Экономические науки/ 10.Экономика предприятия.

І.Д. САРАКОВА

Науковий керівник:

В.В. СУЛЕВСЬКИЙ

Одеська національна академія харчових технологій, Україна

 

ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ  РІВНЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ ПЛОДООВОЧЕВОЇ КОНСЕРВНОЇ ГАЛУЗІ

Сучасний стан розвитку економіки України супроводжується низкою невирішених проблем, серед яких однією з найважливіших і актуальних для більшості українських підприємств є проблема досягнення та збереження певного рівня конкурентоспроможності.

Вимір рівня конкурентоспроможності підприємства є дуже складним і суб'єктивним процесом. У першу чергу, це відбувається через різноманіття визначень поняття «конкурентоспроможність». Проаналізувавши теоретичні основи факторів впливу на конкурентоспроможність підприємства можна зробити висновок, що існують різні підходи до визначення факторів впливу на конкурентоспроможність підприємства, але всі вони зводяться до розподілу їх на фактори внутрішнього і зовнішнього середовища.  Вирішальним фактором, який визначає конкурентоспроможність підприємств, являється не тільки його здатність впроваджувати нововведення, мінімізувати ризики, виробляти високоякісну продукцію, але і можливість забезпечувати ними фінансовий успіх.

       Фактори, що впливають на конкурентоспроможність підприємства у галузі:

а) велика кількість конкуруючих підприємств з приблизно однаковими обсягами продаж, що збільшує ймовірність появи стратегічних ініціатив;

б) повільне зростання попиту;

в) умови господарювання у галузі (можуть спонукати конкурентів до зниження цін або інших методів зростання обсягів продаж);

г) витрати на покупців при переході від виробництва однієї марки   до   іншої;

д) незадоволення    кількох    учасників    ринку    своїм становищем на ньому;

е) посилення конкуренції пропорційно зростанню прибутку від вдалих стратегічних рішень, що привертає до них увагу всіх учасників ринку;

є) конкуренція стає інтенсивною, коли витрати на те, щоб вийти з даного ринку, вищі, ніж залишитись на ньому та прийняти участь у конкурентній боротьбі;

ж) конкуренція посилюється, коли великі компанії купують слабке підприємство в даній галузі і вживають радикальних заходів, щоб запобігти банкрутству.

        Процес визначення конкурентоспроможності харчових підприємств, і зокрема, плодоовочевої консервної галузі є комплексним, тому що містить у собі вимір рівня конкурентоспроможності консервних підприємств та підприємств - постачальників сировини.

         Для підприємств, які виробляють плодоовочеву консервацію, підвищення рівня конкурентоспроможності підприємства та займання вигідного положення на ринку, є дуже актуальною темою.

На даний час Україна вважається країною зі сприятливими умовами для вирощування фруктів, ягід, що дозволяє збирати з кожним роком багатий врожай.

Для підприємств, які виробляють продукцію плодоовочевої консервації, на підвищення рівня конкурентоспроможності вирішальну роль відіграє сировинна база, вміння правильно організувати канали збуту своєї продукції, організація роботи персоналу, виходячи з цього отримання фінансового ефекту.

Для збільшення ефективності діяльності та рівня конкурентоспроможності підприємства можна запропонувати такі шляхи:

1.      Постійне використання нововведень.

        2. Пошук нових, більш досконалих форм товару, що випускається.
         3.  Випуск продукції такої якості, яка б відповідала державним і світовим стандартам.

         4.  Збут товарів у ті ж сегменти ринку, де найбільш високі вимоги до якості та сервісного обслуговування.

        5.  Використання тільки високоякісної сировини і матеріалів.

        6. Відтворення власної сировинної бази з урахуванням сучасних інноваційних методів закладання садів та сільськогосподарських угідь.

        7.  Постійне навчання і перепідготовка кадрів.

        8.  Підвищення матеріальної зацікавленості працівників і поліпшення умов праці.
        9.  Проведення маркетингових досліджень ринку, з метою встановлення потреб покупців.

        10.  Аналіз своїх конкурентів, для виявлення своїх сильних і слабких сторін.
       11.  Підтримання контактів з науково-дослідними організаціями та інвестування наукових розробок, спрямованих на підвищення якості продукції.
       12.  Використання найбільш ефективних рекламних заходів.

       13.  Реєстрація свого товарного знаку і використання фірмових марочних виробів.