Луполенко А.В., Гайдукова О.О.

Буковинська державна фінансова академія

ЧОРНОМОРСЬКИЙ ЄВРОРЕГІОН: ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ТРАНЗИТНОГО ПОТЕНЦІАЛУ

В питаннях побудови єдиної Європи є актуальною проблематика транскордонної співпраці, особливо в контексті вступу України до ЄС і реалізації нової політики добросусідства. У зв'язку з цим особливого значення набуває південний вектор політики європейської інтеграції України, пов'язаний з басейном Чорного моря.

Процеси глобалізації викликали істотні зміни у сучасному світі, перетворивши Велике Причорномор'я на один із центрів європейської та світової політики.

Некомерційну організацію "Чорноморський єврорегіон" засновано на конференції у Варні 2008 року. Її мета - сприяти співпраці між регіонами і муніципалітетами країн басейну Чорного моря. Болгарія, Румунія, Україна, Росія, Грузія, Туреччина, Греція, Сербія, Албанія, Вірменія, Молдова і Азербайджан розроблятимуть спільні екологічні, інфраструктурні й енергетичні проекти. Особливу увагу нової міжнародної організації буде зосереджено на збереженні прибережних зон, міграційних потоках та інтеграції іммігрантів [3].

Варто зазначити, що Чорноморський єврорегіон зміг зберегти відносну стабільність, хоча і відчуває на собі тиск безлічі внутрішніх і зовнішніх погроз. Сьогодні Велике Причорномор'я стоїть на роздоріжжі – чи то воно піде по шляху регіональної співпраці, чи то буде перетворене на арену протиборства зовнішніх сил. Тут переплітаються інтереси:

– ЄС і НАТО, які прагнуть зробити території у своїх кордонів стабільними;

– ГУАМ та ЧЕС – передусім у сфері безпеки;

– ГУАМ та ЄС у сфері реалізації енергетичних та транспортних проектів;

– Росії, яка прагне економічного і політичного панування в Криму

Програми прикордонного співробітництва країн-сусідів розраховуються на 7 років і побудовані за принципами горизонтального програмування, партнерства, співфінансування, географічної близькості, законності, взаємовигідності, спільних діях, уніфікованих критеріях оцінки проектів, прозорій системі менеджменту та децентралізації відповідальності.

У Західній Європі єврорегіони займаються в основному економічними питаннями на відміну від Східної, де вирішується широкий діапазон проблем від культурно-соціальних до цивілізаційно-інтеграційних [2]. Розвиток прикордонного співробітництва між Україною і ЄС має за мету прискорення процесу проведення адміністративної реформи, активізацію участі територіальних громад і місцевих органів влади у питаннях прикордонного співробітництва, підготовку спеціалістів, які співпрацюватимуть за проектами, залучення приватного сектору для участі у проектах [4].

Наразі Україна є учасником чотирьох Програм, фінансування яких значно збільшується. Орієнтовний бюджет Чорноморського єврорегіону на 2007–2013 роки складає всього 17, 3 млн. євро, що в 10 раз менше, ніж бюджет Програми прикордонного співробітництва «Польща – Білорусь – Україна» [1], що є недостатнім для такого динамічного і перспективного регіону.

Чорноморський простір має виключне значення для реалізації зовнішньої регіональної політики країни, адже на сьогодні він є одним із найдинамічніших за своїм інтеграційним розвитком та має великі перспективи у галузі співпраці з приводу використання у повній мірі транзитних, а особливо енерготранзитних можливостей регіону. Необхідно зазначити, що останні роки характеризувались значним зростанням обсягів товароперевезень та збільшенням рівня багатонаціональних торговельних відносин у регіоні − за 2009 рік морські шляхи Чорного моря перетнули до 67 000 торговельних суден з 85 країн світу, які перевезли півмільйона тонн вантажів. За останні п’ять років кількість контейнерних перевезень зросла втричі. У порівнянні, Чорне море займає 1/5 площі Середземного моря. Інтенсивність торговельного судноплавства становить 300 — 400 суден на день та складає 1/10 інтенсивності судноплавства у Середземномор’ї. Збільшення обсягів морських перевезень проявляється також у значному зростанні морського трафіку через протоки Босфор і Дарданелли, так, у 2009 році понад 160 суден у день здійснювали прохід через протоки, в порівнянні із 65 суднами у 2002 році.

Проте, існує низка проблем, які створюють напружену ситуацію у регіоні:

1. Ситуація в регіоні ускладнюється перетином в ньому інтересів багатьох політичних гравців. Зокрема, Туреччина виступає в ролі регіонального лідера, який діє в межах власних національних інтересів. Росія проводить агресивну політику у просторі, про що свідчить її позиція стосовно регіональних ініціатив України та Грузії. Румунія є членом ЄС і НАТО і є провідником інтересів цих організацій у регіоні.

2. Транзитний та енергоресурсний потенціал регіону може стати як причиною конфронтації так і об’єднуючим чинником.

3. Особливості регіону, які полягають у міжцивілізаційному, міжкультурному та міжетнічному взаємопроникненні, що посилюють напруженість у регіоні.

4. Порівняно низький рівень економічного розвитку країн Чорноморського регіону, що знижує можливості залучення фінансових ресурсів.

5. Розбіжності у митному і податковому законодавстві.

Басейн Чорного моря є часткою загальноєвропейського транзитного транспортного коридору, який в майбутньому повинен простягтися до країн Центральної Азії через реалізацію проекту TRACECA, розрахованого до 2015 року та інших перспективних проектів. В даний час вирішальне значення для України в регіоні має створення високоефективних транспортних систем і коридорів, ліній морських торговельних комунікацій для транспортування вуглеводнів з Близького Сходу і Каспії в країни Західної Європи. Особливо цікавим для реалізації потенціалу України як ключової транзитної держави у Чорноморському єврорегіоні є проект судноплавного каналу “Херсон – Рига”, схвалений ЄС. Проте при реалізації цього проекту потрібно врахувати екологічні та техногенні ризики, ініціювати експертні консультації, адже канал буде проходити через основну водну артерію України – річку Дніпро.

Своєчасне і позитивне вирішення вищевикладених проблем надасть можливість Україні взяти активну участь в процесах регіональної співпраці, зміцнити двосторонні відносини з країнами Чорноморського єврорегіону – учасниками реалізації регіональних економічних проектів, забезпечити свої торговельно-економічні інтереси, удосконалити транспортну інфраструктуру і розвинути прикордонне співробітництво. Для регіону ж це – розвиток прозорого сучасного ринку енергоносіїв, синхронізація енергосистем Східної і Західної Європи, становлення транс’європейських і трансазіатських транспортних магістралей.

Отже, країни Чорноморського регіону повинні активніше розробляти і впроваджувати програми, які стимулювали б співробітництво, в тому числі у транспортній сфері, і підвищували б зацікавленість до себе на шляху до інтеграції з об'єднаною Європою. Зі свого боку, Захід теж має використовувати всі свої можливості багатостороннього співробітництва й інтеграції. Саме ці напрямки є вирішальними для більшості аспектів регіональної кооперації.

Список використаних джерел:

2. Міністерство регіонального розвитку та будівництва України. – http://www.minregionbud.gov.ua/index.php

3.      Міжнародна конференція «Чорноморський простір: від стратегії взаємодії до формування регіональної системи співробітництва та безпеки» від 25.09.2008. –http://www.niisp.gov.ua/articles/111/

4.     Білик О. Про негосподарську організацію "Чорноморський єврорегіон", засновану на конференції у Варні. – http://www.ukrinform.ua/ukr/order/?id=736729

5. Рассоха Л. Шляхи забезпечення національних інтересів України у процесі діяльності єврорегіонів „Чорне море” і „Нижній Дунай”. – www.niss.gov.ua/Monitor/juni08/05.htm

6. І Максименко. Перспективи європейської інтеграції Чорноморського регіону після приєднання до ЄС Румунії та Болгарії – http://www.niss.gov.ua/Monitor/February/7.htm