Моргунова Т. І., Любинська А. О.

Херсонський національний технічний університет, Україна

Впровадження комп’ютерних технологій для обробки та передачі податкової звітності до відповідних органів.

Постановка проблеми. Як відомо, для різних видів звітності дані формуються у кількох видах колись цілісного бухгалтерського обліку: в управлінському - для управлінської, у фінансовому - для бухгалтерської (фінансової) звітності та, в так званому, податковому обліку для податкової звітності. Це пов'язано з тим, що різні користувачі хочуть бачити таку інформацію про підприємство, яка б повною мірою задовольняла саме їх інтереси. Так, потенційні інвестори планують вкладати кошти у підприємство, яке має стабільні фінансові результати; податківці бажають постійно отримувати відрахування до бюджету; керівництво та власники підприємства мають одночасно дві мети - залучити якомога більше інвестицій і сплатити якомога менше податків. Останні й прагнуть показати для потенційних інвесторів більший прибуток, тоді як для оподаткування його зменшити. Зробити це можна тільки через збільшення витрат. Для того щоб запобігти цьому, «... держава жорстко регламентує витрати, які не пов'язані безпосередньо з виробничою діяльністю».

Очевидно, саме це й стало основною причиною виникнення податкового обліку, який ведуть за вимогами органів оподаткування. Ці вимоги суттєво відрізняються від вимог облікового законодавства, що впливає на зменшення ролі бухгалтерського обліку в підготовці інформації для звітності (користувачів). Відтепер він слугує базою даних в основному для управлінської за фінансової (бухгалтерської) звітності, й лише фрагментарно - для податкової, яку складають на основі даних податкового обліку. Підготовка внутрішньої й зовнішньої звітності покладена на один і той самий бухгалтерський апарат, який змушений виконувати не тільки великий обсяг паралельної роботи, а й здійснювати з одними й тими самими даними різноманітні маніпуляції. Цього можна уникнути, якщо знайти шляхи узгодження вихідних даних для всіх видів звітності, особливо це потрібно для зовнішньої звітності - фінансової та податкової.

Податкова звітність є важливою складовою взаємовідносин держави з суб'єктами господарювання, що здійснюють свою діяльність на території України згідно з чинним законодавством та визнані платниками відповідних податків.

Складанням податкової звітності завершується обліково-податковий процес щодо сплати відповідних податкових платежів та зборів.

Податкова звітність – це структурована система взаємопов'язаних податкоутворюючих показників, що характеризують діяльність платника податку за певний звітний період, статику і динаміку об'єктів податкового обліку в грошових вимірниках, яка подається податковим органам для задоволення інформаційних потреб. Податкову звітність складають самостійно платники податків на основі даних первинної документації, облікових регістрів фінансового та податкового обліку.

Мета складання податкової звітності полягає у наданні податковим органам повної, достовірної інформації про наявність та рух об'єктів оподаткування платника податків протягом звітного періоду.

Виклад основного матеріалу. Понад 50% прибутку українські компанії спрямовують на справляння податків, при цьому витрачають 848 годин на рік для сплати всіх 99 податків, зборів, обов'язкових платежів. Для порівняння: річна кількість податків у Швеції становить – 2, Китаї – 4, Гонконзі – 4, Сінгапурі – 5, Латвії – 5, Маврикії -7, при цьому витрачається часу: в ОАЕ - 12 годин на рік, у Швейцарії – 63, Люксембургу - 59 годин. До того ж в умовах фінансової кризи багато країн знизили ставку податку на прибуток: Боснія й Герцеговина - з 30 до 10%, Німеччина - з 25 до 15, Албанія - з 20 до 10, Грузія - з 20 до 15, Китай з 37 до 25, Таїланд з 30 до 25, Чехія - з 24 до 21 %.

Для підвищення оперативності інформації, спрощення взаємовідносин платників податків з податковими органами ДПАУ вводить Єдиний електронний реєстр платників ПДВ. Реєстр створюється на основі даних Єдиного державного реєстру юридичних і фізичних осіб-підприємців, Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, баз даних органів державної податкової служби, контрольних і правоохоронних органів. При адмініструванні ПДВ запровадження Реєстру платників дасть змогу виявляти незаконні схеми його відшкодування. Цьому сприятиме й розширення кола платників податків, що подають свою звітність в електронній формі. Зокрема, у жовтні 2009 р. майже 90% платників ПДВ подали звітність у електронному вигляді.

Відповідно до п. 1.11 ст. 1 Закону № 2181:

Податкова декларація – документ, що подається платником податків до контролюючого органу в строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

За цими критеріями визнається зміст податкової декларації:

Ø форма податкової декларації визначається законодавством;

Ø на основі податкової декларації проводиться нарахування та /або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

За останньою ознакою можна виділити такі види податкових декларацій, за якими:

· нараховуються та сплачуються податкові зобов'язання;

· нараховуються податкові зобов'язання;

· сплачуються податкові зобов'язання.

Розуміння сутності податкової декларації є важливим моментом у практичній діяльності платника податків, адже від цього залежатиме вид та розмір його відповідальності за неподання або затримку подання тієї чи іншої форми податкової звітності.

Зокрема, Законом № 2181 передбачено:

1. Платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку (пп. 17.1.1 ст. 17).

2. Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків, якщо платник не подає в установлені строки податкову декларацію (пп. 4.2.2 ст. 4). При цьому платник сплачує штраф у розмірі 10% суми податкового зобов'язання за кожен повний або неповний місяць затримки податкової декларації, але не більше 50% від суми нарахованого податкового зобов'язання та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (нп. 17.1.2 ст. 17).

3. Платник податків не зможе виправити самостійно виявлені помилки щодо розрахунку податкових зобов'язань, не подавши податкової декларації в установлені строки (п. 17.2 ст. 17).

Особливості подання податкової звітності за окремими податками, зборами (обов'язковими платежами) розкриті в Законі №2181. Так, в пп. 4.1.3 ст. 4 передбачено, якщо згідно з правилами податкового обліку, визначеними законами, податкова звітність щодо окремого податку, збору (обов'язкового платежу) складається наростаючим підсумком, податкова декларація за результатами останнього податкового періоду року прирівнюється до річної податкової декларації, при цьому остання не подається.

Крім того, встановлення форм або методів обов'язкової податкової звітності, які передбачають подання зведеної інформації щодо окремих доходів, витрат, пільг, інших елементів податкових баз, що були раніше відображені у податкових деклараціях або розрахунках з окремих податків, зборів (обов’язкових платежів), не дозволяється, якщо інше не встановлено законами з питань оподаткування.

Загальний порядок подання податкової декларації визначений пп. 4.1.4 ст. 4 Закону № 2181, який встановлює, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює:

· календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

· календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

· календарному року (крім податку з доходів фізичних осіб, декларація про які подається до 1 квітня року, наступного за звітним) - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Граничні строки для подання податкової декларації, визначені п.4.1 ст. 4 Закону №2181, можуть бути продовжені керівником податкового органу за письмовим запитом платника податків, якщо такий платник податків протягом зазначених строків:

Ø перебував за межами України;

Ø перебував у плаванні на морських судах за кордоном України у складі команди (екіпажу) таких суден;

Ø перебував у місцях позбавлення волі за вироком суду;

Ø мав обмежену свободу пересування у зв'язку з ув'язненням чи полоном на території інших держав або за інших обставин непереборної сили, підтверджених документально;

Ø був визнаний за рішенням суду безвісти відсутнім або перебував у розшуку у випадках, передбачених законодавством.

При цьому штрафні санкції, визначені пп. 17.1.1 ст. 17 Закону №2181, не застосовуються протягом строків продовження граничних термінів подання податкової декларації.

Якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається наступний за вихідним або святковим операційний (банківський) день.

Згідно з Методичними рекомендаціями щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затвердженими наказом ДПАУ від 31.12.2008 р. № 827, податкова звітність до органів податкової служби надається (надсилається):

• на паперових носіях - особисто;

• на паперових носіях - поштовими відправленнями:

• засобами телекомунікаційного зв'язку з накладанням електронного цифрового підпису без підтвердження паперовими носіями - до Центру обробки електронної звітності ДПА України, у тому числі через операторів електронної звітності.

Якщо податкова звітність, надана органу ДПС платником податків, заповнена всупереч правилам, визначеним у затвердженому порядку її заповнення, то вона може бути не визнана органом ДПС як податкова звітність.

Підставою про невизнання податкової звітності є:

Ø відсутність підпису відповідних посадових осіб (факсиміле не дозволяється);

Ø відсутність скріплення печаткою підписів платника податків;

Ø відсутність обов'язкових реквізитів податкового документа;

Ø відсутність обов'язкових додатків до податкової звітності, передбачених порядком заповнення відповідної звітності;

Ø неможливість прочитати текст або цифри внаслідок пошкодження (наприклад, документи залиті чорнилом або іншою рідиною, потерті);

Ø наявність порваних аркушів, підчищень, помарок. виправлень, дописок і закреслювань;

Ø подання ксерокопії звітних документів;

Ø порушення загальних вимог оформлення документів податкової звітності.

Податкову звітність, статус якої відповідає податковій декларації, можна пересилати поштою єдиними правилами, установленими, як уже зазначалося, Законом № 2181, а саме:

1. Платник податків має право надіслати поштою на адресу податкового органу звітність (декларацію) не пізніше ніж за 10 днів до закінчення граничного строку її подання, визначеного пп. 4.1.4 ст. 4 Зако № 2181. в такі терміни:

· протягом 10 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, - місячну податкову звітність;

· протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя), - квартальну (піврічну) звітність;

· протягом 50 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) року, - річну звітність (виняток становить лише подання річної декларації з доходів фізичних осіб: граничний строк її подання - 1 квітня року, наступно за звітним (абз. «г» пп. 4.1.4 ст. 4).

2. Декларація вважається поданою в момент вручення її пошті. Дату вручення визначають за поштовим штемпелем.

3. Декларація має бути відправлена з повідомленням про вручення.

Слід також зазначити, що платники податків можуть подавати звітність до податкових органів в електронному вигляді.

На офіційному веб-сайті ДПАУ та веб-сайтах регіональннх державних податкових адміністрацій в електронній мережі Інтернет розміщено всі необхідні законодавчі, нормативні документи та консультаційні матеріали з питань подання податкової звітності засобами телекомунікаційного зв'язку.

Висновки. Бухгалтерський облік може бути базою даних для всіх видів звітності, в тому числі для податкової. Для цього потрібно повернутися до тих правил, що існували у 90-роках XX ст., та на їх основі розробити методику взаємоузгодження бухгалтерського і податкового обліку. Це дасть змогу, з одного боку, отримувати інформацію, створену за одними й тими самими вимогами, що полегшить роботу бухгалтера-практика, а з іншого - контролювати облікові дані податківцям, незалежним аудиторам, використовувати їх при перевірці діяльності підприємства, аналізі його фінансового стану. Така інформація стане в нагоді й управлінському персоналу в частині зовнішньої звітності.

Річна податкова звітність має правдиво і достовірно відображавати діяльність платника податку відповідно до даних податкового та фінансового обліку з метою надання податковим органам інформації щодо своєчасності й повноти виконання зобов'язань перед бюджетом.

Використані джерела

1. Закон №283 – Закон України «Про оподаткування прибутку підприємства» від 22.05.97р. №283/97-ВР із змінами і доповненнями.

2. Закон №2181 – Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181 із змінами і доповненнями.

3. Наказ №101 – наказ ДПАУ «Положення про нарахування, терміни сплати та подання розрахунку акцизного збору» від 13.03.2001р. №111 у редакції наказу ДПАУ від 20.02.2008р. №101.

4. Наказ №143 – наказ ДПАУ «Порядок складання декларації з подутку на прибуток підприємства» від 20.03.2003р. №143 у редакції ДПАУ від 05.07.2007р. №408.

5. Здихальська Л.Ю., Дуда Т.Т. Деякі аспекти взаємодії бухгалтерського та податкового обліку: Зб. наук. Праць «Проблеми економіки, обліку та менеджменту», - Хмельницький, 2002. – С. 134 – 139.

6. Ловінська Л.Г. Оцінка в бухгалтерському обліку: Монографія. - К., 2006 - 256 с.

7. Правдюк Н.Л. Фінансовий облік в агропромисловому виробництві: теорія. методологія, практика // Дис. ... доктора екон. наук за спеціальністю 08.06.04 - Бухгалтерський облік, аналіз та аудит. ННЦ «Інститут аграрної економіки» УААН. - К., 2006. - 390 с.

1.