Економічні науки / Макроекономіка

Бабалюк Надія Степанівна

Науковий керівник: Белей С.І.

Буковинська державна фінансова академія, Україна

Негативні наслідки розвитку монополій для економіки України та шляхи їх подолання.

Упродовж ХХ ст. процес монополізації набув значних масштабів і монопольні утворення стали основою господарського життя у більшості розвинених країнах світу. Під монополізмом розуміють активні дії монопольних структур, спрямовані на реалізацію своїх переваг у процесі взаємовідносин з іншими суб’єктами господарювання. Конкретною формою монополізму є монополія. В Україні монополізм має свої специфічні особливості. Перш за все це стосується рівня монополізації, поширення та методів насадження. У світі монополізм стосується лише виробничої сфери, а у нас не було такої сфери, яка б не була монополізована. Найбільш монополізованими в Україні є ринки машинобудування - 97,7%, медичної промисловості - 75,7%, хімічної і нафтохімічної промисловості - 68,9%, металургії - 44,9% [4]. Також монопольне становище мають посередницькі структури в агропромисловому комплексі, ринок нафтопродуктів і мобільний зв'язок. Монополія, як економічний процес має результатами своєї діяльності певні наслідки, але реальність на сьогодні така, що негативні, на жаль, набагато переважають позитивні. По-перше, при монопольній організації ринків має місце алокативна неефективність, яка досягається тоді, коли ціна товару відповідає граничним витратам на його виробництво. Прикладом алокативної неефективності в Україні є існуюча практика встановлення тарифів у такій монополізованій галузі, як електрозв’язок. Зокрема, як правило, тарифи на міжнародний та міжміський електрозв’язок встановлювалися вищими від рівня їх собівартості, а на місцевий зв'язок - нижчими від нього. Власне завищення цін і заниження обсягів виробництва порівняно з їх конкурентними значеннями призводять, за термінологією мікроекономічної теорії, до чистих втрат суспільства. По-друге, з метою підтримки монопольної влади та збільшення прибутків монополія зазнає невиробничих витрат на пошук і примноження ренти (витрат на надлишкову диференціацію продукції, утримання надлишкових потужностей, рекламу, підкуп державних чиновників, судові витрати, тощо). По-третє, поведінка монополіста спричиняє виникнення соціальних втрат. Діяльність монополій посилює диференціацію доходів у суспільстві, наслідком чого можуть стати соціально-політичні конфлікти. Можливості пошуку привабливіших для споживача варіантів вибору товарів є обмеженими, що зумовлює консерватизм покупців. Ліквідуючи рівноважну ціну та її регулятивну роль, монополісти сприяють перерозподілу частини доходів товаровиробників, аутсайдерів і споживачів на свою користь. По-четверте, монополіст нерідко зловживає своїм становищем на ринку, порушуючи правові, економічні, етичні норми і правила поведінки на ринку, завдаючи шкоди своїм контрагентам та споживачам. Ситуація в Україні складна тим, що існує значна частка ринків, на яких суб’єкти господарювання можуть зловживати своєю владою. Так, 7,3% - це ринки «чистої» монополії (частка найбільшого підприємства перевищує 90%), 23,6% - ринки з ознаками домінування (частка найбільшого підприємства коливається у межах 35-90%). За зловживання монопольним (домінуючим) становищем Законом України «Про захист економічної конкуренції» встановлені такі види відповідальності: штрафи; примусовий поділ монопольних утворень; адміністративна відповідальність;відшкодування завданої шкоди. По-п’яте, за діяльності монополій спостерігається тенденція до стримування НТП. Завдяки високому рівню зосередження економічних ресурсів, монополії мають можливості для прискорення наукового прогресу і розвитку інновацій, однак далеко не завжди в цьому заінтересовані. Свої можливості вони реалізують лише у тому випадку, коли це сприяє одержанню монопольно високих прибутків. По-шосте, монополія може спричинити негативні зовнішні ефекти не тільки в економічній, але й у політичній та правовій сферах суспільства. Небезпека впливу економічної монополії на політичну ситуацію полягає в тому, що приватні економічні інтереси монополістичних структур слугують визначальним мотивом політичних рішень і юридичних норм. Проте, одним з найголовніших таких наслідків є придушення конкуренції, без якої неможливе нормальне існування ринку. Щоб запобігти цьому, держава змушена проводити антимонопольну політику, спрямовану на захист законних інтересів підприємців і споживачів, підвищення конкурентоспроможності виробника на внутрішньому та зовнішньому ринках та видання актів, законів щодо обмеження сфер впливу монополістичних об'єднань. Сьогодні в Україні створено цілісну систему правових та організаційних механізмів антимонопольної діяльності, яка відповідає сучасним нормам ЄС і загальносвітовим тенденціям. Таким чином, створення та подальший розвиток антимонопольно-конкурентного законодавства в Україні зумовлені формуванням правової держави та громадянського суспільства, інтеграцією України у європейське співтовариство, розвитком ринкової економіки та є ознакою поступового переходу до побудови цивілізованої економічної системи в країні. Список використаної літератури

1. Закон України «Про захист економічної конкуренції» від 11.01.2001р. 2. Кулішов В.В. Мікроекономіка: Підручник – Львів: «Магнолія 2006», 2008 – 488с. 3. Филюк Г. Соціально-економічні наслідки монополії: теоретичний і практичний аспекти// Економіка України – 2007. - №1. 4. http://www.ukrstat.gov.ua