімко зростає популярність лізингу виробничих верстатів, обладнання тощо. Лізинг є одною з найцікавіших форм інвестування, що здатна значно пожвавити процес оновлення виробництва через розширення та оновлення матеріально-технічної бази лізингоодержувача. Альтернативним шляхом досягнення вказаних цілей є оренда.

На практиці дуже часто бухгалтери вважають лізинг та оренду синонімами, хоча насправді це не так. Методика бухгалтерського обліку лізингових операцій відрізняється від методики обліку орендних операцій, тому необхідне чітке розмежування семантичних полів лізингу та оренди.

Дослідженнями проблем сутності та методики бухгалтерського обліку лізингових та орендних операцій займалися такі вчені: С. Голов, Є. Губа,

В. Савчук, П. Самуельсон, М. Чумаченко. Однак понятійний апарат все одно потребує уточнення.

Метою дослідження є проведення аналізу економічної сутності оренди та лізингу з метою їх розмежування для подальшого удосконалення методики бухгалтерського обліку.

За результатами проведеного нами дослідження серед економістів на сьогодні нема одностатійності щодо визначення сутності лізингу. Одні науковці розглядають лізинг як спосіб кредитування підприємницької діяльності; інші – повністю ототожнюють його з довгостроковою орендою або однією з її форм, яка, в свою чергу, зводиться до найманих чи підрядних відносин; треті вважають лізинг завуальованим способом купівлі-продажу засобів виробництва чи прав користування чужим майном.

В широкому сенсі лізинг є організаційною формою підприємницької діяльності, яка виражає відносини власності, особливу систему господарювання. Саме про це йдеться у визначенні лізингу, що наводиться в Законі України «Про лізинг»: лізинг – це підприємницька діяльність, яка спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів і полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений строк лізингоотримувачу майна, що є власністю лізингодавця або набувається ним у власність за дорученням і погодженням із лізингоодержувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів [2].

Вважаємо наведене визначення поверхневим, оскільки воно не містить специфічних ознак лізингу та не дає можливості відмежувати його від оренди.

Це ж саме можна сказати й про визначення оренди, наведене в Положенні (Стандарті) бухгалтерського обліку (П(С)БО) України 14 «Оренда»: оренда – це угода, за якою орендар набуває право користування необоротним активом за плату протягом погодженого з орендодавцем строку [1].

Проведемо сутнісний аналіз лізингу та оренди й виділимо спільні між ними та специфічні риси. Результати дослідження формалізуємо у вигляді табл. 1. 

Таблиця 1 – Порівняльна характеристика оренди і лізинга

№п/п

оренда

лізинг

І.

1.

Спільні риси:

Рух майна та призначення.

Супроводжуються передачею майна від одного субєкта іншому.

Оренда та лізинг – це надання фізичною або юридичною особою у тимчасове використання майна іншій фізичній або юридичній особі.

2.

Однакові види за окупністю майна.

Оренда може бути операційною (оперативною), яка базується на умовах терміновості, платності й повертання, та фінансовою (це оренда, що передбачає передачу орендарю
всіх
ризиків та вигод, пов'язаних з правом користування та
володіння активом
) [3].

Лізинг також буває оперативним (це договір лізингу, у результаті якого лізингоотримувач по своєму замовленню отримує у платне користування від лізингодавця об’єкт на строк, який менше строку, за який амортизується 90% вартості об’єкту лізингу) та фінансовим (це договір лізингу, у результаті якого лізингоотримувач за своїм замовленням отримує у платне користування від лізингодавця об’єкт на строк, менший строку, за який амортизується 60% вартості об’єкта лізингу) [2].

3.

Платність і терміновість.

Оренда і лізинг – це надання фізичною або юридичною особою у тимчасове використання майна іншим фізичним або юридичним особам за визначену плату на певний термін.

ІІ.

1.

Специфічні риси:

Об’єкти.

Об’єктами оренди можуть бути цілісні майнові комплекси підприємств, їх структурні підрозділи, нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення), майно, яке не увійшло у статутні фонди господарських суспільств [1].   

 

  Обєктами лізингу можуть бути будь-яке рухоме і нерухоме майно, яке може бути віднесено до основних фондів підприємства згідно із законодавством, в тому числі продукція, виготовлена державними підприємствами. В лізинг не можуть передаватися земельні ділянки та природні комплекси [2].

2.

Цілі використання обєктів.

Комерційні та некомерційні.

  

Виключно комерційні.

 

3.

Субєкти.

Суб’єктів оренди два:

- орендодавець – юридична особа, яка передає право користування майном на визначений термін за певну плату;

- орендар – фізична або юридична особа, яка отримує право користування предметом оренди [3].

 

 

Суб’єктів лізингу три: 

- лізингодавець - юридична особа,  яка передає право  володіння
та користування предметом лізингу лізингоодержувачу
; 

- лізингоодержувач - фізична або  юридична  особа,  яка отримує
право   володіння   та   користування   предметом   лізингу    від лізингодавця
;

- продавець - фізична або юридична особа, в якої
лізингодавець набуває річ, що в наступному буде передана як предмет
лізингу лізингоодержувачу [2].

 

Дамо пояснення специфічним ознакам лізингу:

1.     Коло обєктів оренди є ширшим за коло обєктів лізингу. На відміну від оренди в лізинг не можуть передаватися земельні ділянки та природничі комплекси.

2.     Обов’язкова умова лізингу полягає в тому, що об’єкти, які передаються в лізинг, можуть бути використані виключно для підприємницьких цілей. Якщо в лізингову компанію з пропозицією взяти в користування оргтехніку звернулися дві організації: одна комерційна, що здійснює підприємницьку діяльність, а інша – благодійний фонд, то лише в першому випадку операція може вважатися предметом лізингової угоди.

3.     Коло субєктів лізингу є ширшим, ніж при оренді.

Висновки. Вважається загальновизнаним, що лізинг тісно пов’язаний з орендним механізмом, але в діловому обігу він має більш широку, складну троїсту основу і містить в собі одночасно істотні якості кредитної угоди, інвестиційної та орендної діяльності, які тісно сполучаються та взаємопроникають одна в одну, створюючи нову організаційно-правову форму бізнесу в ньому реалізується комплекс майнових відносин, пов’язаних з передачею засобів виробництва у тимчасове користування шляхом їх купівлі-продажу та подальшої здачі в оренду.

 

         Література:

1.    Положення (Стандарти) бухгалтерського обліку 14 «Оренда».

2.    Закон України «Про фінансовий лізинг» від 11.12.2003 року № 1381-4.

3.    Закон України «Про оренду державного і комунального майна»

від 10. 04. 1992 р. № 2269-12.