Аспірант Сута О.С.

Національний університет біоресурсів та природокористування України

ТЕОРЕТИКО – МЕТОДОЛОГЧНІ ПІДХОДИ ВИЗНАЧЕННЯ СУТНОСТІ «АГРАРНИЙ МАРКЕТИНГ»

Незважаючи на велику кількість наукових праць з теоретичного і практичного маркетингу, в науковій літературі немає єдиного трактування суті аграрного маркетингу як наукової категорії. Еволюція усвідомлення сутності маркетингу зумовлена тим, що розуміння категорії змінюється під впливом розвитку ринкових відносин, товарного виробництва, науково – технічного прогресу, обсягу, характеру і структури потреб споживачів.

Вивчення наукових праць дає підстави стверджувати, що в науковій літературі та практичній діяльності нині використовують поняття «сільськогосподарський маркетинг», «агромаркетинг», «маркетинг агробізнесу».

За найбільш простого підходу агромаркетинг розглядається як вид діяльності. Відомі американські вчені, Роберт Е. Бренсон та Дуглас Г. Норвел дають більш уточнене визначення сільськогосподарський маркетинг, під яким розуміють, що сільськогосподарський маркетинг означає маркетинг від виробника до першого покупця [].

Агромаркетинг на їхню думку це вся діяльність, яка пов’язана із сільськогосподарським виробництвом та виробництвом їжі, насіння, збиранням урожаю, переробкою та доставкою кінцевому споживачеві, включаючи аналіз споживчих потреб, мотивації, покупок і поведінки споживачів [].

Дж Н. Девыс і Рой А. Голдберг розглядають маркетинг агробізнесу як агромаркетингові операції від першого покупця до кінцевого споживача [].

Наведені вище точки зору з приводу тлумачення сутності аграрного маркетингу свідчать про наявність дискусійних положень.

На нашу думку найбільш точне визначення аграрного маркетингу пропонують Р. Колс і Дж. Н. Юл, які розглядають маркетинг аграрного сектора, як «сукупність всіх видів діяльності, яка входить до процесу товароруху продовольчих товарів та послуг, починаючи від сільськогосподарського виробника до моменту, поки вони не перейдуть до споживчих груп»[], тобто вони вважають, що агромаркетинг являє систему «»сільськогосподарського виробництва, розгалуженої мережі каналів розподілу, посередників та інших ринкових агентів, які здійснюють виробництво, розподіл та обмін з метою забезпечення національного споживання продовольства []. Аналогічної позиції дотримується і Дж.М.Коннор [].

Слід погодитися з автором Т.Г. Дудар, який вважає, що аграрний маркетинг молоко продуктової галузі – це діяльність з поєднання інтересів господарюючих суб’єктів під комплексу та задоволення потреб споживачів молочної сировини (молока), продовольства (молокопродуктів)та інших продуктів переробки і послуг. Дане визначення розглядає молокопродуктовий під комплекс АПК як цілісну систему, яка забезпечує задоволення економічних інтересів суб’єктів господарювання та кінцевих споживачів. Отже, в систему аграрного маркетингу входить не лише сфера виробництва, переробки та реалізації молока та молочної продукції, а також і галузі, які виробляють виробничі ресурси для молоко продуктового під комплексу.