Шипуліна Ю.С.

Сумський державний університет

 

Інноваційний потенціал як основа стійкого економічного розвитку

господарських систем*

 

Основні рушійні сили економічного розвитку доводять, що в останні десятиріччя основними з них стали інноваційні чинники. Саме вони є основою динамічного розвитку як окремих підприємств, регіонів, країн, так і всієї світової економіки у цілому. Як свідчить весь світовий досвід, основними факторами економічного зростання інновації. В економічно розвинених країнах до 85-90% приросту ВВП забезпечується наукомісткою продукцією, для порівняння, частка інновацій у загальному обсязі промислового виробництва в Україні становить близько 6%.

Таким чином, Україні щоб не відстати назавжди від розвинених країн і не стати їх сировинним придатком та джерелом дешевої робочої сили, необхідно коригувати стратегію економічного розвитку.

         Сьогодні існує декілька всесвітньо відомих організацій, що проводять оцінку рівня конкурентоспроможності країн. Розглянемо більш детально положення України в цих рейтингах.

Для оцінки рівня конкурентоспроможності країн, починаючи з 2005 року, Всесвітнім Економічним Форумом (World Economic Forum) використовується Глобальний індекс конкурентоспроможності (ГІК). Він є основним інструментом для оцінки конкурентоспроможності країн, що враховує мікро- та макроекономічні показники.

Для підрахунку ГІК було прийняте визначення Майкла Портера щодо стадій розвитку економіки. Сьогодні економіку України відносять до перехідної від факторної до орієнтованої на ефективність економіки.

Так, за результатами ГІК, в період з 2007 по 2008 роки в рейтингу зі 131 країни Україна зайняла 73 місце (у 2006 році – 69 місце) . На першому місці – США, на другому – Швейцарія. Росія знаходиться на 58 місці (табл. 1.)

Таблиця 1  Рейтинг ГІК 2007-2008 років (фрагмент)

Країна

Загальний рейтинг

Країна

Загальний рейтинг

США

1

Індія

48

Швейцарія

2

Польща

51

Данія

3

Росія

58

Франція

18

Бразилія

72

Чехія

33

Україна

73

Китай

34

Румунія

74

Угорщина

47

Молдова

97

 

Хоча за рядом показників у порівнянні з іншими країнами Україна виглядає досить пристойно, за іншими ж значно відстає (табл. 2).

 

Таблиця 2 .Результати ГІК 2007-2008 р.р. у розрізі окремих складових (фрагмент)

Країна

Показники та їх місце

Державні та суспільні установи

Інфраструктура

Макроекономічна стабільність

Охорона здоров’я та початкова освіта

Вища освіта

Ефективність ринку товарів

Ефективність ринку праці

Розвито фінансового ринку

Оснащеність новими технологіями

Розмір ринку

Рівень розвито бізнесу

Інноваційний потенціал

США

33

6

75

34

5

12

1

11

9

1

7

1

Індія

48

67

108

101

55

36

96

37

62

3

26

28

Китай

77

52

7

61

78

58

55

118

73

2

57

9

Україна

115

77

82

74

53

101

65

85

93

26

81

65

Росія

116

65

37

60

45

84

33

109

72

9

88

57

Бразилія

104

78

126

84

64

97

104

73

55

10

39

44

Румунія

94

100

84

52

54

74

85

78

59

43

73

76

 

У порівнянні з країнами СНД Україна знаходиться посередині їхнього сукупного рейтингу. Порівнюючи між собою три групи показників конкурентоспроможності, можна відмітити, що найнижчий рейтинг (90 місце) країна має за «базовими вимогами», у той же час 66 місце за «факторами, що підвищують ефективність» та 76 місце за «факторами інновацій та модернізацій».

За даними Міжнародного інституту розвитку менеджменту (IMD) Україна в рейтингу конкурентоспроможності зайняла передостаннє 56 місце. На першому місці – США, на другому – Гонконг, на третьому – Сингапур. За методикою IMD рейтингування проводиться на основі близько 320 показників, які згруповані за 4 основними напрямками: інфраструктурою, ефективністю уряду, ефективністю бізнесу та макроекономічними показниками. Загальна сума балів може складати 100. Україна отримала 39.

У таблиці 3 наведено порівняння показників економічного розвитку деяких країн світу.

 

Таблиця 3 Порівняння показників економічного розвитку ряду країн світу, 2008 рік

 

Показники

Україна

Китай

Росія

 Корея

Німеччина

Мінімум рейтингу IMD

Максимум рейтингуIMD

ВВП на душу населення, дол. США

3021

4144

9069

15712

4014

400

58600

Державні видатки на освіту, % від ВВП

6,21

2,44

3,86

4,42

4,02

1,4

8,3

Енергомісткість ВВП, т.н.е/1 тис.дол. США

3,17

0,91

1,85

0,34

0,18

3,17

0,1

Кількість патентів, виданих на 1 млн. населення

69

14

87

348

559

1

5605

 

Проаналізувавши отримані дані, видно що Україна займає за деякими показниками непогані позиції.

В цих умовах вітчизняні товаровиробники повинні активізувати інноваційну діяльність, замінити свою, в основному, моральну застарілу продукцію (а також технології її виготовлення) яка не користується попитом, шукати шляхи реалізації наявного потенціалу на яких вони мають шанси і зможуть зайняти та утримувати свої ніші на світовому ринку. Але для цього потрібні певні передумови.

Інноваційний потенціал слід розглядати одночасно як критичну масу ресурсів (інтелектуальних, техніко-техно­ло­гічних, управлінських, фінансових і т.д.) і як здатність до їх реалізації. При цьому, враховуючи ринкові реалії, обов’язковою є здатність ринку сприйняти новації, матеріалізовані у нових товарах, технологіях, організаційних і управлінських рішеннях.    

Це дозволить ув’язати у єдиний комплекс ресурси підприємства (господарюючого суб’єкта), здатність ефективно ними розпоряджатися, зовнішні умови господарювання взагалі і інноваційної діяльності зокрема, механізм інноваційного розвитку, роль інноваційного потенціалу у ньому. Для цього слід розглядати не власне інноваційний потенціал, а категорію більш широкого порядку – „потенціал інноваційного розвитку”, оскільки воно включає не тільки власне інноваційні складові (як здатністні, так і ресурсні), а й інші – виробничі та ринкові .

Потенціал інноваційного розвитку – це комплекс взаємопов’язаних ресурсів і здатностей до їх реалізації, що визначають його спроможність (інтелектуальну, технологічну, інформаційну, науково-дослідницьку, економічну тощо) приводити у відповідність до зовнішніх внутрішні можливості розвитку на основі постійного пошуку, використання і розвитку нових сфер і способів ефективної реалізації наявних і перспективних ринкових можливостей.

Структура потенціалу інноваційного розвитку наведена на рис. 1.

 Розглянемо виділені складові детальніше .

Ринкова складова. Відображає ступінь відповідності внутрішніх можливостей розвитку підприємства зовнішнім, які генеруються ринковим середовищем. Тобто, ступінь відповідності інноваційних розробок підприємства (існуючих і перспективних) потребам і запитам споживачів.

Інтелектуальна складова. Визначає можливості генерації і сприйняття ідей і задумів новацій і доведення їх до рівня нових технологій, конструкцій, організаційних і управлінських рішень.

 

 

Рисунок 2 Складові потенціалу інноваційного розвитку господарюючого        суб’єкта

Кадрова складова (у ряді випадків її об’єднують з інтелектуальною). Характеризує можливості персоналу підприємства застосувати нові технології, реалізувати нові організаційні й управлінські рішення, розробити і виготовити нові товари. Тобто, фахову підготовку персоналу підприємства у відповідності з профілем його діяльності, яка відповідає сучасному рівню розвитку науки і техніки. Окрім того, у значній мірі, ця складова характеризує управлінський апарат і систему управління підприємства, її гнучкість, адаптивність.

Технологічна складова. Відображає здатність оперативно перебудуватися, переорієнтувати виробничі потужності і налагодити економічно ефективне виробництво нових продуктів, що відповідають запитам споживачів. Вона характеризує матеріально-технічний і технологічний стан підприємства, наявність резервів чи можливості їх швидкого отримання, гнучкість обладнання і технологій, оперативність роботи конструкторських і технологічних служб.   

Інформаційна складова. Відображає інформаційну оснащеність (забезпеченість) підприємства, ступінь повноти, точності і суперечливості інформації необхідної для прийняття ефективних інноваційних рішень.

Інтерфейсна складова. Характеризує можливість приведення у відповідність і узгодження різноспрямованих інтересів суб’єктів інноваційного процесу: розробників інновацій; виробників нових товарів; інвесторів, постачальників вихідних сировини, матеріалів і комплектуючих; торгових і збутових посередників; споживачів; суспільство у цілому тощо.

Науково-дослідна складова. Характеризує наявність заділу результатів науково-дослідних робіт достатнього для генерації нових знань, здатність проведення досліджень з метою перевірки ідей новацій і можливості використання новацій у виробництві нової продукції.

Фінансова складова. Характеризує можливість забезпечити фінансовими ресурсами проекти інноваційного розвитку, а також фінансову стійкість підприємства у процесі їхньої реалізації.

Організаційно-управлінська складова. Характеризує наявність сприятливих організаційно-управлінських умов забезпечення інноваційної діяльності: організаційні структури, систему управління, механізми мотивації, інноваційну культуру тощо.

Враховуючи досить складну структуру потенціалу інноваційного розвитку, до якого як складові входить ряд потенціалів-підсистем (див. рис. 1.3), власне управлінню повинен передувати аналіз інноваційного, ринкового і виробничого потенціалів, а також ступеня їх взаємної відповідності і узгодженості.

 

* Робота виконується за рахунок бюджетних коштів МОН України, наданих як грант Президента України