Обушак Д.М., Дранович М.П.

Буковинська державна фінансова академія, Україна

Офшорні зони, проблеми їх контролю і  регулювання в Україні та світі

Найбільш суттєвою рисою сучасного розвитку світової економіки є глобалізація, яка проявляється у зростанні економічної за­лежності між країнами світу. Важливою формою інтернаціоналізації господар­ського життя є міжнародний рух капіталів. Зовнішньою ознакою цього явища стали значні обсяги зустрічних потоків товарів, послуг, капіталів, наукових розробок.

Термін «офшор» вперше з'явився в одній з газет на схід­ному узбережжі США у кінці 50-х pp. XX ст. Мова йшла про фінансову організацію, яка пере­містила свою діяльність на територію зі сприятливим податковим кліматом. Таким чином, утво­рення терміна «офшор» не юри­дичне, а економіко-географічне.

Масовий розвиток вітчиз­няного бізнесу з використанням закордонних офшорних компа­ній почався у 1991 р. і був пов'я­заний з відміною монополії дер­жави на ведення зовнішньоеко­номічної діяльності.

На сьогоднішній день зростає інтерес підприємців всього світу до офшорних зон, про це свідчить те, що майже половина світового руху капіталів у прямій та позиковій формах проходять через офшорні компанії.

Офшорні компанії не є якимись нелегальними або забороненими інструментами. За правильної організації та управління вони можуть бути ефективними механізмами для зниження податкових платежів та захисту активів на цілком законних підставах.

Дану тему досліджували зарубіжні економісти серед яких:

О.О.  Бондаренко [2]; Ю.О.Волкова [3]; Н.В. Ворнавський [4]; і інші.

В Україні  проблематика відображена у працях наступних вчених:

 І.І. Галкін [5],  Ю.В. Сорокін [6] та інших.

В Україні офшорними зонами можна назвати спеціальні (вільні) еконо­мічні зони (ВЕЗ), що розглядаються як один із важливих інструментів, за до­помогою яких досягається відкритість економіки нашої держави зовнішньому світові і стимулюється міжнародне економічне співробітництво на основі за­лучення іноземних інвестицій. На сьогодні в Україні виділяють  11 ВЕЗ, але  діяльність їхня тимчасово призупинена.

Правовий режим ВЕЗ в Україні визначається Законом України «Про за­гальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон» від 13 жовтня 1992 р. [1]. Цей закон визначає порядок створення та лікві­дації і механізм функціонування даних зон на те­риторії України, загальні правові й економічні основи їхнього статусу, а також загальні правила регулювання відносин суб'єктів економічної діяльності цих зон з місцевими радами народних депутатів, органами державної виконавчої влади тощо.

Привабливість офшорного механізму для українських підприємців підсилюється двома досить важливими на сьогодні обставинами: нестабільністю фінансових інститутів України, високим ступенем ризику. [2,с.70].

Разом з тим, офшорному бізнесу притаманні негативні якості, оскільки «податкові гавані» та «фінансові раї» стали ключовою ланкою у різноманітних схемах легального та нелегального ухилення від оподаткування, важливим елементом тіньової економіки, з якою боряться всі країни світу.

Слід також зазначити, що до негативних сторін наявності офшорних територій у глобальній економіці  відносять: недобросовісну податкову конкуренцію та ухилення від оподаткування, створення елементів нестабільності у світовій економіці та фінансах у зв’язку з можливістю накопичення в офшорних зонах великих обсягів капіталів, насамперед спекулятивних, створення умов для відтоку капіталів, підтримку тіньової економіки, зменшення зайнятості в країнах-донорах, отримання позаконкурентних переваг тими компаніями, які використо­вують офшори [6].

Тема відмивання українських капіталів досить вагома, тому що кожного року з України на закордонні рахунки через офшорні зони переводяться мі­льярди гривень, цьому сприяє наше недосконале законодавство у сфері валютного контролю. Аналіз стану боротьби з негативним явищем у кредитно-фінансовій і банківській сферах показує, що ділки тіньової економіки постійно вдосконалюють шляхи та методи махінацій з фінансовими ресурсами. А це негативно впливає на розвиток української економіки і економічної безпеки держави в цілому. Зрозуміло, що вивезені кошти при цьому залишаються в офшорних зонах, підтримуючи економічну стабільність інших країн.

Як свідчить сучасна світова практика, корпорації та великі підприємства різних держав розробили складні схеми ухилення від оподаткування, які сти­мулюють рух тіньових капіталів. Ключо­вим інструментом відтоку капіталів і ухилення від оподаткування є транс­фертне ціноутворення [4,с.44], суть якого полягає у тому, що встановлена нульова або мінімальна ставка оподаткування, яку можна назвати податковим демпін­гом, переманює мобільний капітал з інших країн, порушуючи обсяги податко­вої бази цих країн. Таким чином, відбувається заохочення до ухилення від оподаткування, а тягар оподаткування лягає на менш мобільну податкову базу (працю, споживання, нерухомість). Відповідно, погіршується структура еко­номічних стимулів. Другим стимулом є низький рівень державного регу­лювання, оскільки офшорний бізнес є недосяжним для фінансових розвідок і правоохоронних органів як основних держав, так і держав-донорів. Це вигідно для банків та інших фінансових інституцій, особливо з тих пір, коли офшори стали пропонувати низький рівень капіталізації і резервних вимог, які, у свою чергу, збільшують доходи від капіталу [3,с.45].

Всі вище зазначині негативні риси в цілому призводять до послаблення регулюючих вимог у фінансовій системі і негативно впливає на благополуччя світового суспільства в цілому, підрива­ючи фінансову стабільність. Слід зауважити, що податкові системи різних країн не мають бути однаковими і розвинуті країни не повинні нав'язувати свої умови бідним країнам-донорам офшорів, вони можуть оподатковувати тільки те, що їм належить [5,с.39].

 Отже, на сьогоднішній день одним з найважливіших завдань будь-якої держави є правовий контроль над офшорним бізнесом. Адже бізнесмени, які прикри­ваються офшорними операціями з метою «відмивання грошей», переходять у тіньовий сектор діяльності і ставлять у глухий кут економічний розвиток, пе­решкоджають протіканню трансформаційних процесів, спрямованих на по­ліпшення добробуту країни. Необхідно, щоб законодавство постійно вдосконалювалося тоді офшорні зони почнуть використовуватись лише як закон­ний інструмент мінімізації оподаткування шляхом його планування, що ви­значається як зменшення розміру податкових зобов'язань шляхом цілеспря­мованих правомірних дій платника податку, які включають повне використан­ня всіх наданих законодавством пільг, податкових звільнень та інших закон­них прийомів і способів.

Література:

1.                                   Законом України «Про за­гальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон» від 13 жовтня 1992 р. зі змінами та доповненнями.

2.                                   Значення компетентності персоналу у процесі  впровадження системи менеджменту якості: Економіка та держава / О.О.  Бондаренко, 2009 -  №4, 70-72с.

3. Розвиток офшорних центрів у системі міжнародного бізнесу: Формування ринкових відносин в Україні / Ю.А. Волкова, 2008 - №1,  43-48с.

4.Характерні риси офшорних зон: Економіка і бізнес / Н.В. Ворнавський, - 2009- №4, 43-45с.

5. Офшорні зони: легальнії незаконні цілі використання: Економічний вісник /І. Галкін, 2003-№11. 38-42с.

6. Про боротьбу з офшорами: європейський досвід проти українського:UA-energy.org /Ю.В. Сорокін, 2009.