Луполенко А.В., Дранович М.П.

Буковинська державна фінансова академія

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ В УМОВАХ ЕКОНОМІЧНОЇ КРИЗИ

В умовах економічної кризи держава несе відповідальність за ефективне функціонування усього комплексу господарських відносин економіки країни. Криза є наслідком дії ринкових сил і, як правило, усі країни долають її за допомогою активної участі держави, за умов жорсткого державного регулювання, особливо в фінансовій сфері. Одним із головних інструментів державного регулювання економіки виступає бюджет як головне джерело підтримання задовільного рівня економіки в країні як в цілому, так і на регіональному рівні [4, с. 30]. Останні події в економіці України підтверджують актуальність питання впливу бюджету на соціально-економічний розвиток адміністративно-територіальних одиниць у контексті їх інвестиційного розвитку.

Дослідженням державного втручання у регулювання інвестиційної діяльності займалися такі вчені як Й.М. Бескид Ю.В. Дехтярьова, Т.О. Ледян, Б.Б. Цехановіч, С.І.Юрій [1-4].

Інвестиційна діяльність є джерелом та основною передумовою розвитку економіки регіонів. Без інвестиційної підтримки економіка регіонів не отримає достатньої кількості необхідних для її розвитку ресурсів, що, у свою чергу, негативно відобразиться і на соціальному становищі в регіонах [2, с. 55]. Як вважають провідні економічні вчені − вже зараз необхідно закріплення стабілізаційних механізмів та відновлення нормального функціонування фінансового ринку, без чого унеможливлюються процеси навіть простого відтворення. Оскільки саме інвестиції є основою перебудови та розвитку реального сектору економіки держава повинна застосовувати весь комплекс економічних та адміністративних засобів для підвищення загальної інвестиційно-інноваційної активності та подолання негативної тенденції скорочення обсягів інвестицій в окремі перспективні види економічної діяльності. Найвагомішим засобом стимулювання та регулювання економічного розвитку в Україні є бюджетні інструменти, застосовуючи які держава забезпечує макроекономічне збалансування та подолання кризових явищ в економіці. Бюджетна підтримка інвестиційних процесів в умовах фінансової кризи потребує чіткого планування. Необхідно згрупувати напрямки фінансування суб’єктів економіки за критеріями найбільшої ефективності. До першої групи напрямків слід віднести види діяльності, які формують ядро національної економіки [3, с. 10]. Розвиток цих галузей можна здійснювати через безпосереднє фінансування за рахунок держави як на зворотній (тобто через надання державних кредитів) так і на незворотній основі. Ці галузі повинні стати точками зростання економіки. Визначення форми фінансування повинно виходити з того у чиїй власності залишиться підприємство після його створення (реконструкції). В залежності від стратегічного значення підприємства, до якого були залучені бюджетні інвестиції, для економіки та безпеки країни, воно може в подальшому змінювати, або не змінювати форму власності. До другої групи напрямків будуть належати підприємства, які не матимуть прямого бюджетного фінансування, але держава буде включати їх до індикативного плану розвитку і підтримувати непрямими засобами, а саме через податкові пільги, відповідну грошово-кредитну політику (наприклад надаючи кредити за пільговими ставками), науково-технічну політику (розробка цільових інноваційних програм та допомога при патентуванні та ліцензуванні), допомогу у розробці інвестиційних проектів, пошуку кредиторів тощо. За економічною сутністю вказані заходи є методами непрямого бюджетного субсидування.

Під час економічної кризи пріоритетними напрямами державного інвестування мають стати ті проекти у реальному секторі, що матимуть якомога більший мультиплікаційний ефект щодо стимулювання попиту на продукцію внутрішніх виробництв. Тому антикризова програма, спрямована на подолання економічної кризи в Україні обов’язково повинна містити заходи щодо фінансової та бюджетної підтримки інвестиційних проектів у таких сферах як:

− будівництво (житлове та комерційне будівництво);

− розвиток транспортної та комунальної інфраструктури (будівництво доріг, мостів, аеропортів, особливо у рамках підготовки до Євро-2012, ремонт газо-транспортної системи, мереж в житлово-комунальному господарстві);

− розвиток аграрної інфраструктури (будівництво елеваторів, перевалочних пунктів, об’єктів соціальної інфраструктури на селі та інше);

− розвиток та запровадження енергозберігаючих технологій. Такі проекти пожвавлять попит на продукцію вітчизняних товаровиробників, металургії, хімічній, машинобудівній і переробній промисловості, будівництві і сільському господарстві [1, с. 63].

Отже, реалізація цих заходів дасть можливість швидко завантажити виробничі потужності суміжних галузей промисловості та створять додаткові робочі місця.

Література:

1. Дехтярьова Ю.В.Роль інвестицій у забезпеченні конкурентоспроможності підприємств / Ю. В. Дехтярьова // Формування ринкових відносин в Україні. − 2008.− № 12.− с. 61−64.

2. Ледян Т.О. Механізм управління інноваційною політикою на промислових підприємствах / Т. О. Ледян // Економіка та держава. − 2008.− № 10.− с. 54−57.

3. Цехановіч Б.Б. Іноземні інвестиції як чинник перспективного розвитку регіонів / В. Б. Цехановіч // Інвестиції: практика та досвід.− 2009.− № 10.− с. 9 −12.

4. Юрій С.І., Бескид Й.М. Бюджетна система України. Навч. посібник.− К.: НІОС.− 2000.− 396 с.